bonv

Військова допомога на місці. І це найважливіше. Допомога бюджету зменшилась і тепер складає майже 8 млрд доларів проти майже 12 млрд доларів. Тобто зменшилась на 4 млрд доларів. Це 10% відсотків від усієї зовнішньої допомоги на 2024 рік, яку ми плануємо отримати. Неприємно, але не катастрофічно. І прийняття цього пакету було б дуже позитивною новиною для України.
Чи буде він проголосований? Не факт. Трамп саботує і цей законопроєкт, а тому провести його через дві палати у США буде дуже важко. Джонсон з палати представників так і не став Джонсонюком і слідує чітко у фарватері Трампа, тобто його політичних інтересів.
Чи є в цьому вина України й наших проблем із корупцією і політичними гойдалками? Ні. Це виключно результат політики та політиканства у США напередодні виборів президента. Що б не робила Україна, ми б не могли вплинути на це.
Навіть якби президент роздумував не над звільненням Залужного, а над боротьбою з корупцією, то це не вплинуло в на поведінку Трампа, а значить не вплинуло б на процеси всередині США.
Чому Трамп проти? Просто тому, що йому не треба розв’язання проблеми міграції до президентських виборів у листопаді. Бо це його головна зброя проти Байдена. Тим більше ця проблема хвилює найбільше число американців. І на тлі чудової економічної динаміки в США, де чекали рецесію, а вийшло сильне економічне зростання і найбільший приріст робочих місць за історію, втрачати такий козир для опортуніста Трампа було б недоречно.

Відтепер українці зможуть швидше добиратися до Польщі та інших країн Європи. Все через те, що змінюються правила виїзду рейсових автобусів за кордон.
Про це повідомив міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков.
Зміни почнуть діяти від понеділка 12 лютого від 12:00 по Києву. Всі автобуси, які прямуватимуть з України до Польщі чи інших країн ЄС та Молдови, перетинатимуть кордон за попереднім записом у системі «єЧерги». Йдеться виключно про реєстрацію в системі для перетину кордону за принципом «реєструйся та їдь».
«Масштабування „єЧерги“ — це частина нашої послідовної роботи з реформування сфери міжнародних пасажирських перевезень, де ключовим лишається комфорт пасажира», — наголосив Кубраков.

Експрем'єр Британії заявив, що насправді «правда така ж лиса, як сам Путін». За його словами, російський президент «вирішив вторгнутися в суверенну та незалежну європейську країну — без жодного виправдання, окрім свого зарозумілого бажання розтрощити цю країну та відновити Радянський Союз».
«Як і Гітлер, він, звичайно, бреше про свої майбутні наміри. Адже він відверто збрехав про свій намір вторгнутися в Україну. Він сказав світові, він сказав мені особисто, що він не збирається вторгатися в Україну, лише за кілька тижнів до того, як віддав наказ про введення танків», — нагадав він.
За словами Джонсона, Путін найбільше сподівався продемонструвати своїм інтерв'ю, що він обов’язково переможе.
«Він не більш непереможний, ніж Адольф Гітлер; насправді, він обов’язково програє», — підсумував колишній британський прем'єр.

Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблеми корупції в системі, оскільки для цього потрібна реформа ТЦК і СП.
«Персональні дані обробляють й інші установи, не лише ТЦК і СП. Однак те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів — це жах. У вас забирають телефон на вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, в системі - тотальна корупція, співробітники не вміють спілкуватися з людьми. Замість військкомів давно потрібно посадити цивільних менеджерів, діловодів, психологів. І зробити весь процес прозорим, а не прикриватися держтаємницею. Є у нас центр адміністративних послуг, а це має бути центр надання військових послуг. Люди повинні довіряти системі. Бачити, що все відкрито. А не те, що заходиш — і телефон з рук вибивають», — додав він.

«В документі все прописано хитро. На перший погляд, здається, ніби правоохоронців позбавлять права на бронь. Але коли я проаналізував, хто такі держслужбовці, то з’ясував, що зі 140 тисяч співробітників Нацполіції лише 4 тисячі - держслужбовці. Переважно це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні - всі вони не держслужбовці і за ними зберігається право на бронь», — продовжує Симороз.
Достатньо зауважень у правозахисника до однієї з ключових норм — електронного кабінету призовника, куди, згідно з документом, ТЦК і СП будуть надсилати електронні повістки.
«Я радий, що в уряді на 100% впевнені, ніби у всіх у нашій країні є смартфони. Я б їм порадив зняти рожеві окуляри і поїздити по регіонах. Але історії з витоком інформації з „Дії“, а також проблеми з Е-голосуванням під час „Євробачення“ показали, що не все так гладко з цифровізацією. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані подібній системі», — зазначає Симороз.

Більшість пропозицій у законопроєкті про мобілізацію, ухваленому Радою в першому читанні, — бутафорія.
Таку думку висловив правозахисник, ветеран російсько-української війни Олег Симороз у коментарі виданню «Фокус».
«Хотілося б побачити щось нове, що мотивує людей довіряти системі. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, грошове забезпечення для військовослужбовців — у Міноборони згадали, що повернуть додаткову нагороду в розмірі 30 тис. грн. Однак у тексті я побачив, що це маніпуляція — жодних згадок про нагороду немає. А грошове забезпечення у 20 тис. грн точно має супроводжувати додаткова нагорода за участь у бойових діях, це потрібно зафіксувати», — сказав він.
Що стосується демобілізації через 36 місяців служби, ветеран зазначає, що в документі терміни будуть позначені на Ставці верховним головнокомандувачем.
«Ти подаєш рапорт, і поки Ставка не ухвалить рішення щодо конкретної категорії військовослужбовців, демобілізації не буде. Тобто фактично це може бути більше ніж 36 місяців. До того ж потрібно бути справедливими. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовослужбовцем в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях вважалася день за два», — додав Симороз.
Є у правозахисника зауваження до «рівного військового обліку для всіх». У законопроєкті пропонують позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в ЗСУ.

Президент України Володимир Зеленський з плином війни починає все більше втручатися у військові питання, що викликало невдоволення у екс-головкома Валерія Залужного.
Про це каже заступник головного редактора BILD Пауль Ронцхаймер.
Ронцхаймер, який з початку війни регулярно буває в Україні і спілкується з високопосадовцями, прокоментував відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Так, він відзначив, що президент став все більше втручатися в справи військових.
«Поки Зеленський в близькому колі все більше скаржився на головнокомандувача, в оточенні Залужного говорили, що проблема в тому, як Зеленський втручається у військові питання… Якщо на початку війни, під час битви за Київ, він тримався осторонь і довіряв своїм військовим, то згодом він став більш самовпевненим і все частіше зі своїми радниками втручався в детальні військові питання».
Як зазначає журналіст, його втручання мало місце і при обговоренні наступів, і при обговоренні того, як довго потрібно утримувати певні ділянки, такі як Бахмут.
Так, за даними Ронцхаймера, Залужний хотів залишити Бахмут ще рік тому, але Зеленський був проти з політичних причин.
Крім того, головком також сумнівався в успіху контрнаступу влітку 2023 року, кажучи, що західної зброї недостатньо. Але союзники наполягли на наступі, що виявилося помилкою.
Нового головкома ВСУ Олександра Сирського заступник голови BILD називає «людиною, про яку говорять, що він висловлює менше заперечень».

Журналіст, політичний аналітик та медіаексперт Богдан Буткевич висловився про те, що дрібність людини проявляється завжди в небажанні брати відповідальність на себе за неприємні речі. За це він дорікнув президентові України. Мовляв, він побоявся таки сказати слово «звільняю» щодо Залужного. «Тому в постах про звільнення він (Зеленський — ред.) це слово так і не використав. Він до останньої секунди поводився як ларьочник-катала, який доручив сказати про сам факт звільнення Умерову», — роздратований Буткевич. Він подякував Залужному за його чин та мудрість.
Буткевич впевнений, що з генералом не прощаються. «Чи виживе країна — я не знаю. Повторюю. Після самих рашистів наша найбільша загроза — це Зеленський»,  — вважає телеведучий. На його думку, президент «стрімко веде нас до поразки» і довів, що задля збереження власної влади «він не зупиниться ні перед чим». «Хай би й програшем у війні та дестабілізацією внутрішньої ситуації. Сьогодні для мене — найгірший день після 24 лютого 2022. Тільки тоді буда надія», — сумно підсумував експерт.

Аналітики видання Financial Times звернули увагу на напруженість між Зеленським і Залужним. У статті зауважили, що у цих суперечностях є політичне підґрунтя після того, як останні закриті опитування показали, що головком ЗСУ може скласти конкуренцію чинному президентові на майбутніх виборах.
Залужний користується найбільшою довірою в Україні з рейтингом трохи більше 90%.
На другому місці - Зеленський із показником у 77%.

ЗСУ, тими силами, що мають — грають рашаармію і в хвіст і в гриву.

Окремо варто зазначити остаточне цементування неможливості заперечень і суперечок в управлінській команді президента, що безперечно призведе до зниження якості управлінських рішень не лише у воєнній сфері.
5. Армія є найбільшою ієрархічною системою сучасного світу, тому лідерство тут найбільш виразне, а довіра найбільш персоналізована. Довіра в армії означає готовність йти на смерть за наказом, розуміючи, що так треба, що інші шляхи прораховані командиром і відкинуті як ще гірші. Довіра не формується наказом згори, вона зростає знизу й повільно. Це знову дорогоцінний час.
6. Отже, замість «виграш-виграш» маємо приклад політичного рішення «програш-програш». Найбільше програв президент України, підірвавши власні позиції. Програли нові очільники Збройних сил. Програли Збройні сили в цілому. Програли мільйони громадян, яких позбавили віри й упевненості. Не виключено, що програла й уся країна.
Зміни накопичуються поступово, і від моменту, коли все, здається, непогано, до моменту, коли точка неповернення пройдена, спливає тривалий час. Ми лише на початку шляху вниз, тож майбутнє ще не визначено наперед, попереду є розвилки.
Навряд чи ця подія виведе нас із зони комфорту, бо комфорту давно нема, а стрес і так вже максимальний.
Там, де потрібно було зріле доросле рішення, ухвалено незріле підліткове. Наслідки розгрібати нам усім. Бідкатися пізно, треба розгрібати.
Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії

Що можна стверджувати впевнено?
1. Після того як особистісний конфлікт окреслився й вийшов у публічну площину, стало зрозуміло, що примирення неможливе, тож звільнення невідворотне. Спроби подати його як наслідок професійних розбіжностей не могли бути вдалими, бо двоє не мають спільної професійної мови.
2. Залужний уособлює для великої частини громадян певну систему поглядів і цінностей. Саме тому його присутність у публічному полі мала потужний терапевтичний ефект.
Цей ефект раптом був вимкнений, що призвело до раптового різкого збільшення тривожності й недовіри. Лише цього одного було достатньо, щоб такого кроку не робити. (Окремо треба зазначити потенційний вплив на підприємницькі очікування й настрої, від яких критично залежить економіка.)
3. Всі призначення будуть тепер безумовно розглядатися як політичні, а не як професійні; як мотивовані лояльністю, а не компетентністю. Тим самим нові призначенці поставлені від початку у досить погані стартові умови. А їм доведеться ухвалювати непрості рішення.
Найгірше з усього, що тепер воєнні рішення будуть розглядатися суспільством як ухвалені через політичну доцільність.
4. Бажання бути одноосібним власником всіх досягнень і перемог має зворотний бік -- тепер так само привласнюються й уособлюються всі майбутні невдачі й поразки. Причому невдачі й поразки тепер будуть вивчатися суспільством ще прискіпливіше. Буферів і запобіжників вже нема, президент за все відповідає особисто.

Правила декларування.
https://minfin.com.ua/blogs/bonv/194232/

В інтерв'ю ВВС Сирський тоді називав наступальну битву під Бахмутом, де загинули тисячі українських військових, «принциповою справою і справою честі». Він казав, що ЗСУ можуть оточити захоплене росіянами місто, проте цього не сталось. Мясник.

Як пише ВВС, низка офіцерів негативно відгукувалась про Сирського як людину, яка не надто ретельно ставиться до збереження життя солдатів.
«А ще, нарікають деякі офіцери, він любить порушувати вертикаль влади і втручатись у керування підрозділами аж до рівня роти. Окрім того, співрозмовники вказували, що Сирський має гарні стосунки з Офісом президента, а розмови про його призначення замість Залужного почались ще навесні 2022 року», — йдеться в матеріалі видання.
Відомо, що начебто у Олександра Сирського і у Валерія Залужного були різні погляди на те, що треба робити з Бахмутом.
«Спочатку щодо того, чи варто було раніше виходити з міста взимку 2023 року, а потім — чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні», — пише ВВС.
Командувач ОСУВ «Хортиця» Сирський у 2023-му керував східним угрупуванням військ, яке вело бої на найгарячіших ділянках фронту. Битва під Бахмутом була у його відповідальності.
Як писав New York Times, влітку 2023-го року під час однією з нарад американські стратеги наполегливо рекомендували Залужному зосередитися на прориві на південному напрямку, а не розпорошувати ресурси між південним та східним напрямком. Залужний, як повідомляють джерела, з цим погодився.
Проте українська армія продовжувала наступальні бої за Бахмут, за які виступав Сирський.