Трудова міграція: зло чи спосіб виходу з кризи

Відповідно до дослідження Центру економічної стратегії «Скільки українців поїхало за кордон і що державі з цим робити», міграція в Україні має насамперед короткостроковий, маятниковий характер. За нашими експертними оцінками, до 4 млн українців можуть бути задіяні у трудовій міграції, а одночасно поза межами країни може знаходитись до 2,6-2,7 млн українців.

До негативних наслідків короткострокової трудової міграції можна віднести: зменшення споживчого попиту, зменшення податкових надходжень та соціальних внесків, інфляцію заробітних плат, соціальне розшарування суспільства. Натомість, серед позитивних – зменшення безробіття та бідності, притік грошових переказів, більше стимулу інвестувати у освіту.

Читайте також: Трудова міграція. Найгірше — попереду

Мігранти привозять чи переказують в Україну зароблені за кордоном кошти, що становлять щороку 7,6-8,4% ВВП. Ця сума перевищує увесь обсяг прямих іноземних інвестицій в нашу країну. Наприклад, у 2015-2017 роках ці кошти допомогли утримати сальдо поточного рахунку платіжного балансу близьким до нуля.

Серед негативних наслідків міграції – дефіцит робочої сили, який стає особливо помітним із виходом економіки з кризи. Трудові мігранти залишають країну заради більш високої зарплати. Щоб конкурувати із іноземними працедавцями розміром зарплатні та при цьому не втрачати конкурентоспроможність, українські підприємства мусять інвестувати у підвищення продуктивності праці.

Українці, які працюють за кордоном, як правило, не сплачують податки зі своїх доходів, але часто отримують субсидії та соціальні виплати від держави. У 2015-16 рр. трансферти від держави складали 27% від сукупних ресурсів домогосподарств, більше 40% українських родин отримували субсидії. Можна припустити, що частину цих коштів отримали українці, які не могли б претендувати на них, якщо б вони декларували доходи, отримані за кордоном.

Через брак достовірних даних важко точно оцінити чистий вплив міграції на економіку країни. На нашу думку, він є позитивним під час кризи, але може стати стримуючим фактором для економічного розвитку у довгостроковій перспективі.

Європейський досвід демонструє: країни, що тільки-но увійшли до ЄС переживали масштабні еміграційні хвилі до більш розвинутих країн ЄС. Наприклад, населення Латвії між 2000 і 2017 роками скоротилося на чверть. За оцінками Міжнародного валютного фонду, у різних країнах Східної Європи еміграція «зрізала» 0,6-0,9% в.п. від щорічного росту ВВП у 1999-2014 роках.

Для того, щоб уникнути негативного впливу міграції на економічне зростання в довгостроковій перспективі Україні потрібні інвестиції у підвищення ефективності праці. Це дозволить підвищити реальну зарплатню всередині країни та зробити міграцію менш привабливою альтернативою.