Дорогі борги, тарифи на газ та кепські звички політиків

За таку погану звичку політиків доводиться розплачуватися населенню. Як саме, в своєму блозі на НВ написав Сергій Фурса. «Мінфін» публікує скорочений текст колонки.

Реалізація вимог програми МВФ була неминуча. Будь-хто, хто подивився б на грошовий потік держави, побачив би, що гроші закінчуються до Нового року. І це було зрозуміло ще рік тому. Відповідно, раціональна логіка говорить тобі, що співпраця з МВФ неминуча. І ця ж логіка говорить, що краще зробити неприємні речі відразу. Причому неприємні з політичної точки зору.

Можна скільки завгодно затягувати з прийняттям антикорупційного суду, але навіщо ж залишати собі зростання тарифів на останнє півріччя перед виборами? Більш того, рік тому можна було обійтися невеликим зростанням, зробити + 10% -15% і забути. А тепер все набагато складніше. Раціональна логіка говорить, що треба прийняти рішення якомога швидше, пережити неприємний період і йти далі. Але ірраціональна поведінка затягує ухвалення рішення максимально.

Замість активних дій, українська влада вважає за краще сидіти на березі річки і чекати. Може саме розсмокчеться. І адже зрозуміло з самого початку, що не розсмокчеться.

І що в результаті?

А в результаті істерика з приводу зростання тарифів, яка взагалі не потрібна владі перед виборами. Істерика, якої не було два роки тому, коли підняли тарифи в два рази. Істерика, якої не було б рік тому, коли питання зростання тарифів було актуальним. Чому? Та тому що до виборів було далеко і популістам було б лінь докладати зусиль. А тепер є стимул. І тепер істерика. І тепер кожен міський божевільний вважає своїм обов'язком приходити в ефіри і розповідати свою думку про ціноутворення на газ, МВФ та світ фінансів.

А в результаті аврал з фінансами і уряд змушений їхати на роад-шоу і залучати гроші в той момент, коли погода на світових ринках зіпсувалася. Це ще не ідеальний шторм 2008 року, але вже і не сонячна погода, яка панувала на ринках останніми роками.

Україна знову прийшла на вечірку, коли сусіди вже викликають поліцію. І в результаті ринкова дохідність, ринкова ціна за залучення боргу вже істотно змінилася. І платити треба більше. У тому числі і за власний політичний ризик, адже до виборів залишилося зовсім небагато, і інвестори включають в ціну розміщення ймовірність перемоги популістів, які, звичайно, використовують сповна можливість попіаритися на цій високій ставці залученого боргу, що знову ж таки збільшить ще на трохи ймовірність їх перемоги. Це, звичайно, буде несправедливо.

Але хто винен владі, що вони самі дозволили їм зробити це? Хто винен в тому, що дотягли до останнього і залишили собі тільки ці дати для виходу на ринок. Не подумавши, що момент може виявитися невдалим. Не подумавши, що кон'юнктура мінлива. Не залишивши самим собі вибору. Не залишивши вибору міністерству фінансів, залишивши того на розтерзання жадібного, розумного та жорстокого ринку.