Як інвестувати через венчурний фонд

Що таке венчурні інвестиції

Під венчурними інвестиціями мається на увазі вкладення грошей в інноваційні молоді проекти, так звані стартапи. Як правило, це компанії дуже ранніх стадій розвитку. Тобто, коли є команда, ідея, навіть перший продукт, але він не виведений на ринок. Відповідно, ризик для інвестора полягає в тому, що ці компанії можуть ніколи не зрости, і вкладені гроші будуть втрачені.

«Як правило, венчур — це вкладення грошей в технології. Там немає фізичних активів, які можна було б у разі ліквідації продати, передати, подарувати акціонерам», — каже венчурний партнер Pragmatech Олександр Лазарєв.

Венчурний ринок — високоризикований, але і високодохідний. Наприклад, у серпні 2004 р венчурний інвестор Пітер Тіль вклав $ 500 тис у «Фейсбук» і став бізнес-ангелом проекту, що починається. Натомість він отримав 10,2% компанії і членство у раді директорів. У 2012 р його прибуток від продажу акцій перевищив $ 1 млрд. Це ідеальний випадок, коли інвестор вклав гроші в «єдинорога» — компанію, чия вартість зростає вище мільярда доларів.

Але справа в тому, що левова частка стартапів так ніколи і не «злітає». Статистика показує: 20% стартапів зазнають невдачі протягом першого року, 30% — протягом двох, 50% — за наступні п'ять років, а понад 70% банкрутують на десятирічному відрізку.

Інвестори зменшують ризики, вкладаючи відразу в кілька десятків компаній, щоб збільшити ймовірність успіху.

Наприклад, індекс The Cambridge Associates US Venture Capital Index відстежує результати близько 1800 американських венчурних фондів. За його даними, середня дохідність венчурних інвестицій — 14,34% річних на відрізку з вересня 2009 до вересня 2019 року і 34,43% річних за 25-річний період. За той же період індекс S&P 500 показав 13,7 і 9,58% відповідно.

Читайте також: Обсяг глобальних венчурних інвестицій у 3-му кварталі зріс до $ 73,2 мільярда — KPMG

Вкладати самому або через фонд

Суть венчурного фінансування проста: в обмін на грошові вкладення венчурний інвестор отримує частку в компанії, що фінансується. Його мета — вийти з неї з прибутком і максимальною віддачею на вкладені кошти. На повернення інвестицій може піти в середньому 3−8 років.

У венчурного інвестора є два варіанти вкладень: самостійно або з досвідченими співінвесторами — профільними клубами, інвестиційними компаніями або фондами.

Плюс одноосібного інвестування в тому, що все, що заробить інвестор — його. Втім, як і все, що втратить. Адже в більшості випадків приватний інвестор вкладає в один-два проекти. Венчурний фонд інвестує відразу в десятки компаній.

«Портфель підбирається таким чином, що зростання навіть одного з семи проектів перекриває ризики за іншими», — пояснює CEO QPDigital Денис Вальвачев.

Венчурний фонд: погляд зсередини

Венчурні фонди є свого роду сполучною ланкою між інвесторами і стартаперам, без якого ані перші, ані другі не змогли б зустрітися.

Більшість фондів створюються у формі партнерства з обмеженою відповідальністю. У фонду є генеральний (керівник) партнер і limited partners — інвестори, які вклали свої кошти у фонд.

«У більшості випадків limited partners — пасивні інвестори і працюють у форматі отримання звітності. Тобто, дистанційно через регулярні звіти стежать за тим, в які проекти фонд проінвестував гроші, з яких проектів вийшов тощо. Вони можуть проявляти активність щодо участі в проектах, сприяти їх розвитку, але це за бажанням», — говорить керуючий партнер BRISE Capital Олександр Яценко.

Всією операційною діяльністю фонду керує керуючий партнер. Він приймає рішення, в які проекти, скільки вкладати і коли виходити з інвестиції.

За керування генеральний партнер отримує два типи винагороди. Перший — management fee, плата за керування. CEO QPDigital Денис Вальвачев каже, що найчастіше це 2% на рік від обсягу фонду. Другий — плата за успіх, success fee або carried interest. У більшості випадків це 20% від прибутку фонду.

Інвестиції не для всіх

У кожного фонду свій поріг входу, але в будь-якому випадку вимірюється він сотнями тисяч доларів — від $250 тис. до декількох мільйонів. Інвестор не віддає всю суму відразу, а вкладає гроші поетапно.

Алгоритм такий: інвестор укладає меморандум з венчурним фондом, в якому прописуються всі умови співпраці — від розміру інвестицій до умов виходу. Інвестор гарантує вкладення певної суми, наприклад, $300 тис.

Далі генеральний партнер в міру підбору привабливих проектів повідомляє, яку суму і коли варто перерахувати, на який проект будуть спрямовані ці кошти, після чого інвестор здійснює транзакцію. Так відбувається протягом всього інвестиційного періоду життя фонду, а це може бути і 4, і 7, і більше років.

Буває, в силу деяких обставин інвестор виявляє бажання вийти з фонду завчасно. «Звичайно, він може це зробити, але інвестору потрібно бути готовим до санкцій, які наберуть чинності в такому випадку», — акцентує увагу керуючий партнер BRISE Capital Олександр Яценко.

Читайте також: У що інвестувати в 2021 році

Як інвестори отримують дохід

Венчурні інвестиції не передбачають постійного доходу для інвестора. Венчур — це, в першу чергу, заробіток на зростанні капіталізації компанії, тоді коли відбувається продаж бізнесу або його вихід на публічне розміщення акцій.

Скажімо, фонд увійшов в компанію з оцінкою $1 млн і розраховує вийти з цієї компанії через 5−7 років з оцінкою $100 млн. Гіпотетично його доходи можуть зрости у 100 разів, а за фактом ніяких дивідендів весь цей час він не отримує, відповідно, не повертає гроші інвесторам.

Період повернення інвестицій залежить від моделі фонду. Найпоширеніша — класична: фонд створюється на 5−10 років, протягом яких він інвестує. Отриманий прибуток від продажу компаній використовує для реінвестування в нові проекти. Тобто, весь цей час, фонд бере гроші від інвесторів, але нічого їм не виплачує. Тільки до 5-го або 10-го року при виході з інвестицій, він розподіляє прибуток між усіма інвесторами.

Фонди, що працюють за моделлю Case by Case, залучають гроші під конкретну угоду. Відповідно, коли ця угода закривається, вони розподіляють фінансовий результат між своїми інвесторами.

«У фонд гроші прийшли — вони відправлені на інвестиції, гроші повернулися — вони відправлені інвесторам. Фонд не сидить, як банк, на цих грошах. Він просто ними керує», — пояснює Олександр Лазарєв.

Ще один важливий показник — таргетована дохідність, тобто та, заради якої створюється фонд. Зазвичай вона становить 25−30% річних. Але фактично, ця цифра може бути як вищою — у винятковій кількості випадків, так і нижчою — у більшості випадків.

Все залежить від портфеля фонду, через який може пройти від 10 і до 100 компаній. Статистично, половина з них може бути або списана, або продана близько до вартості інвестицій, друга половина може повернути капітал. Успішними стають 1−2 проекти з десяти, і саме вони дають основний обсяг прибутку.

В Україні 15% річних у валюті вважається гарною дохідністю. Але гарантій, що інвестор її отримає, немає жодних.

Читайте також: 20 стартапів з українським корінням, які залучили інвестиції в коронакризу

Три головні складові при виборі фонду

Обираючи венчурний фонд, експерти радять придивитися до керуючої команді. Проаналізувати історію попередніх угод, у що інвестували і чому, яку дохідність показали.

Корисно вивчити досвід окремих людей, які формують команду фонду. При цьому не завжди він повинен бути інвестиційним, хоча це грає ключову роль. Він може бути і підприємницьким.

Також важливо звернути увагу на привабливість індустрій, на вкладеннях у які спеціалізується фонд. Плюс для інвестора, якщо він ще й буде орієнтуватися у цих індустріях.

І останнє, що не можна залишати поза увагою, рівень експертизи та мережу партнерів, з якими працює фонд. Чим вони більші, тим вищі шанси інвестованого проекту на успіх.

Перспективні напрямки

2020-й рік наочно показав, що виживає, в першу чергу, той, хто вміє пристосовуватися. Для його характеристики можно виділити два ключових поняття — це «дистанційка» і, звісно ж, «адаптація».

«Успішно адаптацію пройдуть компанії, здатні швидко змінювати сервіс, оптимізувати витрати, знаходити синергії з іншими гравцями», — впевнений CEO QPDigital Денис Вальвачев.

Він прогнозує, що, крім популярності у інвесторів дистанційних продуктів (стрімінгових сервісів, ігор, телемедицини тощо), буде зростати популярність рішень, які допомагають компаніям адаптуватися до нових реалій. До таких відносяться логістичні послуги, ERP-системи, B2b SaaS-рішення, zero і low-code технології, штучний інтелект, блокчейн.

«У 2021 році інвестиції в стартапи з цих індустрій, швидше за все, кратно зростуть. І українські проекти не виняток», — підкреслив CEO QPDigital.

Ірина Рибніцька

Автор:

Журналіст Ірина Рибніцька

Пише на теми: Податки, інвестиції, бізнес, фінанси, банки