Навіщо насправді нам готують гарантований мінімальний дохід

Новий підхід до забезпечення соціального захисту успішно випробували багато країн з початком локдауна. Чому ж наша влада не поспішає рекламувати свою турботу про громадян і відкривати суспільству деталі нової програми?

Гроші просто так

26 червня близько 27 тис домогосподарств Іспанії з 255 тис осіб отримають перші виплати в рамках прийнятої нещодавно програми базового доходу. Ця програма має підтримати населення, яке постраждало від тотального карантину. І одночасно –пожвавити споживання. Адже бізнес, зав'язаний на надання сервісу, постраждав найсильніше і потребує грошових клієнтів.

Читайте також: Скільки втратили кафе і ресторани за карантин (дослідження)

Розмір допомоги становитиме від 462 до 1015 євро на місяць в залежності від розмірів домогосподарства. Головна ідея — довести гарантований середній річний дохід кожного домогосподарства до 10 070 євро. І на її втілення іспанська влада готова витрачати в рік 3,5 млрд євро.

Аналогічні програми, щоправда, в різних масштабах, впровадили багато країн. У США кожен американець, який заробляє до 75000$ на рік, отримав 1200$. І ще по $500 — на дитину.

Читайте також: Червоний світло для розширення пільг «спрощенцям» і зниження пенсійного віку

В Гонконзі кожен житель старший 18 років незалежно від доходу міг отримати 10 тис. гонконзьких доларів. При тому, що мінімальний дохід на острові становить 4 600 гонконгських доларів на місяць.

Австралійський уряд вирішив виділити по 750 місцевих доларів пенсіонерам, людям з інвалідністю, безробітним та іншим малозабезпеченим людям.
Але дармові гроші не будуть виплачуватися вічно і відійдуть у минуле разом з антикризовими програмами підтримки економіки. Постійний мінімальний базовий дохід поки не зважився запровадити ніхто.

Читайте також: Пенсіонерам 80+ щомісяця платитимуть 1100 гривень

Більш того, не виправдав надій і відомий фінський експеримент із вивчення безумовного основного доходу. Там протягом двох років 2 тис. безробітних щомісячно виплачували €560. При цьому, не вимагали сплачувати з них податки і не підштовхували до працевлаштування (цим виплата відрізняється від традиційної допомоги по безробіттю).

У чому була ідея експерименту? – мотивувати людей шукати роботу. У багатих країнах допомоги по безробіттю співставні або вище зарплат працівників з низькою кваліфікацією. Відповідно, виникає резонне запитання – навіщо працювати, якщо можна «сидіти» на допомозі.

У Фінляндії припустили, якщо до мінімальної зарплати будуть додані ще і постійні виплати, тоді виникне економічна мотивація шукати роботу. Але за два роки дослідники так і не переконалися у вірності такого припущення.

У свій час швейцарці на референдумі проголосували проти введення безумовного основного доходу, вважаючи, що гроші «за просто так» розбещують.
Тож можливість виплат дармових грошей поки залишається на рівні глобальної ідеї.

Успішні люди з інвалідністю державі не цікаві

І все ж, чому Україні теж не наслідувати приклад і не організувати масові антикризові виплати населенню? Принаймні, найбільш соціально вразливій її частині.

Саме так і міркували ті, кого надихнуло положення Меморандуму з МВФ про мінімальний гарантований дохід. Проблема лише в тому, що те, що збирається робити наша влада, не має нічого спільного з тим, що роблять зараз уряди інших країн для своїх співгромадян.

Почнемо з різниці в назвах: у нас хочуть впровадити «мінімальний гарантований дохід». А дармові виплати називаються «безумовний базовий дохід».

Для цього хочуть, як сказано в Меморандумі «консолідувати вибрані програми підтримки...., збільшуючи програми» та «об'єднати програму мінімального гарантованого доходу з існуючими політиками щодо ринку праці».

У перекладі на зрозумілу мову це означає:

• жодних нових виплат запроваджувати не передбачається;
• вже існуючі соціальні види виплат об'єднають в один платіж;
• у цей же єдиний платіж будуть включені нинішні виплати по безробіттю.

Зараз в Україні налічується 15 видів соціальних виплат. І, наприклад, мати-одиначка з дитиною з особливими потребами отримує допомогу на дитину та виплати, як мати, яка самостійно виховує дитину.

За новими правилами буде тільки одна виплата, яка, в теорії, має дорівнювати сумі двох згаданих видів допомоги. «Плюс», якщо повернутися до нашого прикладу, якщо така жінка втратить роботу, в цей єдиний платіж буде включена і виплата по безробіттю.

Чи буде розмір такої допомоги рівним сумі допомог, які отримує наша умовна сім'я зараз, велике питання. Але і це не найголовніше.

Зараз допомога призначається за фактом наявності того чи іншого статусу (безробітний, мати-одиначка, людина з інвалідністю тощо). За новими правилами допомога буде призначатися лише в тому випадку, якщо потенційний одержувач дійсно потребує матеріальної підтримки держави.

Тобто, якщо мати-одиначка мордує себе на двох роботах і забезпечує нормальний рівень життя своїй дитині, допомоги не отримає. Так само людина з інвалідністю, яка зуміла організувати успішний бізнес, позбудеться права на мінімальний гарантований дохід.

Визначати, чи гідний заявник держпідтримки, будуть традиційно – шляхом дослідження умов його життя (обстеження квартири, наявність машини, дачі і т. д.). Так само зараз встановлюють, кому виплачувати субсидії на комуналку.

До речі, і цей вид підтримки може бути також включений в загальний котел мінімального гарантованого доходу. Така реформа обговорювалася ще за часів уряду Володимира Гройсмана. Але тоді навіть не виплила назовні. Оскільки чиновники чудово розуміли, що впровадження нової схеми дорівнює політичному самогубству.

Читайте також: Програма МВФ дозволить Україні отримати додатково майже $3 мільярди — Марченко

Тепер ця ж схема обговорюється з МВФ. І саме це є причиною того, що влада поки не афішує і, тим більше, не коментує цей момент.
Певна логіка в цьому, безумовно, є: держава готова підтримувати лише тих, хто дійсно потребує такої допомоги. Таким чином, в теорії, можна буде заощадити і збільшити розмір допомоги соціально незахищеним українцям.

Чому ж ця ідея категорично не буде сприйнята суспільством? Відповідь проста — тому що влада не починає з себе. Наприклад, чому депутати з їх чималими зарплатами і побічними доходами мають нахабство отримувати допомогу на оренду житла?

Чому керівники збиткових державних компаній виписують собі мільйонні премії? І так далі. Звичайно, в ході обговорення з МВФ умов подальшого співробітництва згаданий пункт ще може бути викреслений з Меморандуму. Але у будь-якому випадку, коли влада заїкнеться про запровадження мінімального гарантованого доходу радіти точно не буде чого.

Олена Дьоміна