Чи допоможе мінеральна угода з США відродити нашу видобувну промисловість

Драматичне падіння показників у ключових галузях та песимістичні очікування бізнесу змушують замислитися про довгострокові перспективи української видобувної промисловості.

Український промисловий сектор переживає один із найскладніших періодів за останні роки. Статистичні дані за перші місяці 2025 року демонструють спад у виробництві, і насамперед — у видобувній галузі, який загрожує стабільності всього промислового комплексу країни. Якщо у 2024 році українська промисловість ще намагалася відновити довоєнні обсяги виробництва, то 2025-й розпочався з тривожних сигналів про поглиблення кризових явищ.

За даними Державної служби статистики, за підсумками першого кварталу 2025 року, видобувна промисловість скоротилася на 17,2%, порівнюючи з аналогічним періодом попереднього року.

Цей показник значно перевищує загальне падіння індексу промислового виробництва. З огляду на те, що українська економіка в умовах військових викликів вже працює на межі своєї потенційної потужності, це означає обмежені можливості для стимулювання попиту без інфляційних ризиків.

Спад видобувної промисловості має прямі наслідки для державних фінансів України. За базовим сценарієм, який передбачає збереження поточних тенденцій, втрати експортних доходів гірничо-металургійного комплексу у 2025 році можуть перевищити 1 млрд дол. США, що становитиме близько 15% від загального експортного виторгу галузі.

Ця ситуація погіршує і без того складне завдання фінансування оборонних потреб країни. За умов, коли Україна змушена мобілізувати внутрішні ресурси для покриття військових витрат через потенційне скорочення зовнішньої допомоги, кожен втрачений долар експортного виторгу означає необхідність компенсації через підвищення податків або скорочення невійськових витрат.

Які сектори «впали»

Найдраматичніші зміни відбулися у металорудній галузі, яка традиційно формувала основу українського експортного виторгу. За січень-квітень 2025 року експорт залізорудного концентрату впав на 10,2% в натуральному вимірі — до 11,15 млн тонн, і на 20,9% у грошовому — до 893 млн дол. США. Ключовим чинником скорочення стало різке падіння світових цін на залізну руду.

Видобуток сирої нафти та природного газу скоротився на 14,8%, за підсумками першого кварталу, попри короткострокову корекцію у березні. Особливо критична ситуація склалася у вугільній галузі, де спад виробництва досяг 42,1%.

Зупинка у 2024 році найбільшої в країні вугільної шахти «Покровська», через обстріли російських окупаційних військ та наближення лінії фронту, стала ударом по всій галузі, оскільки це підприємство було єдиним внутрішнім постачальником коксівного вугілля для української металургійної промисловості.

Видобуток будівельних корисних копалин також зазнав суттєвого впливу кризових процесів. Хоча видобуток каменю, піску та глини показав зростання на 8,3% у березні в місячному вимірі, це, радше, відображає сезонне відновлення будівельних робіт.

За підсумками кварталу, галузь демонструє стагнацію з мінімальним приростом 0,5%, що свідчить про глибокі структурні проблеми навіть у тих сегментах видобувної промисловості, які менше залежать від експортної кон'юнктури.

Як почувається економіка

Спад видобувної промисловості відбувається на тлі загального погіршення макроекономічної ситуації в Україні. Наша країна стикається з трьома фундаментальними викликами:

• обмеженими виробничими потужностями через постійні російські атаки,
• великим фіскальним дефіцитом (19% ВВП у 2025 році, і вже анонсоване додаткове збільшення витрат бюджету) та
• значним зовнішньоторгівельним дисбалансом (у січні-травні експорт товарів склав 16,9 млрд дол. США, а імпорт — 31,3 млрд дол. США).

Видобувна промисловість є особливо вразливою до цих викликів через свою капіталомістку природу та високу залежність від стабільного енергопостачання. Руйнування понад 50% електроенергетичних потужностей країни російськими обстрілами та різке підвищення тарифів на електроенергію створили додатковий тиск на собівартість видобутку.

Ключовою проблемою залишається висока залежність видобувної промисловості від державних енергетичних тарифів. Додаткове фінансове навантаження на підприємства видобувної галузі створює неповернення ПДВ за експортовану продукцію.

Водночас варто відзначити необхідність продовження боротьби з корупцією та тіньовими схемами у видобувній галузі. Закриття податкових лазівок та посилення контролю за діяльністю приватних підприємців, які займаються незаконним видобутком корисних копалин, може стати важливим джерелом додаткових надходжень до бюджету.

Результати травневого опитування промислових підприємств підтверджують песимістичні настрої у галузі. Індикатор ділової впевненості в промисловості знизився до -6,4%, що є найгіршим показником за останні вісім місяців. Для добувної промисловості ситуація ще гірша: баланс замовлень на виробництво продукції становить -40%, а забезпеченість замовленнями у середньому становить лише чотири місяці, що є критично низьким показником для капіталомістких виробництв.

Зовнішньоекономічні чинники тиску

Основним ринком збуту для української мінеральної сировини залишається Китай, частка якого, наприклад, перевищує 70% експорту залізної руди. Уповільнення зростання китайської економіки, торговельна війна розпочата Адміністрацією США Д.Трампа та структурні зміни в металургійній галузі КНР негативно впливають на попит на українську сировину. Китайські металурги дедалі більше орієнтуються на високоякісну руду з вмістом заліза понад 65%, тоді як українські ГЗК спеціалізуються переважно на концентраті з вмістом 62−65%.

Конкуренція з боку провідних світових постачальників сировини також посилюється. Бразильські та австралійські компанії мають суттєві переваги у собівартості видобутку, завдяки вищому вмісту корисних компонентів у рудах та більшим масштабам виробництва. Логістичні та страхові витрати, пов’язані з російською збройною агресією, також грають не на користь України.

Перспективи відновлення

Підписана у квітні 2025 року угода між Україною та США про співробітництво у сфері мінералів та природних ресурсів може стати важливим чинником для відродження української видобувної промисловості, хоча її реальні економічні результати будуть відчутні лише у віддаленій перспективі.

Колишній спеціальний представник США з питань України Курт Волкер відверто зазначив, що ця угода не принесе негайних фінансових результатів, і наразі відіграє насамперед політичну роль. Волкер підкреслив, що будь-яка фінансова віддача від цієї ініціативи буде можливою лише після закінчення війни та після років інвестицій у видобувний сектор.

Адміністрація США також висунула жорсткі умови щодо участі Китаю у видобувній галузі України. Вашингтон вимагає від Києва гарантій, що КНР за жодних обставин не отримає доступ до українського ринку рідкісноземельних металів, особливо під виглядом участі у повоєнній відбудові. Ця вимога відображає глобальну конкуренцію між США та Китаєм за контроль над критично важливими мінералами, адже Китай контролює приблизно 69% світового виробництва рідкісноземельних елементів.

Наразі для успішного подолання кризи видобувна промисловість України потребує підходу, що поєднує короткострокові заходи стабілізації та довгострокову стратегію структурної модернізації. Важливо зосередитися на розширенні виробничих потужностей, а також усуненні логістичних вузьких місць у портах та прикордонних переходах, забезпеченні стабільного постачання електроенергії, та створенні стимулів для повернення українських працівників із-за кордону.

Успішне відновлення видобувної промисловості вимагає не лише подолання поточних кризових явищ, а й проведення глибоких структурних реформ. Технологічна модернізація гірничо-збагачувальних комбінатів для підвищення якості концентрату до рівня 67−68% заліза дозволить українським підприємствам краще конкурувати на світових ринках та отримувати премію за якість продукції.

Геологорозвідка та освоєння нових родовищ рідкісноземельних металів та літію може стати стратегічним напрямом розвитку галузі на наступне десятиліття. Попит на ці матеріали стрімко зростає у зв'язку з розвитком «зеленої» енергетики та зростанням продажів електромобілів, що створює унікальні можливості для України позиціонувати себе, як надійного постачальника критично важливих матеріалів для європейської та американської промисловості.

Читайте також: Прибутки українських підприємств у першому кварталі знизилися

Ключовим викликом для довгострокового розвитку української видобувної промисловості залишається критична необхідність переходу від експорту сировини до виробництва продукції з високою доданою вартістю всередині країни.

Нинішня модель, коли Україна експортує залізорудний концентрат вартістю 100 дол. США за тонну, тоді як готові сталеві вироби коштують вже в 5−10 разів більше, є економічно неефективною та стратегічно небезпечною. Останніми роками частка сировини в українському експорті продовжує зростати, що свідчить про деіндустріалізацію країни.

Особливо перспективним є виробництво компонентів для «зеленої» енергетики — від літій-іонних батарей до вітрогенераторів, адже європейські та американські партнери активно шукають альтернативу російським та китайським постачальникам.

За умов реалізації мінеральної угоди з США та залучення відповідних технологій, Україна здатна стати не просто постачальником сировини, а повноцінним виробником високотехнологічної продукції для глобальних ланцюгів вартості.

Автор:

віцепрезидент ICC Ukraine Олексієнко Дмитро