Топ-5 порушень, які банки допускають при видачі споживчих кредитів

У червні виповниться рівно рік, як вступив в силу Закон «Про споживче кредитування». Свого часу документ наробив багато шуму. Банкіри обіцяли, що процес видачі кредитів населенню стане більш прозорим. Клієнти будуть позичати гроші з «відкритими очима»: мовляв, кожен зможе дізнатися - яка реальна ставка за кредитом й у скільки обійдеться використання позикових грошей.

Зараз це особливо важливо, адже українці масово беруть кредити. Тільки за минулий рік обсяг споживчих позик, які видали банки, збільшився більш ніж на 40%. У цьому році зростання може бути ще більшим.

Читайте також: Як банки виконують закон про споживче кредитування

На жаль, кредитори не дотримали обіцянки. Більшість банків проігнорувало вимоги закону й не поспішає розкривати ні реальну вартість, ні умови видачі позик. Карати їх за це ніхто не збирається.

«У нас немає повноважень, щоб контролювати виконання вимог Закону і застосовувати необхідні заходи в разі їх порушення», - розповіла заступник голови НБУ Катерина Рожкова на представленні результатів дослідження ринку споживчого кредитування USAID. Можливість застосовувати санкції регулятор отримає лише після того, як депутати проголосують за відповідний законопроект. Поки ж в Нацбанку намагаються лише умовляти підопічних. За словами Катерини Рожкової, НБУ «постійно проводить бесіди» з банкірами з приводу порушень.

«Мінфін» вирішив подивитися, які норми закону про споживче кредитування банки ігнорують найчастіше.

«Білі плями» у рекламі

Найчастіше позичальники приглядають банк на підставі реклами кредиторів. Тому закон встановив чіткі правила подання такої інформації. Наприклад, документ заборонив рекламувати кредити під 0%, які так люблять нахвалювати банки. Проте, за даними USAID, в кожному 10-му рекламному матеріалі ця заборона не дотримувалася

Закон також вимагає, щоб кредитори вказували реальну процентну ставку, максимальну суму і термін кредиту, якщо фінустанова згадує в рекламі умови позики. Але в 82% таких матеріалів не вистачає як мінімум одного обов'язкового «елемента».

Така ситуація не є дивною, якщо врахувати, що поганий тон задають самі «акули» ринку. Один з наочних прикладів - реклама «зелених кредитів» на сайті Ощадбанку. «Вона порушує закон, тому що в ній зазначена тільки процентна ставка за кредитом (19,5%) й комісія за видачу кредиту (2,99%), але відсутні відомості про реальну процентну ставку за кредитом, яка повинна показувати всі витрати позичальника при погашенні кредиту в перерахунку на річні відсотки », - пояснює юрист Олександр Ярецкий. За його підрахунками, реальна ставка за позикою Ощада повинна скласти близько 23% річних.

ПриватБанк пішов ще далі й зовсім не вказує річну ставку. «Він просто повідомляє клієнту його щомісячні витрати на погашення кредиту, що також є порушенням закону», - констатує Ярецкий. І такими «хворобами» грішать не тільки держбанки.

Дуже часто фінустанови якщо й вказують реальні умови в рекламі, роблять це завуальовано: за допомогою приписок в найнесподіваніших місцях і мізерно малим шрифтом. Наприклад, Альфа-Банк на своєму сайті вказує приблизний щомісячний платіж за кредитом готівкою. І біля нього стоїть виноска.

Щоб зрозуміти, що ховається за «зірочками», необхідно дійти до самого низу сторінки й знайти вкладку «Додатково». Тільки тоді можна буде дізнатися, що реальна процентна ставка за кредитом коливається від 39,2% до 95% річних.

З одного боку це не порушення, адже клієнт сам винен, якщо полінувався провести роботу «детектива». З іншого - до чого так «ховати» умови, якщо банк хоче бути прозорим.

Вранці кредит - ввечері паспорт

Паспорт споживчого кредиту - головне нововведення закону. Банки зобов'язані надавати цей документ клієнтам. Адже саме в паспорті повинна бути прописана вся основна інформація про позику.

Однак на практиці паспорт доводиться буквально «вибивати» з кредиторів. Так, за даними USAID, на етапі первинної консультації паспорти видаються лише в 15% випадків. У фінустанов є лазівка. У законі йдеться, що банки повинні надати клієнту паспорт до підписання ним договору. І фінустанови трактують цю норму по своєму.

Найпоширеніша «відмазка»: «Умови дуже індивідуальні, потрібно спочатку подати заявку на кредит і всі документи». Формально, це не порушення закону, адже договір підписується на останньому етапі. Але клієнт втрачає час - перш ніж він отримає паспорт, йому доведеться пройти всю процедуру оформлення та верифікації.

Більш того, подібна процедура не дає можливості споживачеві порівняти продукти різних банків. Адже якщо позичальник відмовиться від оформлення договору в банку Х на останньому етапі, щоб піти в банк Y і порівняти умови, він не зможе повторно подати заявку на кредит в банк Х, як мінімум, протягом місяця.

Багато банкірів стверджують, що «кредитний паспорт на етапі консультації взагалі не потрібен, адже менеджери дають позичальнику докладну інформацію». Однак, як з'ясували в USAID, в 70% випадків дані, надані консультантами, повністю відрізняються від інформації в договорі або паспорті кредиту. А багато менеджерів просто не знають, що таке реальна процентна ставка.

Більш того, тільки в 2,4% первинних консультацій банківські співробітники надають повну письмову інформацію про кредит, як того вимагає закон.

Спірні документи

Навіть якщо позичальникові вдасться «витрусити» з кредитора документи, зовсім не обов'язково, що в них буде достовірна інформація. Так, в 44% випадків дані в договорі й кредитному паспорті істотно відрізняються. У кожному 10 кредитному договорі не вказується реальна процентна ставка.

В половині договорів передбачено, що банк може зажадати від позичальника достроково погасити кредит, якщо той не згоден зі збільшенням вартості позики. Хоча закон про фінансові послуги і держрегулювання ринку фінансових послуг забороняє кредиторам це робити. Ця норма була прийнята і вступила в силу задовго до закону про споживчому кредитуванні.

Ще майже в половині кредитних договорів вказується, що кредитор має право змінювати умови в односторонньому порядку. А це вже порушує Закон «Про споживче кредитування».

Ніякого вибору

Як правило, банки наполягають на придбанні позичальником страховки. При оформленні кредитної карти від поліса часто дозволяють відмовитися. А ось при отриманні кредиту готівкою, страховка - обов'язкова умова.

Закон про споживче кредитування не забороняє банкірам це робити. Але зобов'язує кредиторів надати клієнтові вибір, як мінімум, з 3 страхових компаній. Якщо ж банк порушує цю умову, позичальник має право укласти договір з будь-яким страховиком на свій розсуд. Цю норму банки відверто ігнорують. Практично в 100% випадків страховик відразу прописаний в договорі й вибору ніхто не надає.

При цьому платежі за страховкою можуть серйозно збільшити реальну вартість кредиту. Наприклад, страховий тариф в розмірі 2% на місяць в результаті приплюсує до базової ставки ще 24% річних. А в більшості страхових компаній розцінки набагато вище.

Цікаво, що в половині кредитних паспортів зазначено, що страхування - необов'язкова умова. Хоча банківські консультанти стверджують зворотне.

Спробуй убіжи

Закон про споживче кредитування ввів поняття «випробувального терміну». Він дозволив клієнтам відмовитися від позики протягом 14 днів після його отримання. Ніяких штрафних санкцій в цьому разі не повинно застосовуватися. Позичальник має тільки погасити відсотки за фактичне користування кредитом.

Багато консультантів цього просто не знають й часто плутають «випробувальний термін» з достроковим погашенням позики. Неграмотність банківських співробітників може дорого обійтися клієнту. Адже при достроковому погашенні банки стягують відсотки не за фактичне використання кредитних коштів, а за цілий місяць. А деякі з них навіть передбачають штрафи за дострокове погашення.

Олекса Рябуха