Антимонопольний комітет проти монополізації на ринку банківських послуг

Наявні факти монополізації ринку

• Неможливість вибору банку за конкурентними перевагами (тарифи на послуги, рівень сервісу тощо) під час отримання певних послуг.
• Відсутність у комерційних банків можливості обслуговування окремих рахунків.
• Надання банкам державного сектору виключного права обслуговувати певну категорію осіб.
• Наявність бар’єрів входу на окремі сегменти ринку банківських послуг (наприклад, виключно банки державного сектору обслуговують рахунки для виплати пенсій військовим пенсіонерам, рахунки учасників ринку електричної енергії та ще принаймні 15 сегментів).

До чого призводить

Допущення лише банків державного сектору до надання окремих банківських послуг призвело до того, що:

• приватні банки були обмежені у можливості надання послуг;
• споживачі не могли обирати надавача послуг за принципом «ціна/якість».

Читайте також: АМКУ розкритикував владу Києва за монополію Ощаду у проєкті «Картка киянина»

Що турбує АМКУ

Аналіз європейського досвіду свідчить, що держава може втручатись у розвиток банківських послуг у разі, якщо:

• надання такої послуги на вільному ринку є неефективним;
• це може сприяти стимулюванню розвитку тих сфер, де конкуренція серед приватних банків є недостатньою.

АМКУ вважає, що враховуючи факти монополізації на окремих сегментах ринку банківських послуг, необхідно обов’язково формувати прозорі і рівні умови для розвитку конкуренції між банками всіх форм власності.

Тому існуючі бар’єри на ринку мають бути:

• критично переглянуті з позицій доцільності їх збереження або усунення з урахуванням системної важливості того чи іншого банку;
• розглянуті Кабінетом Міністрів щодо скасування виключних прав державних банків на обслуговування певних секторів економікі, в яких не концентруються суттєві ризики;
• переглянуті з погляду запровадження конкурентних механізмів відбору банків для обслуговування секторів економіки, де існують суттєві ризики.