Борги за комуналку: плати або судись

Чому саме зараз ця давно прописана законом процедура стала актуальною? Про це в своєму блозі на НЧ написала член правління ГО Нова комунальна Україна, юрист Віта Струкова. 

З середини 2014 року Закон визначив виробників комунальних послуг одночасно їх виконавцями, і примусив укладати персональні договору з кожним власником квартири. Паперова тяганина виправдала себе лише тим, що з моменту укладення прямого договору споживач перестав бути безіменним. А значить, його можна чітко ідентифікувати і подати в суд, якщо він заборгував. У монополіста є його точна адреса, ПІБ і навіть кількість прописаних в квартирі.

Після підвищення тарифів на газ, опалення, гарячу та холодну воду суми до оплати стали в 2-3 рази вище, борги накопичуються швидше. Це вже не копійки, і щоб їх вибити, монополіст може собі дозволити заплатити судовий збір в розмірі 1,5% від суми позову (але не менше 1600 гривень). А в наказному провадженні – й того менше. Тому що профіт все одно буде, а всі судові витрати покладуть на споживача.

Всього лише дві ці деталі полегшують використання Цивільно-процесуального кодексу та його норми про наказне провадженні, чинні з 2004 року. Що відбувається в цьому випадку? Позивач несе в суд документи, які нібито доводять, що у споживача є борг. Суд вважає їх безперечними і зобов'язаний протягом трьох днів розглянути і прийняти наказ. Як правило, на користь монополіста. Викликати споживача для пояснень не потрібно, тому він отримує «лист щастя» з судовим наказом, яким зобов'язується погасити борг, пеню та судовий збір.

Споживач може починати захищатися тільки на етапі оскарження цього судового наказу – протягом 10 днів подати апеляцію. Але якщо лист не відправили, він не прийшов, або просто вас не знайшов, судовий наказ набирає повну силу, і монополіст передає його в Державну виконавчу службу. Там він теж платить – аванс в розмірі 2% від суми стягнення.

Відповідно до закону Про виконавчу службу дані про боржника вносяться до реєстру, і держвиконавець може накладати заборону на відчуження його майна. Арешт може бути накладено на банківські рахунки, нерухомість, акції – все, що на вас оформлено.

Ось на цьому етапі споживач може взагалі вперше дізнатися про суд без слідства, прострочену можливість апеляції, запанікувати і оплатити навіть неіснуючий борг.

Кричущі випадки арешту рахунків споживачів без фактичного повідомлення боржників – це найчастіше результат несиметричного доступу до правосуддя для монополістів і звичайних громадян. Перші підковані і знають процесуальні можливості, а другі – розрізнені й незвичні до спілкування з судами. Хоча з урахуванням якості житлово-комунальних послуг і тарифів на них – приводів для позовів у нас більш ніж достатньо.

Безумовно, розраховуватися за комуналку потрібно, однак треба юридично грамотно реагувати на випадки відвертого окозамилювання з боку монополістів. І не сильно вірити політикам, які закликають просто не платити за рахунками. Вони навряд чи прийдуть на допомогу, коли ви не зможете купити продукти в магазині.

У ЖКГ ця практика тільки зароджується силами споживачів – юридичних осіб. До суду проти монополістів йдуть дрібні виконавці послуг або ОСББ. Наприклад, у Києві є вже 2 прецеденти, коли суди встановили, що Київенерго нарахувало уявні гігакалорії і борги, і навіть скасували встановлені регулятором тарифи.

Звичайним людям складніше себе захищати, особливо, коли не розумієш, звідки може прийти біда – липовий борг в квитанції або відразу арешт банківського рахунку. Але і тут з'являються успішні прецеденти: мешканка Києва оскаржила судовий наказ, ініційований Київгазом за нібито борг за газ в розмірі 1 тис. грн, і його скасували.

А значить, українці починають освоювати первинні навички для свого захисту. Але все ще потребують доступу до правосуддя, в той час, коли монополісти вже щосили доводять «безперечні» борги в суді.