20% українців, які виїжджали на заробітки за кордон, не хочуть повертатися назад. Про це свідчать результати опитування «OLX Робота», пише ain.ua.
15 серпня 2019, 9:22
20% українців не хочуть повертатися на заробітки за кордон (опитування)
За даними аналітиків, сьогодні заробітки за кордоном не користуються популярністю не тільки серед тих, хто попрацював в іншій країні і поліпшив своє матеріальне становище, але і серед респондентів, які ледве зводять кінці з кінцями.
Портрет трудового мігранта з України
- В Україні більшість тих, хто мав досвід роботи за кордоном і не планує повертатися, — це чоловіки з сім'ями (близько 70%) у віці 25-34 і 45-54 років.
- 7 з 10 працівників при цьому проживають в містах.
- Рівень освіти у всіх різний: повну вища мають 41% респондентів, а середню – 39%.
Чому поїхали на заробітки
- Українці їдуть працювати за кордон через низькі зарплати на батьківщині, відсутність робочих місць. Багато хто таким чином реалізовує бажання подивитися світ.
Куди виїжджали
- Основні напрямки робочої міграції для людей, які вирішили залишитися в Україні: Польща — 33%, Росія — 35%, Німеччина — 11%.
Скільки заробляли
- Майже половина українців, які зараз не хочуть повертатися, отримували за кордоном менше $1000. Ще 18% – до $1 200.
- Тільки 11% тих, хто не планує повторне працевлаштування, заробляли $2 000 на місяць.
Чому не хочуть повертатися на заробітки
- Близько половини заробітчан за кордоном працювали не за фахом. Майже чверть респондентів незадоволених пропрацювали за кордоном в будівельній сфері.
- Друга за популярністю галузь – транспорт і логістика, в основному це робота водієм – 17%. Топ-3 закриває виробництво – 15%.
- Основною причиною небажання повертатися називають психологічний дискомфорт, пов'язаний з переїздом та віддаленістю від рідних (42%).
- Також серед опитаних чимало тих, хто після повернення почав добре заробляти в Україні (29%).
- Ще в топі причин — високі витрати на проживання та харчування в інших країнах (16%). У чверті респондентів виникали конфлікти з роботодавцем, з їх боку до працівників було негативне ставлення.
- Інші залишилися задоволені взаємовідносинами.
Джерело:
Мінфін
Коментарі - 13
Інша справа по тим хто працює в Данії, Норвегії, Нідерландах - там набагато вищий рівень ЗП і більш жорсткі вимоги до роботодавця щодо нормативів роботи найманих працівників. там так експлутувати в роботі не дозволяє законодавство, за сверхурочні потрібно значно більше платити, тощо.
Висновок: хто працює за фахом і в високорозвинених та соціально орієнтованих країнах - повертатися не дуже хочуть. А ті що працюють на сільхоз чи будівництві по Польшам, Росіям та іншим - працюють на грані можливостей (потрібно відбити вкладені кошти в поїздку і хоч щось заробити на зиму) і виснажившись фізично та емоційно - повертаються додому з коштами, що можна було б заробити і в Києві.
А от нелегал безправний і працює за трьох і не заробляє навіть 1 тис у.е. в тій же Польші. А працювати змушений бо заплатив посередникам, потратився на дорогу і т.д. і хоче хоч щось додому привезти.
Але все ж таки тут ключовий фактор є рівень доходу вдома і за кордоном, плюс у більшості цих заробітчан є досвід роботи за кордоном в більш жорстких умовах на меншу ЗП
Ви ж самі вказали «наши работники звонят домой и рассказывают в какую сказку попали и какой хозяин идиот что платит такие деньги»
Интересно было бы взглянуть на статистику, сколько среди остальных 80% тех, кто на собирается возвращаться из-за границы.