Україна повертається на ринок єврооблігацій

На цьому тижні на ринок єврооблігацій вийде Таджикістан. Зробить дебютний випуск єврооблігацій. Дуже хороший ринок. Треба цим зкористатися. Таджикістан може залучити гроші дешевше, ніж під 8%.

А Україна може запізнитися на цей хороший ринок. Тому що операція з випуску єврооблігацій в цей раз потребує прийняття спеціального закону у Верховній Раді. А депутати проголосували тільки з десятої спроби, і то після особистого прохання прем'єр-міністра.

Отже, що буде робити Україна на ринку в цей раз? І чому знадобився спеціальний закон.

Мінфін планує провести випуск єврооблігацій. Але в цей раз це буде не просто новий випуск, а складна операція з управління державним боргом. Мінфін буде викуповувати частину коротких паперів, при цьому розміщуючи довгий випуск. Гроші на викуп генеруються за рахунок залучення від розміщення довгих єврооблігацій. Фактично, багато інвесторів просто обміняють свої короткі єврооблігації України на довгі папери. Це стандартна практика, яку вже застосовували і українські емітенти єврооблігацій. Зокрема, першим так рефінансував свої борги Миронівський Хлібопродукт.

Читайте також: Рейтинги України: поруч з Венесуелою і Белізом

Як саме буде проходити угода ще не ясно. Поки залишається невизначеним, чи буде Мінфін викуповувати тільки борги з погашенням в 2019 році, або і в 2019 і в 2020 роках. Швидше за все, другий варіант. Залишається незрозумілим, якої «довжини» буде новий випуск. Чутки на ринку ходять і про 10-ти річні папери і про випуск довжиною 15 років. Очевидно, відповіді на ці питання будуть отримані при комунікаціях з інвесторами під час роад-шоу, яке має розпочатися найближчим часом. Там же уряд зрозуміє і обсяг попиту, на який орієнтовно можна розраховувати. Не виключено, що загальний обсяг угоди може перевищити $2,0-2,5 млрд. Це дозволить, в ідеальному варіанті, викупити з ринку по $1 млрд., як з 2019 року погашення, так і з 2020 року. Одночасно, українська крива прибутковості отримає хороший ліквідний папір на довгому кінці.

Чому така операція стала необхідною? Справа в тому, що 2019 і 2020 роки — пікові по борговому навантаженню. А будь-який фінансист розуміє, що це ризики. Тільки обсяг єврооблігацій, який належить погасити в кожен з цих років, становить близько $1,8 млрд. І це лише частина навантаження. Яка в 2019 році становить близько $7,5 млрд. У тому числі погашення кредитів МВФ і квазісувернних боргів (борг державних підприємств).

Чому став необхідний такий закон? Справа в тому, що зараз українські державні єврооблігації торгуються вище своєї номінальної вартості. Тобто Мінфіну треба буде викуповувати борги вище номіналу. І це загрожує не тільки криками «зрада» від тих, хто мало розуміється в ринку, але й було не врегульоване досі в оподаткуванні.

Але зради немає. Держава дійсно викуповує свої борги вище номіналу. Це необхідно. На момент реструктуризації оцінка рівня ризиків України була набагато вище, ніж зараз. Відповідно, дохідність, встановлена ​​на українські єврооблігації після реструктуризації, була істотно вище поточної. Це призвело до зростання вартості українських єврооблігацій. Але виплати по обслуговуванню, купонні платежі, які проводить держава залишилися на колишньому рівні. Ми, як і раніше, платимо високу ціну. Теоретично, можна сказати, що держава могла б частину залучених коштів просто покласти на депозит і погасити за номіналом в 2019 році. Але ця логіка не враховує, що доларові ставки по депозитах в надійних банках Європи і США зараз перебувають близько нуля. А обслуговування боргу до погашення було б для України набагато більш дорогим задоволенням, ніж майбутня переплата. У підсумку, операція є економічно обґрунтованою. Одночасно ми проведемо вкрай важливу операцію по подовженню нашого боргу. На даний момент ставки в світі дуже низькі. І в майбутньому вони будуть зростати. Тож фіксація низьких ставок для України на тривалий період також є правильним рішенням. Але головне в цій операції — це саме рефінансування боргу та управління цим самим боргом, зниження ризику 2019 року. Це стандартна ринкова операція, яку проводять як корпоративні позичальники, так і держави.

І трошки дьогтю. Повернення на ринок істотно знижує нашу залежність від МВФ. А значить і бажання робити реформи. І це безумовний мінус. Добре, що ринкові умови безпосередньо залежать від нашої співпраці з МВФ. І поки ми не пройдемо пікові періоди навантаження 2019-2020 рр, забути про МВФ не вийде.