Україну очікує «специфічний» рік

Чому для України важливо довести розпочате до кінця, у своїй колонці на НВ написав екс-міністр фінансів Словаччини, співголова Стратегічної групи радників по підтримці реформ (SAGSUR) Іван Міклош.

2018 рік буде специфічним в Україні, оскільки йдеться про рік перед президентськими і парламентськими виборами в 2019-му. У кожній демократичній країні політичний цикл впливає на політику. Політична воля, рішучість і готовність проводити реформи зазвичай слабкі в цей період, головним чином тому що реформи означають невизначеність і зміни, а люди в принципі побоюються змін. Бажання запобігти ризику посилюється заявами популістів і груп інтересів, які щодня борються з реформами, а передвиборний період — й взагалі найкращий час для них.

Незважаючи на це «передвиборне правило», я вважаю, що ситуація в Україні специфічна, і у країни немає часу для послаблення реформістських зусиль.

Що вже зробили

Найкращі результати були досягнуті в сфері макроекономічної стабілізації, широко визнаній, але не настільки значущій для громадян, головним чином тому, що для звичайних людей вона занадто абстрактна.

Помітними результатами є стабілізація державних фінансів, зниження інфляції, стабілізація валютного курсу та очищення банківського сектора — це необхідні умови для економічного зростання.

Ще одна галузь, де я бачу значний прогрес (може, це когось здивує), — скорочення простору для корупції, особливо для великомасштабної. Сталося, щонайменше, чотири великих прориви. Перший — підвищення цін на газ до ринкового рівня, другий — очищення банківського сектору, третій — реформа державних закупівель, четвертий — реформа адміністрування ПДВ і запровадження автоматичного відшкодування ПДВ.

Частковий прогрес досягнутий у розвитку бізнес-середовища та дерегуляції, реформі енергетики, фіскальній реформі та адмініструванні податків, децентралізації. В останні місяці прийняті дві дуже важливі структурні реформи — пенсійна та реформа охорони здоров'я.

Що потрібно зробити

Те, що залишилося недоторканим, — державні підприємства. В Україні близько 3,5 тис. держпідприємств. І ці компанії сьогодні є найбільшим джерелом корупції, політичного клієнтелізму, неефективних грошових витрат, поганого управління і спотворення бізнес-середовища.

Прогрес є і в створенні нових інститутів по боротьбі з корупцією (НАБУ, спеціальний антикорупційний прокурор і НАЗК), але процес повинен бути підтверджений шляхом захисту цих нових компаній від атак і спроб маргіналізації. Також дуже важливо створити спеціальний Антикорупційний суд.

Ще одна важлива реформа, яка так і не була прийнята, — земельна, особливо в тому, що стосується лібералізації ринку землі. Вона може стати величезним стимулом для інвестицій, регіонального розвитку і зростання малого та середнього бізнесу в сільському господарстві.

Тому пріоритетними реформами для України є: підтримка макроекономічної стабільності; подальша реалізація прийнятих реформ; прогрес в галузі приватизації; реформа земельного ринку; дерегуляція, демонополізація і, особливо, судова реформа та захист прав власності.

Принциповий момент: потенційне уповільнення або припинення реформ неминуче призведе до невиконання програми МВФ, а це означатиме, що Україна не зможе рефінансувати перед виборами свої борги. Неминучі наслідки — девальвація гривні і фінансова криза. Це стало б політичним самогубством для тих, хто перебуває при владі.