Закон про фінансову реструктуризацію: не панацея, але сильний стимул

Результати дії закону та подальші перспективи управління непрацюючими кредитами проаналізували директор відділу інвестицій та ринків капіталу KPMG в Україні Юрій Федорів та старший консультант відділу інвестицій і ринків капіталу KPMG в Україні Адріан Козловський.

Закон про фінансову реструктуризацію втратить силу 19 жовтня цього року. І хоча у банків є інші інструменти для врегулювання проблемної заборгованості, ринок потребує чіткого нормативного вирішення цього питання. Особливо в цьому зацікавлені держбанки.

Результати дії закону про фінансову реструктуризацію

Закон «Про фінансову реструктуризацію» було ухвалено у жовтні 2016 року. Він став природною реакцією уряду на драматичне зростання частки непрацюючих кредитів (НПК) після політичних та економічних потрясінь 2014-2015 років. Для боржників, які зазнали фінансових труднощів, закон передбачав додаткові пільги - преференції щодо виплати податків, мораторій на початок провадження у справі про банкрутство.

Втім, за 2 роки дії закону було відкрито 25 кейсів (де факто — 19 окремих проектів) на загальну суму $1,35 млрд. За даними НБУ на кінець лютого 2019 року, це 7% від загального обсягу НПК у корпоративному секторі. Однак якщо не враховувати портфель НПК Приватбанку і борги, пов’язані з АР Крим та тимчасово окупованими територіями, відповідна частка складе 13%. Наразі закрито 20 кейсів (де факто – 16 окремих проектів) на загальну суму $1 млрд.

Примітно, що процедуру реструктуризації в рамках закону використовували переважно клієнти банків державного сектору. Однак це не дивує, якщо згадати частку корпоративних НПК у цих банках: у лютому 2019 року вона становила 72%. Більше половини загальної суми реструктурованих кредитів припадає на сферу торгівлі та операції з нерухомістю. Саме ці сектори генерують найбільше непрацюючих кредитів у фінансовій системі України — 44% загального обсягу корпоративних НПК.

Закон орієнтований, насамперед, на фінансові установи, але він також передбачав можливість реструктуризації податкової заборгованості та заборгованості перед торговими кредиторами. Проте цими положеннями компанії по факту не користувалися.

Закон не панацея, але сильний стимулятор

Операції з реструктуризації заборгованості для вітчизняного банківського ринку — інструмент не новий. У комерційних банків і раніше були підрозділи, які відповідали за цей функціонал. Крім того, чинне законодавче та нормативне поле в Україні дозволяло банкам проводити реструктуризацію заборгованості і до жовтня 2016 р.

Однак банки держсектору не спішили користуватися цими інструментами до ухвалення закону. В першу чергу — через відсутність у деяких з держбанків відповідних організаційних підрозділів та через низьку інституційну спроможність цих банків. Проте після 2016 року частка банків державного сектору зросла до 2/3 від загального обсягу ринку, а на їхньому балансі сконцентрувався основний масив НПК. І тоді з’явилася потреба у чіткому законодавчому врегулюванні дієвого механізму проведення реструктуризації.

Тож ухвалення закону фактично не вплинуло на проведення реструктуризації заборгованостей у приватних комерційних банках, але дало потужний стимул державним банкам. Особливо Ощадбанку, який активно користується цією можливістю.

Водночас, створене законодавче поле і передбачені законом податкові та юридичні пільги для учасників процесу стимулювали клієнтів проводити реструктуризацію проблемних заборгованостей. Насамперед це стосується клієнтів держбанків. Як результат, у період з березня 2017 року по березень 2019 року темпи приросту обсягу НПК суттєво знизилися (+5 %, або 28 млрд грн), у той час як ріст загального обсягу кредитів в банківській системі склав +12%, або 126 млрд грн. А якщо порівнювати обсяг НПК в банківській системі без врахування Приватбанку, то їхній розмір за згадуваний період навіть зменшився майже на 30 млрд грн.

Перспективи реструктуризації НПК після втрати чинності закону

Нацбанк та Міністерство фінансів України вже активно працюють над тим, щоб унормувати механізм проведення реструктуризації заборгованостей. Наприкінці 2018 року Рада з фінансової стабільності оприлюднила рекомендації (принципи) щодо роботи банків державного сектору із непрацюючими кредитами. Їх мета — забезпечити справедливість та прозорість процесу реструктуризації, а також захистити інтереси держави.

Принципи стосуються великих кредитів (понад 5% від регуляторного капіталу банків) та мають силу до моменту набрання чинності нормативно-правового акту НБУ про роботу з НПК. У цих рекомендаціях зафіксовано таке: остаточні рішення щодо реструктуризації великих НПК повинні ухвалювати новостворені наглядові ради банків держсектору — це стосується Ощадбанку та Укрексімбанку. Однак банки повинні були почати активно працювати із запитами на реструктуризацію ще до призначення незалежних наглядових рад — щоб відразу ж передати їм на розгляд проекти рішень.

НБУ наразі опрацьовує положення, де будуть:

• визначені підходи та принципи організації процесу управління непрацюючими активами та вимоги щодо стратегії управління проблемними активами;
• окреслена операційна модель процесу управління проблемними активами;
• систематизовано усі етапи управління проблемними активами — від системи раннього реагування до реалізації стягненого майна.

Період функціонування Закону України «Про фінансову реструктуризацію» став, фактично, першим кроком на шляху до систематизації управління НПК в банках державного сектору. Фінустанови та їх клієнти до жовтня 2019 року ще можуть скористатися передбаченими законом перевагами, як то мораторій на подання провадження про банкрутство чи відстрочка сплати податкових зобов’язань. Адже положення закону чинні для усіх проектів, запущених до моменту завершення його дії.

Водночас господарюючі суб’єкти і весь банківський ринок надзвичайно зацікавлені у тому, щоб НБУ до жовтня 2019 року розробив нормативне врегулювання питання управління проблемними активами. Це дозволить уникнути юридичного вакууму після завершення дії закону, що актуально, насамперед, для державних банків.