Чи може Україна стати офшором і кому це потрібно

Про те, який шлях реформування могла б вибрати наша країна, щоб залучити інвесторів і відновити соціальну справедливість, розмирковує директор Центру постіндустріальних досліджень в Москві Владислав Іноземцев. «Мінфін» вибрав головне.

Чому офшори непереможні

Я не буду вдаватися в деталі нового закону. Я хотів би скоріш замислитися над тим, що українська влада могла б зробити, якби вона справді була зацікавлена у перетворенні України в одну з найшвидше зростаючих економік Європи.

Я виходжу з кількох очевидних факторів. В останні десятиліття в більшості країн світу влада стурбована відтоком капіталу в офшори – і це зрозуміло: те ж «Панамське досьє» показало, що обіг грошей у таких юрисдикціях обчислюється не десятками мільярдів, як вважалося раніше, а трильйонами доларів на рік.

Слід зауважити, що істотна частина цих грошей походить не з торгівлі наркотиками, поставок зброї або організації проституції. Навіть корупційні доходи також не є основними.

Куди більше грошей надходить на офшорні рахунки від чесних громадян західних країн, які вже заплатили податок зі своїх доходів, але не хочуть платити ще більші суми прибутку, який може виникнути від інвестування зароблених коштів.

Читайте також: Капітальні інвестиції в українську економіку скоротилися майже на третину

Сучасні технології дозволяють легко оперувати фінансовими потоками і наївно припускати, що над офшорами може бути здобута перемога. Щоразу новий виток боротьби з ними обертався тільки одним: підвищенням податків в тих країнах, які починали таку боротьбу, – тому що найхитріші з ще більшим ентузіазмом бігли геть, а розплачувалися за них ті, чиї мізерні гроші не надто цікавили офшорних банкірів.

І, навпаки, лише зниження податків повертало кошти назад (прикладом є повернення американськими компаніями $820 млрд із закордонних рахунків в 2017-2018 роках в ході реалізації цього проії податкової реформи [президента США] Дональда Трампа).

Чому не варто підвищувати податки на доходи

Якщо серйозно замислитися над питанням, що може перешкодити виведенню грошей і бізнесів в офшори, і чесно відповісти на нього, відповідь може бути тільки одна: країна сама повинна стати офшором.

Читайте також: «Чорні списки» офшорів 2020 року

Перша реакція на цю пропозицію явно буде негативною – звідки тоді брати кошти на соціальні програми, оборону, освіту та охорону здоров'я? І хіба може собі дозволити офшорний статус велика європейська держава, а не тільки острів в Карибському морі? Однак насправді питання не настільки банальне і варте того, щоб над ним задуматися.

Читайте також: Падіння ВВП України за місяць поглибилося до 12%

В Україні у 2019 році з 998 млрд грн бюджетних доходів податки на доходи громадян і на прибуток організацій склали лише 217 млрд грн або менше чверті (21,7%) загальних надходжень.

При цьому акцизи і ПДВ на імпортовані і вироблені в країні товари і послуги – принесли в казну у 2,5 рази більше коштів, понад 502 млрд грн.

Інакше кажучи, в Україні в минулому році було зібрано набагато більше податків на споживання, ніж податків на доходи.

Читайте також: Катерина Глазкова: Щоб вивести бізнес із тіні, ЄСВ необхідно знизити до 10%

А якщо змінити сам підхід до оподаткування, тим більше, що Україні, як молодий і тій, що перебуває «в активному пошуку» країні, зробити це набагато легше, ніж Європі чи Америці, де податкові системи і принципи їх організації давно склалися?

Як поміняти систему

Давайте розглянемо жахливу, на перший погляд, пропозицію: обнулення податків як на прибуток, так і на доходи громадян. Це еквівалентно перетворенню України в офшор – але не стільки фінансовий, скільки у виробничий.

Створюючи унікальні для Європи умови господарювання, ми тим самим перетворимо Україну на магніт для європейських компаній, у яких з'явиться дуже сильний стимул для інвестицій в країну.

Читайте також: Домінік Меню: «Україна легше переживе кризу, ніж багато інших країн»

Своєю чергою, у заможних українців зникне мотив для вивозу капіталу за кордон, що створить всередині України значний додатковий попит та суттєво полегшить внутрішнє кредитування (у тому числі і залучення коштів на внутрішньому ринку для покриття бюджетного дефіциту).

До того ж, радикально скоротиться кількість претензій до громадянам податкової  (а по суті, вони багато в чому припиняться) і до бізнесу, що стане неабиякою зміною соціального життя. Загалом, плюси очевидні.

Чим перекрити бюджетні втрати

Головним «замінником» податку на доходи мають стати податки на споживання і власність. І тут виникає два напрямки реформи. З одного боку, можна підвищити ПДВ, наприклад з 20 до 25%, що в будь-якому випадку буде коштувати для громадян і компаній менше, ніж скасування прибуткового податку і податку на прибуток.

У перспективі було б правильно взагалі відмовитися від ПДВ як від дуже складного в адмініструванні податку і перейти до стягнення податку з продажів (як це практикується, наприклад, у США).

З іншого боку, можна істотно збільшити податки на власність (яка буде рости в ціні через підвищення її ринкової вартості в нових умовах) і збільшити акцизи (наприклад, на одну третину, враховуючи, що перелік підакцизних товарів не надто великий).

Читайте також: Рада НБУ знайшов спосіб наповнити бюджет із заначок українців

Проста арифметика показує, що зростання надходжень від ПДВ складе близько 6% дохідної частини бюджету, від акцизів – ще 3%, податки на власність можуть принести ще 3-4%, що закриє, як мінімум, половину втрат. Частину дефіциту міг би закрити незначний (скажімо, 10-та частина від звичайного, або 2,5-процентний) ПДВ на експорт, який в минулому році склав більше $50 млрд. Решту можна було б профінансувати за рахунок приватизації і запозичень.

Що дає реформа

Однак головне завдання запропонованих заходів полягає не в зміні принципів наповнення бюджету, а в доданні економіці України абсолютно особливого вектора, в перетворенні країни в місце, де не соромно – і тим більше не накладно – заробляти і бути багатим.

Читайте також: чи Зможуть наші заробітчани працювати на Європу з дому

Головне завдання полягає, на мій погляд, в тому, щоб українці створювали і розвивали бізнеси у власній країні, а не тікали за кордон. Перетворивши Україну в єдину економіку Євразії, в якій не стягуються податки з особистого доходу, прибутку і приросту капіталу, уряд міг би залучити до країни величезні інвестиції, різко підвищити реальну вартість українських активів і істотно збільшити купівельну спроможність громадян.

Я б додав, що подібна система виявилася б більш соціально справедливою, ніж нинішня, яка передбачає пласку шкалу оподаткування.

Адже повернення капіталів заможних громадян і прихід нових інвесторів підвищать попит і ціни не на хліб і молоко, а на дорогі і престижні предмети споживання, якісне медичне обслуговування, послуги ресторанів і дорогу нерухомість.

Цей процес de factо призведе до того, що споживачі розкоші будуть платити більше податків і акцизів просто тому, що самі розігріватимуть попит на відповідні товари і послуги. Зростання економіки створить умови для повернення в країну «заробітчан» і тим самим підвищить якість робочої сили, роблячи Україну ще більш привабливою для інвестицій.

Україні потрібні нові технологічні підприємці, яких без сумніву привернув би пропонований податковий режим; країна потребує розвитку глобальних виробничих ланцюжків і повернення своїх працьовитих співгромадян на батьківщину; вона не може існувати без нормального фондового ринку, який так і не склався за весь час незалежності.

Тому, на мій погляд, прийняття закону №466-IX має серйозну дискусію про шляхи розвитку національної податкової системи.