Чому громадяни найбагатших країн не такі вже й багаті

«Роздути» індекс банально можуть інтелектуальні активи корпорацій, перенесені на територію країни. Втім до добробуту населення чи доходів громадян це не має ніякого стосунку. Про це пише Уніан з посиланням на Financial Times.

Недооцінені дані

В березні якраз перед тим, як світ почав занурюватися у вир пандемії, Міжнародна програма порівняння (ICP) закінчила свої найсвіжіші розрахунки. Ці сухі статистичні цифри говорили про ціни в 176 країнах, використовуючи для обчислення рівні купівельної спроможності людей у різних куточках планети.

ЗМІ не звернули на це увагу. І це стало нагадуванням, що оцінки економічної активності відходять на другий план, якщо вони напряму не загрожують життю — пише Financial Times. Однак, навіть в часи чуми порівняння міжнародних успіхів потрібне для важливих оцінок включно з визначенням ВВП, стандартів життя й рівня бідності й нерівності. І останні розрахунки, опубліковані в березні, свідчать про важливі речі.

Читайте також: Як пережили півроку пандемії різні країни світу

Хороші новини

Власне, вони несуть в собі хороші й не дуже хороші новини. Хороші новини в тому, що нові дані стосуються 2017 року. І в них особливо немає нічого такого, що могло б привернути увагу. Наприклад, економіки США і Китаю були приблизно такого ж розміру, як і в 2011-му. Тобто китайська економіка дорівнює двом третинам американської.

Не дуже хороші новини

Не дуже хороші новини полягають в тому, що глобалізація й обіг інтелектуальної власності дедалі більше відриває оцінки ВВП від традиційного взаємозв'язку між цим показником і матеріальним добробутом людей.

Видання пояснює, що «не дуже хороші новини» походять зі списку найбільш заможних країн світу, якщо вірити показникам їхнього ВВП. В цьому списку Люксембург, Катар, Сінгапур, Ірландія, Бермудські острови, Кайманові Острови, Швейцарія, АОЕ, Норвегія, Брунеї, США і Гонконг. Про що б ще не говорив цей список, навряд чи всі ці країни — це ті, де люди користуються найвищими матеріальними стандартами життя.

Читайте також: Fitch змінило прогноз щодо зниження світового ВВП в 2020 році

Ірландія може послужити хороним прикладом. Через привабливість низьких корпоративних податків, кілька великих міжнародних корпорацій перенесли свої інтелектуальні активи на територію країни. Тож прибуток, який здобувається завдяки цим активам, тепер «роздуває» ВВП Ірландії. В 2015-му це стало причиною зростання ВВП країни на 26% за рік. Для порівняння, дохід на душу населення зріс «лише» на 4,6%. Видання зауважує, що другий показник краще відображає, наскільки покращилося життя ірландців, ніж оцінка ВВП їхньої країни.

Природа розриву між показниками

Але чому з'являється такий великий розрив між показниками? 11 з 12 країн зі списку, наведеного вище, — це інвестиційні вузли або залежні від ресурсів країни. В обох випадках на споживання припадає дуже невелика частка від загального ВВП. Часткова так відбувається тому, що корпоративні прибутки складають більшу частину національних доходів, ніж зарплати.

Звісно, з часом ці гроші все ж покращують добробут окремих домогосподарств певною мірою. Але в будь-який конкретний момент ВВП на душу населення включає цифри, які ніяк не стосуються добробуту населення чи доходів громадян.
Цей факт, звісно, не означає, що потрібно відмовитися від оцінки ВВП. Тому що він все одно важливий. Однак, варто більш розумно підходити до його використання, розуміючи, чого він насправді не каже.

Читайте також: Держава, яка скасує податок на доходи, отримає джокер у новій економіці