Ганна Замазеєва:«Литовський досвід регулювання фінансового ринку: зворотна сторона медалі»

Щоб знайти відповідь на це питання, представники Всеукраїнської Aссоціації Фінансових Компаній (далі — «ВАФК») і Всеукраїнської асоціації кредитних установ 06 — 08 серпня 2018 року відвідали Вільнюс. Там вони зустрілися з Association of Financial Companies «Lietuvos Kreditas», FinTech Lithuania Group — a part of Infobalt Association, Financial Services Companies Association FINCO, а найголовніше — з власниками і топ-менеджментом більше 15 фінансових установ.

Голова правління ВАФК Анна Замазеєва відповіла на питання «Мінфіну» про подробиці цієї поїздки і зроблені висновки.

Які позитивні сторони регулювання фінансового сектора в Литві? Що варто було б взяти за приклад і впроваджувати в Україні?

По-перше, хотілося б зазначити, що в порівнянні з українським, литовський небанківський фінансовий ринок — зрілий. На ньому вже впроваджені і працюють кращі практики ЄС. Взаємодія компаній відбувається з урахуванням колаборації в різних напрямках (ідентифікація, верифікація, антифрод та ін.), а конкуренція переважно якісна, а не цінова.

Чудовим прикладом для наслідування є бізнес-орієнтований підхід Центрального банку Литви до процедури ліцензування фінансових установ: заява на отримання ліцензії платіжної установи та установи електронних грошей подається без реєстрації підприємства (реєстрація як юридичної особи та формування статутного капіталу здійснюється після отримання ліцензії); відсутність вимоги щодо перебування менеджменту компанії в Литві; є можливість вносити «правки» в подані документи на ліцензію «на ходу», без необхідності повторної офіційної переподачі.

Також хотілося б зазначити, що в Литві існує поняття «спеціалізований банк». Це унікальна фінансова установа у всій юрисдикції ЄС. Відмінність від традиційного банку — це неможливість здійснювати операції з цінними паперами в інтересах клієнтів. Статутний капітал цього виду банків — 1 млн EUR, а час на ліцензування — 6 місяців. Ліцензія відкриває доступ до всього європейського банківського ринку з 500 млн споживачів, більше 20 млн підприємств та великогодержавного сектора.

Ви зустрічалися з багатьма лідерами фінансових компаній. Який, на їхню думку, стан справ на небанківському фінансовому ринку? Адже у регулятора може бути одна точка зору на процеси, що відбуваються, а у бізнесу — зовсім інша.

Литовський досвід регулювання споживчого кредитування має також зворотний бік медалі, про яку в нашій країні мало знають і говорять. За словами банкірів і власників, топ-менеджерів фінансових холдингів: «Досвід Литви — це приклад того, як не треба робити».

Наприклад, жорсткими обмежувальними заходами знищений ринок кредитування. Для небанківських фінансових установ (НФУ) і банків застосовуються одні і ті ж вимоги із кредитування. У Литві діє обмеження на сукупне боргове навантаження за всіма кредитами (споживчі, овердрафт, іпотека) на людину не більше 20% від усіх щомісячних доходів або 40% від доходів сім'ї.

Контролювати дотримання цієї норми регулятору досить просто, так як практично у відкритих реєстрах перебуває інформація про всі доходи та отримані кредити людини.

У зв'язку з цим, на ринку виникла ситуація, коли одна частина населення потребує додаткового фінансування, але не може його отримати через законодавчі обмеження, а інша — фактично платить за збереження своїх коштів в банках, а не інвестує в проекти і не отримує прибуток. Виходить такий собі небезпечний дисбаланс.

Ви все вірно розумієте: якщо у вас є залишок на картковому або поточному рахунку фізособи, то не банк платить вам відсотки на залишок, а ви банку за те, що зберігаєте гроші на рахунку. Ось до чого можуть привести жорсткі заходи щодо обмеження кредитування.

Напруга у взаємодії зрегулятором відчуває і приватне бюро кредитних історій CreditInfo, яке було створено з ініціативи фінансових установ.

Яскравим прикладом є ситуація з «чорним» списком позичальників, який був створений з ініціативи бізнесу. Компанії добровільно його наповнювали та обмінювалися даними на безкоштовній основі. Зараз право на ведення цього списку має Центробанк, при видачі кредиту обов'язково перевіряти клієнта по ньому і за цю послугу стягується відповідна плата.

І таких прикладів дуже багато. Фактично класичний фінансовий сектор зараз знаходиться в жалюгідному становищі.

— Литовські чиновники декларують підтримку FinTech індустрії. З чим це пов'язано? І чи варто українським компаніям дивитися на цю країну з метою розвитку бізнесу в ЄС?

Після знищення конкуренції у фінансовому секторі однією з головних завдань Центрального банку Литви — це відновлення конкуренції та збільшення кількості компаній, що надають послуги.

На підставі цього і виникла підтримка FinTech компаній на всіх рівнях. Але це компенсаційна міра після розвалу ринку.

Представники бізнесу підтверджують, що підтримка держави або її відсутність залежить від сфери діяльності компанії.

Насправді для payments створені прекрасні умови. Отримати ліцензію на надання загальноєвропейських платіжних послуг і процесингу платежів можна за 3 місяці. Небанківські фінансові установи мають право емісії електронних грошей, прямий доступ до SEPA (єдина зона платежів в євро), можливість отримувати власні номери для IBAN-рахунків своїх клієнтів та багато іншого.

Але необхідно враховувати, що спектр послуг, що надаються, фінансового ринку набагато ширше, ніж FinTech. Наприклад, можна створювати будь-які рішення для скорингу позичальника та його ідентифікації, але якщо в країні займатися кредитуванням для бізнесу невигідно, то ці розробки підуть на інші ринки. Ми спілкувалися з представниками бізнесу, які прямо говорили, що всіїх розробки націлені на експорт.

Розвиток фінансового сектора, інклюзії та підвищення якості послуг на ринку залежить саме від конкуренції. Мало лише видавати ліцензії, необхідно створити умови, щоб бізнес міг реально здійснювати свою діяльність.

Чи цікавий литовським компаніям український ринок для розвитку бізнесу? Якщо ні, то які причини їх стримують?

Досить велика частина серед членів ВАФК — це якраз компанії з 100% іноземним капіталом. Ми знаходимося в постійному активному діалозі з іноземними інвесторами, підтримуємо їх входження на ринок і супроводжуємо діяльність на всіх етапах.

Щодо литовського бізнесу, то деякі гравці мікрофінансового ринку вже успішно здійснюють свою діяльність на Україні. Але в той же час таких компаній, і не тільки з Литви, могло б бути набагато більше, якби нам вдалося вирішити ряд проблем.

Це віддалена ідентифікація для небанківських фінансових установ; надання можливості фінансовим компаніям кредитувати за рахунок залучених від юридичних осіб коштів; нормативне визначення субординованого боргу для нерезидентів, зміни принципів оподаткування (щоб фінансові компанії платили податок з фактично отриманих, а не нарахованих відсотків).

Це те, що можна вирішити на законодавчому рівні досить швидко і хоч якось поліпшити інвестиційну привабливість. Адже гарантувати стабільність курсу валюти або вирішення питань з ситуацією в ДНР/ЛНР набагато складніше.

Яким чином на законодавчому рівні вирішено питання з віддаленою ідентифікацією в Литві і чи можна це застосувати для України?

Сімнадцята Рекомендація FATF дає можливість не проводити фінансовою компанією (суб'єктом первинного фінансового моніторингу — СПФМ) ідентифікацію/верифікацію клієнта, якщо це вже було зроблено іншим СПФМ (third party) за власними правилами. Принцип «reliance on third parties» застосували 27 країн ЄС у відповідних положеннях своїх законів.

Ця норма прекрасно працює в Литві. Створено окрему базу клієнтів і небанківські фінансові установи між собою реалізували можливість обмінюватися ідентифікаційними даними клієнтів, що дало можливість значно зменшити фрод.

Крім того, пункт 11-й роз'яснювальної записки до десятої Рекомендації FATF (частина F) прямо вказує, що одним із прикладів, коли верифікацію можна проводити після встановлення ділових відносин з метою не перешкоджати нормальному веденню бізнесу, є ведення бізнесу без безпосереднього контакту з клієнтом (non face-to-face). Так звана — postponed verification.

Зараз на фазі обговорення знаходиться доопрацьований законопроект щодо фінансового моніторингу. І, на жаль, ці базові для розвитку digital фінансових послуг і cashless економіки норми не були внесені. Асоціація проводить активну роботу з метою внесення відповідних правок, тому що без digital вирішити питання фінансової інклюзії в Україні неможливо.