Сергій Наумов: «Серйозні проблеми в банківській системі можуть початися тільки при курсі понад 40 грн/$»

Чи справді все так добре в системі і чим зараз живуть українські банки «Мінфіну» розповів голова правління Піреус Банку Сергій Наумов. 

— Які зараз головні «вразливості» українських банків?

— Зараз банківська система стабільна, капіталізована. Середній рівень адекватності капіталу для банків, які становлять 90% ринку — 17%. Тільки поодинокі фінустанови не виконують норматив адекватності капіталу, але, думаю, що вони йдуть в рамках плану, узгодженого з НБУ.

На ринку залишилися в основному здорові банки, і це заслуга регулятора. У 1-му кварталі сукупний прибуток банків становив 8,7 млрд грн, тоді як минулого року за цей же період він був на рівні 4 млрд. Зрозуміло, що в основному це було пов'язано з показниками ПриватБанку. Але навіть без урахування цього чинника зростання прибутку було дуже значним — понад 100%.

Інша річ, що навіть коли банківська система капіталізована і має хороші показники ліквідності — вона не може бути ізольована від економіки і тих ризиків, які в ній існують. А у нас вони є: це і політичні ризики, і макроекономічні, і проблеми інвестклімату… Якщо макроекономічна ситуація буде погіршуватися, то і банкам буде гірше. Ми це переживали не один раз.

— У першому кварталі не всі банки встигли перейти на МСФЗ-9. Тож показники в майбутньому ще можуть бути скоректовані...

— Ці стандарти вводять досить суворі норми щодо резервування. Відповідно, у багатьох банків виникає необхідність формувати додаткові резерви. Це відразу впливає на капітал. А деякі акціонери не готові зараз вливати в банки значні суми. Швидше за все тому НБУ дав деяким банкам відстрочку, продовживши перехідний період.

На скільки потрібно буде доформовувати резерви в кінцевому підсумку, сказати складно. Попередній сукупний вплив від нового стандарту — 10 млрд, але його перекрито прибутком першого кварталу вже. У різних банків це різні суми. Наприклад, наш банк давно і одним з перших у групі Піреус перейшов на МСФЗ-9 і після цього ми навіть розформовували резерви. Не відкидаю, що в багатьох іноземних банках така ж ситуація, оскільки вони справедливо формували резерви і їхні акціонери були готові поповнювати капітал. А ось деяким українським банкам, в тому числі і державним, напевно, доведеться і далі доформовувати резерви, можливо, значно. В результаті їх капітал може підтанути.

Хоча дефіцит капіталу — не основний ризик, який приводить банк до проблем. Найголовніше, щоб банк був ліквідним. Інакше проста затримка платежів на кілька днів може викликати паніку, відтік депозитів і, як наслідок, неплатоспроможність фінустанови. Але, думаю, жодному з 82 банків це зараз не загрожує. Ліквідності в системі достатньо. Інша річ, що банки сьогодні не надто знають, що з нею робити.

— Які головні зміни в банківській системі (крім скорочення числа банків) Ви могли б виділити, порівнюючи ринок зараз і 5 років тому?

— Якщо говорити про кредитну активність банків, то, в порівнянні з тим періодом нинішній ринок не надто змінився. П'ять років тому банки не особливо прагнули кредитувати, було лише невелике зростання кредитних портфелів. Банки, які увійшли в Україну в посткризовий період, нарощували свої портфелі. Це стосується, наприклад, деяких банків з російським капіталом. А фінустанови, які сформували свої кредитні портфелі ще до кризи, в 2013 році займалися тим, що боролися зі своїми проблемними боргами. Апетиту на ризик особливо не було. По суті, те ж саме відбувається і зараз.

Є й інші подібності. П'ять років тому банки почали активну діджиталізацію продуктів і процесів. Зараз ця тенденція тільки посилилася.

Разом з тим, в частині банківського регулювання 2013 року і зараз, різниця видна колосальна. Ті реформи, які були проведені НБУ, ті процеси, які вони запустили, зробили банківський ринок більш контрольованим і прозорим. Відійшли схемні і нестабільні банки. Разом з очищенням ринку прийшли нові регуляції в сфері фінмоніторингу. Банківська система стала набагато чистішою. Все рідше можна побачити відмивання грошей, переведення в готівку, і якщо Нацбанк виявляє подібні системні транзакції — карає винних.

— Справді, Нацбанк карає, виписує мільйонні штрафи, усуває голів правління банків за порушення фінмоніторингу. Тим часом, повного реєстру публічних осіб досі немає, як немає і чорного списку клієнтів, які грішать участю в «схемах»...

— Так, black list не створений. Однак робота в цьому напрямку триває за участю банківської асоціації. Що стосується публічних осіб, то ми шукаємо інформацію самостійно з різних ресурсів, баз даних і реєстрів в інтернеті. Було б правильно, якби ми використовували одну і ту ж базу РЕР, а не вишукували б їх через сайти. Але я хочу сказати, що НБУ не звільняє голів правління за те, що ті не визначили — публічна особа клієнт банку чи ні. За це можуть оштрафувати. Нацбанк звільняє за проведення «схемних» транзакцій, які дозволяють вивести капітал, відмити гроші, незаконно перевести в готівку кошти, наприклад, за допомогою підроблених документів. Всі подібні кейси НБУ збирає в спеціальну базу і розсилає банкам, щоб запобігати таким операціям.

— Що ще змінилося на ринку за 5 років?

— Деякі банки змінили стратегію і відходять від універсальності. У боротьбі за прибутковість вони стають більш нішевими. Наприклад, займаються виключно роздрібною торгівлею, причому в роздробі спеціалізуються на іпотеці, або на автокредитуванні.

Піреус Банк вибрав нішу малого і середнього бізнесу. Для цього напрямку нам достатньо нашої мережі. Ми зосередилися на якості і процесах, які в силу невеликих розмірів нам вдається оперативно оптимізувати. За рахунок цього ми успішно конкуруємо в цьому сегменті навіть з найбільшими банками. Ми не прагнемо прорватися в топ-5 за активами. Ми хочемо бути сильними в своєму сегменті для забезпечення прибутковості, стабільності і якості обслуговування.

Прийнято вважати, що якщо ти не даси клієнту кредит, він не буде у тебе обслуговуватися. Наш досвід підтверджує, що це не так — близько 50% нашого комісійного доходу ми отримуємо від обслуговування малого та середнього бізнесу. І далеко не всі ці компанії у нас кредитуються. Частка роздробу в комісійних доходах — трохи більше 40%, решта — середні корпоративні клієнти.

Саме за рахунок такої моделі роботи банк минулого року наростив кредитний портфель, збільшив комісійний дохід на 40% і заробив прибуток — тобто ми заробляємо реальним банківським бізнесом, а не просто депозитними сертифікатами Нацбанку. Цього року ми плануємо збільшити комісійний дохід ще на 30%.

— Як змінилося регулювання банківського ринку?

— НБУ п'ять років тому і зараз — це два різні регулятори. І в плані професійному, і в плані «прозорості» — зміни кардинальні. Моя думка, що в Нацбанку зараз будь-яка корупційна складова зведена нанівець, і люди, які там зараз працюють, конструктивні, вони чують, завжди залучають банківське співтовариство до обговорення своїх ініціатив. Раніше НБУ міг випустити інструкцію сьогодні, а на завтра вимагати її виконання. Зараз, якщо розробляються серйозні зміни, вони активно обговорюються з банківським співтовариством. Наприклад, підготовка і обговорення проектів законів «Про валюту», «Про захист прав кредиторів», зміни до організації управління ризиками і т.д.

Набагато складніше потім провести ці закони через парламент. З цим у нас справжня катастрофа. Депутати не голосують за банківські закони, але ж без кредитування не буде зростання економіки. Так само як не буде стабільності без кредиту МВФ. До 2020 року Україна повинна виплатити за зовнішніми боргами $16 млрд, при тому що наші міжнародні резерви — $18 млрд. Очевидно, що ми не обійдемося без МВФ. Паралельно треба думати над структурними реформами, щоб перебудувати економіку і зробити її конкурентоспроможною, а не просто сировинною і залежною від кон'юнктури зовнішніх ринків.

— Нацбанк проводить стрес-тестування 25 найбільших банків. Оцінка буде проводитися виходячи з двох сценаріїв. Песимістичний передбачає інфляцію в 2018 році 20,8%, падіння ВВП — 3,3%, девальвацію гривні на 23%. Чи достатньо жорстокий такий сценарій, враховуючи невизначеність з траншем Міжнародного валютного фонду?

— Думаю, що ці сценарії розроблялися раніше. Коли всі були сповнені надій, що попереду весь 2018 рік і транш ми обов'язково отримаємо. Знаю, що НБУ має план, як вони будуть діяти, якщо МВФ не виділить Україні гроші і ситуація буде критичною. При цьому сценарії можливе серйозне скорочення золотовалютних резервів, девальвація гривні і т.д.

Але, думаю, серйозних наслідків для системи не буде. У великих банках ситуація нормальна. У нас, наприклад, адекватність капіталу 33% при мінімальній вимозі 10%. У багатьох інших великих іноземних банків такі ж показники, а може, і вищі.

Ми періодично проводимо аналіз банку на стресостійкість. У нас визначено низку макроекономічних індикаторів, при критичній зміні яких нам довелося б включати якісь серйозні механізми захисту в банку. Ми не претендуємо на супернауковий аналіз, але за нашими оцінками, тільки якщо курс буде вище 40 грн$, в банківській системі можуть виникнути серйозні проблеми. Імовірність реалізації такого сценарію на сьогодні дуже невисока.

— Зараз девальвація гривні вже не матиме таких катастрофічних наслідків для банків, як в 2014 році?

— Однозначно ні. Частка валютних кредитів у портфелях різко знизилася. Наприклад, у нас вона становить близько 50-60%, хоча колись було 80%. А в деяких фінустановах вона зовсім незначна — 5-7%. Банки не видають валютних кредитів компаніям, у яких немає валютної виручки. Тому у них зараз так багато вільної валюти. І дівати її нікуди. У нас не так багато платоспроможних, не закредитованих компаній, які поставляють продукцію на експорт і мають валютну виручку, на жаль. Тому можливості кредитування досить обмежені. Потрібно серйозно перебудовувати економіку в бік конкурентних товарів з доданою вартістю.

— Є думка, що після виходу з ринку половини банків конкуренція знизилася. Це не кращим чином позначилося і на сервісі, і на ставленні до клієнтів...

— Я не поділяю таку думку. Я знаю, що менеджери банків дуже багато уваги приділяють питанням обслуговування клієнтів. Так, бувають питання на місцях і з кадрами є проблеми. Навіть тих же касирів або кредитних аналітиків знайти дуже складно, особливо в західному регіоні. Можливо, там це пов'язано з трудовою міграцією.

— Коли банки відновлять активне кредитування економіки? Ви ж самі кажете, що ліквідності в системі багато, гроші дівати нікуди. Коли впадуть ставки?

— Банки і зараз кредитують, йде постійне зростання портфеля, правда, прискореними темпами зростає в основному споживче кредитування. Проте, нинішніх темпів мало, і я не думаю, що ставки скоро впадуть. Але і збільшення процентних ставок очікувати не варто, якщо тільки НБУ не доведеться знову підвищувати облікову ставку в зв'язку з прискоренням інфляції. При такому сценарії попит на кредити різко впаде, адже бізнесу не вигідно фінансуватися під 22-25%. В цьому випадку Нацбанку доведеться звужувати ліквідність шляхом підвищення ставок за депозитними сертифікатами. Це те, що ми спостерігали 3 роки тому, коли їх прибутковість перебувала на рівні 25-30% і кредитувати бізнес ставало не цікаво.

Ще один дуже важливий фактор — закон про захист прав кредиторів. Він уже пройшов перше читання, але коли буде друге — ніхто не знає. Його прийняття багатьом не вигідне. Занадто багато серед депутатів таких, хто набрав свого часу кредитів і тепер не хоче їх повертати.

— Як банк вирішує питання з проблемними кредитами? Ви продовжуєте судитися з недобросовісними позичальниками?

— Так, і очевидна позитивна тенденція. Ми стали вигравати більше справ у судах. Ситуація зараз у порівнянні з періодом 2009-2013 — помітно покращилася. Не стану стверджувати, що вона змінилася на 100%, але суди все частіше виносять правові, справедливі рішення, менше приймають відверто протиправні і незаконні постанови.

Для прикладу можу навести проблемний кредит, виданий агрохолдингу «Креатив». Безсовісним чином наша застава зникла в невідомому напрямку, компанія в банкрутстві і ми апелюємо до поручителів — колишніх власників компанії Максима Берьозкіна і Юрія Давидова. На сьогоднішній день, незважаючи на відчайдушний опір даних осіб, ми виграли всі суди, включаючи вищий господарський суд, і зараз йде виконавче провадження. Сподіваюся, і тут все буде відповідно до закону, ніхто не буде гальмувати перебіг цієї справи в Виконавчій Службі і виконавці зможуть знайти активи Берьозкіна і Давидова, щоб банк реалізував своє право на повернення виданих грошей.

Ми також виграли суд за нашим старим кейсом. Це борги компанії «Укоінвестбуд», яка входить до групи компаній скандального забудовника Войцеховського. Ситуація хоч і повільно, але змінюється з судами.

— Яка зараз частка NPL в портфелі банку?

— За старим портфелем — близько 7%. За сформованим з 2015 року — 0%. Це підтверджує ефективність нашої стратегії: фінансувати на невеликі суми, диверсифіковане, маючи чітку галузеву спрямованість.

— Представників яких галузей банк кредитує найбільш охоче?

— Ми фінансуємо компанії малого та середнього бізнесу, які пов'язані з обслуговуванням життєдіяльності людини. Харчова, фармацевтична промисловості, роздрібні мережі, медичне обслуговування, логістика, сільгоспвиробництво. Банк поки не йде в фінансування первинного будівництва, будівництва бізнес-центрів, кредитування великих промислових підприємств. Ми не хочемо кредитувати всіх підряд і працюємо тільки там, де бачимо перспективу. Ну і, звичайно, навіть у пріоритетних для нас галузях ми будемо кредитувати не кожну компанію — банку потрібні довгострокові безризикові відносини з клієнтом-позичальником, а не одноразові угоди.

— Чи є попит на кредити?

— Попит є, але не масовий. Ставки дуже високі для масового кредитування. Крім того, багато позичальників дуже сильно обпеклися і більше не хочуть брати кредити. Але є й такі клієнти, які пережили кризу, підтвердили свою кредитну історію, розуміють всю відповідальність перед кредитором, бачать вигоди від залучення позикових коштів і не бояться звертатися за фінансуванням. Саме такі компанії і генерують основний попит і банки за них конкурують. Для таких клієнтів і ставки нижчі.

— Але таких клієнтів на ринку зовсім не багато...

— Це питання масштабу банку. Для великих, системних банків їх може бути недостатньо для серйозного зростання портфеля і відчутності на доходи. А нам, з нашими апетитами цілком під силу створити відповідний розміру банку портфель, здатний приносити дохід банку і здійснювати стабільну прибуткову діяльність. Ми відчуваємо конкуренцію, але не настільки серйозну.

— Який відсоток заявок на кредити відсіюється в процесі розгляду?

— Близько 35% відсіюється, ще не дійшовши до етапу ризик-аналізу. Це відбувається з різних причин: працюють у галузях, які ми не кредитуємо, не влаштовує процентна ставка, відсутнє правильно оформлене забезпечення. Безпосередньо на етапі розгляду на кредитному комітеті, відсоток відмови порівняно невеликий — близько 5-10% заявок.

— Яка ситуація в материнській структурі банку — грецькому Піреус Банк Груп?

— Ситуація стабільна. Група успішно пройшла стрес-тестування, наростила депозитний портфель, заробила 32 мільйони євро операційного прибутку за минулий рік. Загальні активи групи становлять близько 60 мільярдів євро. Це стільки ж, скільки сумарні активи всіх українських банків. Український Піреус Банк в активах групи займає незначну частку, капіталу ми у них не просимо і проблем не створюємо. Банк розвивається, заробляє прибуток, акціонери нами задоволені. В цьому році ми плануємо оновлення наших IT-систем, мобільного та інтернет-банкінгу і намагаємося не відставати від ринку інновацій. За цим майбутнє банківського ринку, якщо, звичайно, банки не хочуть перетворитися на «динозавра» і вимерти.

— Під час кризи з України пішло багато банків з іноземним капіталом. Вони покидали ринок, навіть ціною величезних збитків. Як Ви вважаєте, ті, хто пережив цю кризу тут, будуть намагатися піти з України чи продовжать розвивати тут бізнес?

— За останній рік я не чув про намір покинути наш ринок від банків з іноземним капіталом. Стільки пережито і вкладено в Україну, що їм дешевше тут залишитися і рухатися далі, ніж виходити. Криза — стара історія. Ми «проїхали» і забули. Тепер треба рухатися далі. Західні банківські групи бачать Україну в майбутньому як члена Євросоюзу, як європейську країну. І якби депутати ухвалювали закони, які так потрібні ринку, настрій був би ще більш позитивним — акціонери заводили б новий капітал. Поки ж весь капітал, який за останні роки заходив від банківських груп, йшов на покриття збитків. Зараз потрібно створювати такі умови інвестиційної привабливості України, щоб банки нарощували капітал, не для покриття збитків, а для свого подальшого розвитку.

Спілкувалася Тетяна Очимовська