Чи буде створена альтернатива ЄС і як Україна може підключитися до неї

Свій погляд на перспективи світової економіки загалом і української зокрема озвучив на недавній онлайн-дискусії «Україна після коронавірусу. Політичні та економічні підсумки і прогнози» директор Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев. «Мінфін» обрав головні тези.

Як припинити бути європейською периферією

Незважаючи на всі негативні наслідки кризи, для України зараз утворилися дуже хороші кон'юнктурні моменти. Перший пов'язаний з високим попитом на сільгосппродукцію, другий – з виграшною ситуацією для основних галузей промисловості, у зв'язку з різким падінням цін на енергоносії.

Це падіння навряд чи буде дуже затяжним. Швидше за все, ціна на нафту вийде на якесь нове плато і встановиться між $28-35 за барель.

Читайте також: Ціни на нафту стабілізувалися. Впливає відновлення імпорту в Китай

З точки зору індустріального прориву, в України з'являється ряд можливостей для того, щоб капіталізуватися на величезній маржі за трудовими ресурсами. Адже оплата робочої сили дуже низька, нижча ніж у Китаї.

Яким чином діяти далі? Зараз важливо не експортувати робочу силу, а спробувати на основі заробітчан, які повернулася у зв'язку з карантинами, запустити європейське індустріальне виробництво. Так, спочатку треба спробувати залучити його на свою територію. А це навіть дуже можливо.

Ми бачимо серйозну боязнь релокації в Китай. Вже зараз США деякі виробництва починають виводити з Китаю. Поки що в інші країни, зокрема в Середню Азію і В'єтнам. Але дуже активно розмірковують, як повернути виробництва назад в Америку під гігантські державні дотації, які безсумнівно будуть даватися.

Плюс американці шукають інші локації, наприклад, Мексику. Якщо тенденції збережуться, то до літа 2021 року Мексика стане найбільшим партнером США, змістивши Китай.

В принципі, відтік капіталів з Китаю – це якийсь тренд, який буде зберігатися найближчими роками. І в цьому відношенні Україні потрібно уважно проаналізувати, наскільки європейці будуть зацікавлені у виході з Піднебесної і які компанії можуть виводити з країни в першу чергу. Далі – адресно працювати з цими компаніями, пропонувати їм поліпшені умови в Україні і щодо оподаткування, і щодо інвестування.

Читайте також: Михайло Кухар: У червні-липні нерухомість можна буде купити з дисконтом 25%

Якщо б Україна могла претендувати на частину відтоку з Китаю, це б не вирішило всі проблеми економіки, але це був би дуже важливий сигнал. Тому що, якщо зачепитися за нові кон'юнктурні можливості, то далі Україна потрапляє на зовсім інший рівень відносин з європейцями. Країна вже не буде розглядатися як периферія, а як самостійна одиниця, важлива для Європи.

Зараз європейці будуть замислюватися про всі економічні вигоди, які вони можуть отримати від співпраці. Тому з Європою треба говорити на мові чистої вигоди, а не спільних ідеалів або прихильності до демократії. Економічна аргументація стане основою. І, якщо Україна зможе це використовувати, то забезпечить собі хороший підхід на найближчі кілька років.

Чому Україну може навчити брексит

Зараз вся Європа сконцентрована на боротьбі з COVID-19. Але пройде час, карантини знімуть, і доведеться замислитися, що робити далі.

Ми бачимо, що наслідки брексита на тлі епідемічної небезпеки були повністю проігноровані. Але ця проблема знову постане. Буде дуже цікаво спостерігати за Англією, як за прикладом того, яким чином можна вибудовувати близькі взаємини з європейцями, але не бути членом Європейського Союзу.

Для України це повчально. Відверто кажучи, для Києва вступ до ЄС у найближчі 10-15 років малоймовірний. Тому вивчати досвід Англії і взаємодіяти аналогічно – це дуже важливе завдання.

Можна розглянути й інші варіанти співпраці з ЄС. Наприклад, є Асоціація європейської торгівлі. Вона раніше включала безліч країн, але зараз до неї входить лише Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн.
Але вона існує і між нею та ЄС укладено угоди про вільну торгівлю. Якби Британія поставила собі метою реанімувати цю організацію, і Україна, можливо, Туреччина, Сербія та інші, зуміли б підключитися до цього процесу, фактично змогла б бути створена альтернативна ЄС структура. В економічному плані вона могла б збудувати абсолютно нові відносини з ЄС.

Європі це було б дуже вигідно. Бо це дало б можливість поширити європейські правила на ці країни, але не передбачало б відповідальності фінансування. Для британців теж плюс. Тому що Британія стала б лідером нового блоку і по суті рівним парламентером з Брюсселем. Така велика гра могла б бути дуже цікавою в геополітичній парадигмі, в тому числі і в просуванні економічних завдань.

Для України було б ідеально мати певний статус спостерігача в переговорних процесах Британії з ЄС. Тому що англійці б зрозуміли, що їх вихід не трагедія. А є можливість згуртування нової периферії ЄС, свого роду міні-ЄС.
На мою думку, пошук контакту з Британією і створення другої Європи в якості конструктивного партнера було б дуже цікаво для України.

Читайте також: Пост-вірусна економіка: що чекає Україну?

Чому Україні не світить членство ЄС

Європейці ніколи не будуть для вас робити якихось нових схем. Україна з 2004 року намагається сказати, що ми європейці, ми хочемо бути всередині ЄС. 15 років йде ця риторика, і за великим рахунком ніякого прогресу.

Європейці розуміють, що прийняти Україну – це велика катастрофа. Тому що ви отримуєте місце в Європарламенті і починаєте впливати на їх законодавство. До цього, як не найбільш економічно благополучна країна в Європі, отримуєте гігантські дотації.

І якщо ви вишибаєте Болгарію з позиції найбіднішої країни Європи, тут же величезна кількість сільгосп дотацій, капіталу для структурного розвитку переходить до вас.

Це, безумовно, викличе дике роздратування всіх не надто благополучних європейських країн. Тому надія на вступ невелика. У цій ситуації потрібно постійно продукувати якісь ініціативи, атакувати Брюссель новими пропозиціями про співробітництво.

Читайте також: Як Україна буде розплачуватися за карантин — прогноз

Америка на порозі тривалої фази підйому

Що стосується Америки, то зараз фактично все залежить від поведінки Федерального резерву і від Мінфіну. Основним моментом буде величезне вливання грошей, яке вже йде і буде продовжуватися. У цьому немає великої загрози. Так чи інакше, американці, як і європейці, будуть витягувати свою економіку саме через величезні вливання, неспівставні з тими, які були у 2008-2009 роках. Тому підйом буде досить швидким.

Якщо взяти до уваги фондові ринки, то папери зростають дуже швидко, незважаючи на те, що кеш-флоу (рух грошових коштів в рамках компанії, проекту або продукту, – ред.) компаній різко впав. Це говорить про те, що ринок готовий до відновлення, він його чекає. Тому що такий обсяг грошей, який влито, не може пройти безслідно.

Що стосується реального сектора, тут основне питання пов'язане з тим, чи буде друга хвиля епідемії. Тому що вихід з локдауна йде досить швидко. Тут важливо помітити, що американці роблять дуже розумно: вони фактично спустили питання про вихід з карантину навіть не на рівень штатів, а на рівень графств – countries. Це дозволяє тримати відкритою частину економіки в тих містах, де кількість заражених незначна. Цей метод дуже правильний і економіка реагуватиме на нього позитивно.

Якщо не буде другої хвилі, за моїми прогнозами, протягом найближчих місяців зайнятість буде зростати приблизно на 3-4 млн на місяць. Відповідно до кінця року безробіття залишиться на рівні 10 %, але до наступного літа воно розсмокчеться.
Загалом ця структурна і несподівана криза, пов'язана з епідемією, буде сприйнята ринком, як цикл. Тим самим буде закладена чергова тривала фаза підйому.

Дивіться також: Як США, Європа і Китай будуть рятувати економіку (відео)

Економіка Росії впевнено йде донизу

У Росії в черговий раз відбувається наступне: влада нічого не намагається робити, сподіваючись на те, що все владнається самостійно. Уряд вважає, що малий і середній бізнес має певні накопичення і резерви, які допоможуть їм відновитися. Загалом, ситуація не розглядається, як критична.

Хоча результати про виконання бюджету за квітень свідчать, що ВВП у квітні падав в середньому на 28% у річному вимірі. Тому, криза продовжується. Вона десь на третину обумовлена падінням цін на нафту і на 2/3 локдауном. Але загальне відчуття, що влада сподівається на спад епідемії. Хоча це не очевидно, тому що зняття карантину останніми днями йшло досить безсистемно.

З іншого боку, російська влада ставить на те, що у людей вистачить коштів, щоб економіка відновилася без зайвих вливань грошей з боку уряду в другій половині року.

Я не впевнений, що це все буде відповідати дійсності. Тому прогнозую серйозний спад, набагато серйозніший, ніж він буде у Європі. І питання швидше не стільки в глибині спаду, скільки в дуже повільному відновленні.

Варто очікувати поступового зниження ВВП, і ще більшого падіння доходів населення. Тобто, тренд донизу, який був закладений з 2012 року, продовжиться. Навряд чи він викличе якісь політичні потрясіння або соціальний вибух. Але як економічна держава світового класу, Росія вже дуже впевнено йде донизу і ніяких спроб змінити ситуацію не вживає.

Читайте також: Яким буде світ після карантину