В чому причина протистояння Ради і Правління НБУ

Про те, що насправді відбувається у Раді НБУ та в чому причина протистояння представників Ради і Правління регулятора, розповів на своїй сторінці в Facebook член Ради НБУ Віталій Шапран. «Мінфін» публікує ключові тези посту.

Не відбувається нічого дивного

Йде нормальний робочий процес, коли орган, на який покладено повноваження контролю за грошово-кредитною політикою (Рада НБУ) здійснює свої функції відповідно до чинного законодавства. Помірна критика монетарної та валютно-курсової політики НБУ, звісно, не буде подобатись policy makers, які таку політику продукують.

Правових наслідків не буде

Почитайте уважно закон «Про НБУ». Що б там Рада не писала в своїх рішеннях, Рада не може зняти члена Правління своїм рішенням. Всі негативні висновки Ради НБУ завершуються згідно із Законом «Про НБУ» однаково: у разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Нацбанку рішень Ради, які є обов’язковими згідно з цим законом, Рада має право звернутися до голови НБУ або до Верховної Ради та Президента з викладенням своїх позицій.

Любі друзі, мені як члену Ради НБУ, якого призначив парламент, взагалі не потрібні ніякі рішення Ради НБУ, щоб звернутись до Верховної Ради. Як громадянин України у встановленому законом порядку я можу звернутись і до Президента, і нарешті, як член Ради НБУ я можу звернутись до Голови НБУ, оскільки за законом він є одним з членів Ради НБУ за посадою і я бачу його майже на кожному засіданні. Більше того, якщо б Рада хотіла саме відставки Правління, то ніякого сенсу у критичних публічних оцінках не було б. Було б достатньо одного-двох листів.

Хто проти кого

«Смолій проти Данилишина? Чи Данилишин проти Смолія?». Механізм протистояння між Радою НБУ та Правлінням закладений вже в законі «Про НБУ» і базується на повноваженнях Ради щодо контролю за грошово-кредитною політикою. Вибачте, а кому подобаються контролери? Зайцям у трамваї, бухгалтерам перед перевіркою податкової? Тут кожен «захищає та хвалить своє болото». Смолій захищає Правління та те, що вони роблять, і якщо б він не захищав людей, з якими працює, то вже до нього б було питання, а чи вірить він в те, що робить?

Данилишин бореться за те, щоб повноваження, якими наділяє Раду закон, були реалізовані у повному обсязі на практиці і Рада була не просто машиною для голосування, а критично переосмислювала політику НБУ. Було б дуже підозрілим, якщо б Смолій та Данилишин оспівували перемоги один одного на фоні тих фундаментальних проблем, які є зараз на ринку. От тому Богдан Михайлович та Яків Васильович, на мою особисту думку, знайшли один одного. Вони як інь і ян, як море та берег, як скрипка та смичок – вони доповнюють один одного. Звісно, «музика», яка лунає від такого передбаченого законом конфліктного тандему публічно, не всім подобається і можливо трохи нервує наших західних партнерів.

«Друзі» Коломойського

Цікавою є теза, яку зараз розганяють ЗМІ, лояльні до Правління НБУ та яка випливає з офіційних заяв: «всі, хто критикує Правління НБУ, – є друзями Ігоря Коломойського або навіть працюють на нього». Дуже слабка позиція. По-перше, замість того, щоб сперечатись по суті критичних зауважень, одна із сторін звинувачує іншу у політичній заангажованості. Підозрюю, що це відбувається через брак достойних аргументів.

До того ж такі заяви тільки ймовірно дратують членів Ради НБУ, які взагалі не мають до екс-акціонерів Привату ніякого відношення. Правління такими діями відштовхує від себе членів Ради НБУ та як би підштовхує їх на шлях політичної боротьби. В мене після таких заяв виникає дві реакції:

Знайти відповідь на питання: якій відсоток Правління зараз працює не на Державу, а на діючу опозицію? Правдивість отриманої відповіді я хотів би перевірити особисто.

Купити у протестувальників під НБУ оранжеву жилетку із надписом ПАТ «НФЗ» та прийти в ній на наступне засідання Ради НБУ. А чого ж?, раз нас вже назвали друзями екс-власників Привату, вийдуть гарні фото із засідання та добрий тролінг Правління.

Читайте також: НБУ влучив у ціль. Чому це погано

Питанням А я вже задався і хочу отримати для себе відповідь, і я її отримаю. А от в пункті Б, звісно, я пожартував, але якщо тиск буде продовжено, я в тій або іншій формі повернусь до цієї ідеї – show must go on.