Україна. Грошей вистачить до вересня

Підсумки тижня, що минає на своєму блозі на НВ підвів Сергій Фурса. «Мінфін» скоротив.

Фокус залишався на ринках, що розвиваються. Продовжує трясти Туреччину, де політ ліри вниз був зупинений тільки екстреним рішенням Центробанку підняти ставку до 16,5%. Це справило короткий ефект, але подивимося, чи є достатнім, тому як спекулянти усього світу вже взялися за пиріг по-турецьки. І, може бути, скоро Туреччина випередить Україну, посівши перше місце в Європі за величиною облікової ставки.

В іншому кінці світу, в Венесуелі, вибрали нового старого президента, який впевнено веде країну в прірву, доводячи на своєму прикладі, що дна просто не існує.

Щодо розвинених ринків, то тут соло виконувала Італія, прибутковість облігацій якої б'є рекорди в єврозоні і вже досягла 2,4% (латиші, наприклад, недавно залучили 10-річний борг під 0,7%). Всьому виною перемога популістів на виборах, які, нарешті, народили фігуру прем'єр-міністра.

У підсумку, п'ятницю ринки відкриють на позначці 2727 пунктів, другий тиждень до ряду не зазнавши суттєвих змін.

Український сегмент єврооблігацій на цьому тижні відчував себе прекрасно. З одного боку, ринки, що розвиваються, в цілому втомилися падати і почали потроху приходити до тями, підтягуючи покупців. З іншого боку, заголовки в Блумберг на початку тижня про те, що МВФ і Україна, нарешті, домовилися, ще більше розхвилювали покупців, які повірили в здоровий глузд. У той же час, нічого так і не сталося. Як з Ахіллесом, нездатним наздогнати черепаху, так і з правом вето і вирішальною поправкою, яку ніяк не можуть узгодити. Українські переговорники впираються і злять МВФ, а тому важко зрозуміти, чому головним предметом в домовленостях стає тема, як друга сторона буде обходити ці домовленості. Бо інакше подолання вето назвати важко. У підсумку, черговий парламентський тиждень пройшов майже даремно, і тепер наступний шанс проголосувати з'явиться вже на початку червня. А суїцидальні настроъ української влади штовхають країну в ту сторону, за якою починається тотальний розпродаж на ринках. Грошей має вистачити до вересня, а значить, якщо про транш ніхто не домовиться влітку, то вже восени гривню і всю економіку України чекатимуть дуже важкі часи. І мова навіть не про дефолт, адже сам по собі дефолт Україна просто не зможе собі дозволити. Ми в основному винні не ринку, ми винні офіційним кредиторам. А там дефолт неможливий в принципі. Хіба що Україна захоче переплюнути Венесуелу. І годинник цокає, наближаючи точку неповернення.

Поки ця точка не пройдена і віра в здоровий глузд, або хоча б інстинкт самозбереження, залишається. Національний Банк цього тижня залишив ставку незмінною, на рівні 17%. Регулятор відзначив, що інфляція знижується, але ось перейти до зниження ставки заважають ті самі ризики переговорів з МВФ. Адже якщо вони будуть провалені, то Нацбанку не залишиться нічого, крім як різко піднімати ставку і сподіватися на диво. Поки гривня безтурботна, торгується біля позначки в 26,1. А Мінфін продовжує залучати на внутрішньому ринку долари, частково компенсуючи закритість зовнішніх ринків. На цьому тижні на аукціони вітчизняні банки поділилися з урядом ліквідністю на суму близько $ 300 млн.

А український ринок акцій цього тижня цілком відчув, що таке бомбити Воронеж по-українськи. РНБО раптово, без оголошення війни, практично знищило Українську біржу. РНБО ввело санкції проти програмного забезпечення, яке залишилося Українській Біржі у спадок від колишнього власника — Московської Біржі. Мабуть, силовики-стратеги вважали, що немає більшої небезпеки для нації, ніж доступ ФСБ до торгів на УБ. І якщо товариш майор буде знати, що Вася Пупкін продав акції Укрнафти на 100 гривень, то це відкриває можливість для вирішального прориву на Київ російських військ. І це на тлі того, що майже всі бухгалтера України користується 1С, та й інші біржі в Україні використовують аналогічне російське ПО. У підсумку, порушений був головний принцип санкцій, коли твя власна шкода від їх введення не повинна перевищувати шкоду противника. Або знищення української біржі панове з РНБО не вважають своєю власною втратою, а може навіть навпаки. Зрозуміло, що там засідають патріоти, для яких головним є національний інтерес. І якщо були в їх житті помилки, то це помилки молодості, про які краще не згадувати, а санкції — завжди результат детального аналізу національних інтересів, а ніяк не результат договірних. І навіть припустити не можна, що хтось із цього органу може таким чином чи то мстити, то чи впливати на власників біржі. А заодно в черговий раз розіпнуть інвесторів, власників акцій і похідних цінних паперів.