Мінфін - Курси валют України

Встановити
5 листопада 2021, 7:40 Читать на русском

Маргулан Сейсембаєв про успіх «дурного» портфеля і чому наявність розуму не гарантує заробіток

Минулого тижня «Мінфін» провів конференцію «Жити на відсотки». Одним із її «зіркових» учасників став інвестор із Казахстану Маргулан Сейсембаєв. Редакція казахського Forbes оцінює статки його сім'ї в $128 млн. Але ще 10 років тому ця цифра наближалася до $6 млрд.

Історія Маргулана Сейсембаєва — це багато в чому історія про пошук нового шляху після катастрофічного падіння. Наразі колишній мільярдер зосереджений на інвестиціях, особистому та громадському благополуччі.

«Моя місія — прожити щасливе життя з користю для суспільства та навколишнього середовища. Тому до мого щоденника не потрапить справа, яка не робить мене щасливішим, або не приносить користь суспільству, або не може покращити навколишнє середовище», — розповідає він.

Під час конференції «Мінфін» поспілкувався із Маргуланом Сейсембаєвим. Обговорили його поточні інвестиції, просили дати поради інвесторам-початківцям і прокоментувати інвестиційний портфель нашої редакції. Але для початку декілька слів про Сейсембаєва і про те, чому до його думки варто прислухатися.

Головні факти про співрозмовника

«Пас свою їжу» і працював на пасіці

Як розповідає Маргулан Сейсембаєв, для казахів дуже важливо дати дітям гарну освіту, тому ще за радянських часів усі намагалися відправити дітей до найкращих університетів. Але сам він, будучи людиною «ідейною», відгукнувся на заклик держави піти в чабани, яких на той момент гостро потребувала країна, і віддав цьому два роки життя.

Якось, як розповідає Сейсембаєв, йому спала думка: «Невже я народився для того, щоб пасти свою їжу?». Це питання підштовхнуло його до змін: професію чабана він змінив на пасічника.

Згодом він все ж таки здобув вищу освіту, а незадовго до розпаду СРСР зрозумів, що хоче займатися підприємництвом.

Торгував стільцями, бо не мав їх сам

Як розповідає Сейсембаєв, на момент створення першого підприємства він із друзями гадки не мав, з чого починати бізнес. Їхнім першим офісом стала невелика кімната без меблів. Це допомогло з першою бізнес-ідеєю: якщо немає меблів у них, то й інші новачки в бізнесі стикаються з подібною проблемою. Сейсембаєв із друзями закупили оптом столи та стільці, на які вмить знайшлися покупці.

А ось перший справді великий прибуток принесла торгівля пшеницею та продуктами харчування.

Першого мільярда не було — одразу чотири

У 2002 році Сейсембаєв за $12 млн купив одного з двох казахських мобільних операторів — K-Mobile. Настільки низька ціна активу була зумовлена наявністю великих боргів — на той момент компанія заборгувала понад $200 млн і вже мала проблеми з їх обслуговуванням. Після реструктуризації боргу та збільшення кількості абонентів утричі Сейсембаєв продав оператора за $425 млн.

Мільярдером же він став після IPO банку Альянс, що йому належав. Оцінка банку на біржі становила $4 млрд. Тому, як каже Сейсембаєв, у нього в житті не було моменту, коли він міг зафіксувати отримання першого мільярда, а от коли його активи оцінили в чотири — знає точно.

Пережив крах

«У 2009 році держава у мене все забрала. Банк, нафтову компанію, будівельну компанію, весь холдинг, порушили купу кримінальних справ», — так описує цей період свого життя колишній мільярдер. За його власними оцінками, через конфлікт із владою він втратив $5,8 млрд. Для порівняння: зараз, за оцінкою Forbes, найбагатший казах Володимир Кім має статок у $4,7 млрд.

«У мене багатство було законним, але не легітимним. В чому різниця? — Легітимність — це такий стан, коли суспільство визнає за тобою право на твоє багатство. А якщо ти заробив законно, але не відповідно до моралі суспільства, то суспільство каже: „Так, ти, звичайно, багатий за законом, і нам тобі нема чого пред'явити, але ти нелегітимний“. Я був у такому статусі», — пояснює Сейсембаєв причину легкого відібрання його статку.

Відмовився від бізнесу на користь інвестицій

Після втрати більшості коштів Сейсембаєв зосередився на інвестиціях. Свій портфель розділив на 3 частини: активи вартості (які незначно зростають у ціні, але не дешевшають, наприклад, фруктові сади), антикризові (переважно виробництво продуктів харчування) та ІТ. Зараз же, зізнається він, хоче вийти з більшості компаній, щоби більше вкладати у технологічний сектор.

Вважає, що мати понад $100 млн безглуздо

Сейсембаєв вважає головним успіхом у житті — бути щасливою людиною. «Якщо ти щасливий, то ти успішний автоматично. Я бачив багато успішних людей, які не були щасливими, але не бачив жодної щасливої людини, яка не вважала б себе успішною», — каже він.

За словами Сейсембаєва, коли він мав мільярди, то заробляв гроші швидше зі спортивного інтересу. Сейсембаєв запевняє, що зараз рівень його життя не змінився, а тому мати понад $100 млн безглуздо — такі гроші вже важко контролювати.

Питання у тому, як досягти 100-мільйонної планки. Саме про це з інвестором говорив Мінфін.

В Україні все покращується, просто люди не відразу це відчувають

Маргулане Калійовичу, як часто ви буваєте в Україні? Яке враження у вас складається від країни?

Минулого року я бував в Україні досить часто. Це було пов'язано з роботою, оскільки я працював в Офісі простих рішень із Михайлом Саакашвілі. Зараз Офіс простих рішень продовжує допомагати з проведенням реформ, а я вже вичерпав завдання, які стояли переді мною.

Зокрема, це було прискорення законодавчого процесу, відпрацювання ІТ-взаємодії між Верховною Радою, Кабміном та Офісом Президента. Ці проєкти вже активно закрутилися, наші розробки запроваджує Руслан Стефанчук (голова Верховної Ради — прим. ред.). Я ж ті завдання, які стояли переді мною, вже завершив.

Наприкінці минулого року я запустив свою освітню платформу. До квітня вона набрала обертів. І мені треба було обирати, на якому стільці сидіти: продовжувати займатися реформаторською діяльністю чи зосередитись на освітньому проєкті. Я припинив консультації у політичній сфері та перейшов виключно у бізнес.

Тож торік я їздив до України практично щомісяця. А починаючи з квітня — за потребою.

Як, на вашу думку, за рік змінилася Україна?

Мені дуже подобається Україна, зокрема, Київ та Одеса. Мені подобається толерантність людей, можливості, що тут відкриваються. Країна змінюється. На жаль, прості люди не відразу це можуть помітити.

В Україні ухвалюються правильні закони. Наприклад, нещодавня реформа ДАБІ та містобудівної політики. За 24 години надається дозвіл на будівництво, підписується акт-прийом передачі об'єктів. Я вважаю, що це розкішна річ.

І таких змін багато. Я знаю показники макроекономіки, цього року ВВП України у доларовому вираженні досить суттєво зросте. Якщо брати загалом, то зростання йде за всіма секторами. Бюджет профіцитний, ЗВР у хорошому стані.

Якщо все так добре і перспективно, як ви описуєте, це має залучати інвесторів. Ось ви, наприклад, інвестували в українські компанії?

Я інвестував невелику суму в одну українську ІТ-компанію, але вона працює на зарубіжних ринках.

Я знаю, ви багато інвестували у сільське господарство. Зараз, коли в Україні відкрито ринок землі, для вас цей напрямок інвестицій цікавий?

Ні, зараз мені взагалі не цікаві офлайн-бізнеси і я протягом 3−5 років планую з них вийти. Я вирішив сконцентруватися виключно на онлайн-бізнесі: це онлайн-освіта та онлайн-ігри.

Приватному інвестору краще 90% своїх коштів тримати у консервативних активах

Раніше ви ділили свій портфель на 3 частини: активи вартості, антикризові активи та найменша частина — ІТ. Ви вирішили відмовитись від цього підходу?

Зараз я на 100% переходжу в онлайн-бізнес, тому що бачу, куди пересувається маржа і куди пересуваються цінності. Вони йдуть в онлайн-бізнес, а офлайн-напрями з кожним роком стають менш прибутковими, менш рентабельними, у них більше ризиків і конкуренція. Тому я йду з цього поля.

З початку цього року «Мінфін» веде свій інвестиційний проєкт. Ми розмістили $3 тис. на рахунку у брокера та купували різні активи, намагалися диверсифікувати. В результаті, на даний момент дохідність портфеля трохи вища за 4%. Тобто ми програємо індексу S&P 500 десь у 5 разів. Ви подивилися наш портфель, чому ми не змогли обіграти широкий індекс?

Що одразу впало у вічі — незрозумілий принцип алокації активів. У чому ідея портфеля? Це консервативний портфель, дивідендний портфель чи агресивний?

Якщо портфель має ідею, то до неї прив'язується таймінг. Тобто в який актив як заходити, як формувати портфель і як виходити з інвестицій.

Також я помітив, що ви лише один раз докуповували акції, які дорожчали. Тобто діяли за принципом «підсилюй сильне». Ви купили акції BP, а коли вони почали зростати — докупили. По ідеї, ви повинні були докуповувати кожну позицію, яка зростає.

Зазвичай помилка більшості інвесторів у тому, що вони усереднюються «донизу». Тобто докуповують, коли акція падає. Вони думають: ось тепер дешевше і середня ціна буде нижчою, отже потім буде легше відіграти.

Буває, що так вони усереднюються до дна. Насправді усереднюватися треба вгору, тобто докуповувати акції, які зростають: вкладай гроші туди, де тобі щастить. Водночас ви не скорочували акції, які падали, що теж треба було робити.

Є 2 види портфелів: нерухомий та динамічний. Нерухомий портфель хороший для таких інвесторів як Воррен Баффет, коли він купив акції та тримає. Але для цього потрібно на вході ретельно підбирати компанії. У вашому випадку потрібна динамічна алокація. Якщо у вас $3 тис., потрібно було купити акції на тисячу, а потім докупити вдалі акції та виходити зі збиткових.

Наступний момент. Це дуже поширена помилка — ми завжди оперуємо в полі пізнаваного, боїмося хаосу, тому намагаємося приймати раціональні рішення, що ґрунтуються на певній логіці, причинно-наслідкових зв'язках. Водночас люди потрапляють у ефект Даннінга Крюгера: коли вони мають багато впевненості, хоча знань мало.

Відповідно, коли ви інвестували, виходили зі свого раціонального розуміння, що ви знаєте, що робите. Але насправді ви не знали, що ви робите. Але якщо ви не розуміли, що робили, то треба було підходити до цього портфеля як до «дурного». У «розумному» портфелі ви вибудовуєте причинно-наслідковий зв'язок, логіку, гіпотезу. Але такий підхід зовсім не означає, що ви матимете рацію.

Якщо ж виходити з логіки, що майбутнє завжди настає не в тому вигляді, в якому ми очікуємо, і ніхто не може його передбачити, то вам потрібно просто сліпо купувати будь-які компанії, які швидко зростають. Не важливий рівень боргу, з якої вони країни, який у них прибуток, чи є прибуток взагалі.

Як у такому разі не потрапити на перегріті компанії?

«Перегрітість» — це ваша внутрішня оцінка. 2−3 місяці тому Tesla вважалася супер перегрітою. Нещодавно Hertz уклав контракт на постачання 100 тис. автомобілів, і капіталізація компанії враз зросла на $105 млрд. Тобто капіталізація компанії зросла більш ніж на мільйон за рахунок кожного проданого автомобіля. І здавалося, що Tesla перегріта до не можна. Але ж стрибнула.

Ви щоразу вважаєте, що ринок перегрітий просто зараз. Потім він виростає і виявляється, що тоді він не був перегрітий, а тепер уже точно став таким. Потім він знову зростає. Поняття та відчуття перегрітості завжди запізнюється. Так само і при падінні. Щоразу, коли вам здається, що ви досягли дна, з'ясовується, що є ще куди падати і дуже далеко.

Тому жодна людина у світі не може вам сказати, перегрітий ринок чи ні.

Загалом із $3 тис. варто заходити на фондовий ринок чи ця сума надто мала?

Приватному інвестору найкраще 90% своїх коштів тримати у консервативних активах. Це можуть бути депозити, державні папери з фіксованою дохідністю. А 10% можна використати для формування «дурного портфеля», за принципом: «що зростає — те й купувати». Незалежно від того, чи «стеля» нині цін, «перегріті» активи чи ні.

Читайте також: Понад 35% за місяць: завдяки яким компаніям «заробив» найкращий інвестор «Мінфіну»

Завдяки «дурному» портфелю ви загалом підвищуєте загальну дохідність. Адже ці 10% ви можете потроїти. У результаті весь портфель за рік зростатиме на 20−30%. Але якщо інвестиції виявляться невдалими, і ви втратите свій «дурний» портфель, то 90% вашого капіталу все одно залишиться і продовжить приростати.

Нинішні криптовалюти — це спекулятивна бульбашка

Є чимало відомих інвесторів та аналітиків, які підтримують вкладення у криптовалюту. Наприклад, Рей Даліо навіть готовий отримувати зарплату в золоті та частково біткоїні. А що б ви обрали?

Я чітко розподіляю процес «приходу» грошей та процес розміщення грошей. Тому отримувати я хотів би в доларах, а куди розміщувати ці гроші — я вже вирішував би далі.

Як ви загалом ставитеся до криптовалют?

Я не вірю в існуючі криптовалюти у довгостроковій перспективі, але вірю у технологію блокчейн. Це дуже практична, універсальна та хороша технологія, яка потрібна економіці.

Я вірю, що в майбутньому цифрові валюти випустять або центробанки, або такі компанії як Visa, Mastercard або, наприклад, Apple, Facebook. Але я не думаю, що процвітатимуть нинішні криптовалюти — це спекулятивна бульбашка чи піна, яка за собою приведе серйозних великих гравців. Але сама піна потім зійде. Так відбувається завжди.

У довгострокові інвестиції в нинішні криптовалюти я не вірю, але як у казино можна пограти. Я інвестував у біткоїн, ефіріум. Заробив невелику суму, вийшов і сказав, що більше не купуватиму їх.

Тобто приватному інвестору свої 10% «дурного» портфеля цілком можна вкладати у криптовалюти?

Це якраз той випадок, коли криптовалюту можна купувати. 90% — депозити, державні цінні папери, а 10% — грайте з криптовалютами. Причому, з найнесподіванішими. Як бачите, може Shiba inu злетіти або нещодавно подорожчав на 8 000% новий токен по «грі в кальмара» — Squid Game.

Читайте також: Заробили на Ethereum 260% і купили «вбивцю ефіріуму»

Нещодавно була новина, що людина вклала $8 тис. у Shiba inu і тепер ці монети коштують $4 млрд. Звичайно, такі заяви більше «на публіку». За фактом, якщо він захоче перевести в готівку і забрати ці мільярди, не факт, що в нього вийде. Дай Боже йому витягнути звідти $100 млн. Плюс, я думаю, це не довговічна інвестиція, Shiba inu ще серйозно впаде.

Основна валюта — увага людей

Нині у світі, з одного боку, зростає загальний добробут, а з іншого — зростає розрив між бідними та багатими. На вашу думку, світова економіка йде у правильному напрямку?

Є правильні речі в економіці, є неправильні. Причина розриву між багатими та бідними відбувається через те, що багато багатства створюється технологічними компаніями.

Наразі молоді люди з технологічного сектору стають одразу дуже багатими. Але це добре, адже вони покращують щоденне життя кожної людини. І якщо вони багатіють, то це краще, ніж коли основні багатства у світі — це передані у спадок, як було ще у 80-х роках. Тоді рухливість капіталу фактично заморожувалась, а найбільші компанії були пов'язані з нафтою та нерухомістю. На мою думку, краще, коли заробляють молоді хлопці на технологічних стартапах.

Інше питання, що окрім цього, зараз зростає багатство безлічі людей за рахунок того, що ФРС нестримно друкує долари і ці гроші замість реального сектора йдуть на фондовий ринок і накачують і без того роздуті компанії. В результаті, якщо у тебе є активи на біржі, то ти дуже швидко багатієш. Якщо ж таких активів немає, то ти дуже швидко біднієш. Це поганий бік нинішньої ситуації.

Технологічні компанії справді покращують життя, але чи не створюють вони глобальних економічних проблем? Наприклад, використання автопілота означатиме втрату роботи мільйонами таксистів.

Економіка завжди розвивається еволюційно та не обов'язково призводить до безробіття. Впровадження автопілота призведе до того, що багато людей не пов'язуватимуть своє майбутнє з професією водія. Відповідно, старі водії потихеньку йтимуть із професії на пенсію паралельно з поетапним впровадженням автопілота.

Завдяки інноваціям з'являються ринкові сигнали: «припиніть вчитися на водіїв», «ці професії вже старіють», а інші професії, навпаки, стають модними. І передова частина суспільства вже зараз реагує на це. Багато хто йде в онлайн-бізнес, освіту, з'являються блогери. А ось митниками, податківцями, водіями чи лісорубами хоче бути вже менше людей. Вони розуміють, що майбутнього ці професії не мають.

Читайте також: Чому акції Tesla не коштуватимуть $3 тисячі

На вершині списку найбільших у різні періоди були компанії з різних галузей. Нині це ІТ, раніше були нафтові компанії. Компанії якої галузі будуть на вершині через 20 років?

Це важко передбачити. Як сказав Рей Даліо: той, хто гадає про майбутнє, дивлячись у кришталеву кулю, незабаром подавиться скляними уламками.

Але я впевнений, що процвітатимуть ті компанії, які утримають увагу аудиторії. Тепер увага — це основна валюта, бо зі зростанням прогресу та зростанням контенту у людей не виросло ККД щодо прийому контенту. Потужність наших очей та вух залишилася та сама. Ми не можемо прийняти більше інформації. Наша увага є вузькою шийкою.

Читайте також: Воррен Баффет: гуру інвестування, який все життя виправляє свої помилки

Відповідно, ті компанії, які утримають нашу увагу, завжди матимуть можливість монетизації. Процвітатимуть компанії, пов'язані з креативом, утриманням уваги: соціальні мережі, метавсесвіти, про які заявив Facebook.

Я зараз створюю фонд Edugame, який спеціалізуватиметься на освіті та іграх. Вважаю, що основна увага буде на цих напрямках, тож іду туди.

Люди переоцінюють знання та значення розуму

Ви якось розповідали, що читаєте за рік від 70 до 100 книг. Які нонфікшен і які художні книги, ви вважаєте, має прочитати кожна людина?

Я дуже люблю читати, але розумію ціну, яку буду змушений заплатити. Або я читаю 70−80 книг із філософії, бізнесу, інвестування, або я читаю художні книги. Тому художні книги я, на превеликий жаль, не встигаю і не можу читати. Але я думаю, надолужу на пенсії.

Коли я починав у 90-х роках займатися бізнесом, у мене було 2 головні книги. Перша — це Дейл Карнегі «Як набувати друзів і впливати на людей». Друга — це Трилогія бажання Теодора Драйзера: «Фінансист», «Титан», «Стоїк». Вони стали моїми настільними книгами, за ними я навчався, як робити бізнес. Інших бізнес-книг у нас на той час не було.

Читайте також: Топ-10 книжкових новинок про гроші та інвестиції

Водночас, я хочу звернути увагу на важливий момент. Щоб стати багатою людиною потрібен, насамперед, не розум. Люди переоцінюють знання та значення розуму. Не всі фінансово успішні люди, яких я зустрічав, розумні.

Але вони всі енергійні. Вони щось роблять, роблять помилку, виправляють її, роблять знову. Це вони роблять дуже енергійно і не втрачають ентузіазму. Як говорив Томас Едісон: успіх — це поступ від помилки до помилки без втрати ентузіазму.

Енергійність можна виробити чи це природна риса?

Це не виробляється. Це питання знаходження своєї ніші. Якщо ти займаєшся улюбленою справою, то тобі її буде легко робити. А якщо займаєшся неулюбленою справою, то ти й не хотітимеш її робити.

Я маю таку думку: проблеми — це спеціальний фільтр, який відсікає непотрібних людей від успіху в цьому напрямку. Як приклад можна навести бокс. У ньому отримувати по пиці — це частина процесу, але це нікому не подобається. Тому, якщо ви не любите бокс, то підете після першого ж тренування. А якщо любите бокс, то для вас не проблема: падати, вставати, знову отримувати по пиці й так далі.

Коли до мене приходять бізнесмени і кажуть «у мене проблеми», я відповідаю: «напевно, ти займаєшся не тією справою, бо якби ти займався улюбленою справою, то не називав би це проблемами».

Ви неодноразово розповідали, що коли працювали чабаном, то вас осяяла така думка: «невже я народився для того, щоб пасти свою їжу». Чи правильно я розумію, що цей вираз стосується загалом й бізнесу, інвестицій. Як ви вважаєте, чи багато людей зараз займаються тим, що «пасуть свою їжу»?

Якщо ми зараз зайдемо до зали конференції та запитаємо людей, чи хочуть вони бути щасливими, то всі дадуть відповідь «так». Але коли вони вийдуть, то 99% із них побіжить за грошима. Люди хочуть бути щасливими, але біжать за грошима, а не за щастям.

Я часто наводжу таку аналогію. Якщо ви вийшли на полювання на качок, а стріляєте по зайцях, то звідки у вас в рюкзаку будуть качки? Дисонанс у людей виходить у тому, що вони ставлять одну мету, а мають іншу. Тому вони не досягають нічого.

Читайте також: Кеті Вуд: гостя з майбутнього Волл-стріт та її інвестиційна стратегія

Секрет полягає в тому, що коли людина має на меті бути щасливою, то вона швидше досягає успіху. Адже вона займається улюбленою справою. Тому потрібно ставити правильні цілі.

Дивіться також відео-версію інтерв'ю на ютуб-каналі «Мінфіну».

Якщо ви пропустили конференцію «Жити на відсотки» та доповідь Маргулана Сейсембаєва, ви можете придбати записи доповідей.

Автор:
Олексій Писарєв
Журналіст Олексій Писарєв
Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка

Коментарі - 9

+
+30
Qwerty1999
Qwerty1999
5 листопада 2021, 9:31
#
Резюме такой огромной статьи в одной фразе:

- «нужно ставить правильные цели»
+
+108
san4os
san4os
5 листопада 2021, 11:04
#
Дякую. Цікава і корисна стаття.
+
0
Олексій Писарев
Олексій Писарев
5 листопада 2021, 12:28
#
Дякую
+
+24
Юрий Новокрещенов
Юрий Новокрещенов
5 листопада 2021, 13:49
#
Если вы вышли на охоту за утками, а стреляете по зайцам, то откуда у вас в рюкзаке будут утки?

И говорил он притчами, чтобы они понимали его.
+
+20
Osmiy Osmiy
Osmiy Osmiy
5 листопада 2021, 14:01
#
Желаю всем быть счастливыми !
+
0
AlexFi
AlexFi
5 листопада 2021, 14:36
#
Очень понравилась его история о продаже K-mobile (можно посмотреть на youtube)
+
+9
Wless
Wless
5 листопада 2021, 15:38
#
Говорит автор только инвестирую сейчас в онлайн бизнес, а что осталось в конце-концов у главного героя «Финансиста». Из его любимой книги.
+
+25
Androids
Androids
6 листопада 2021, 8:47
#
Очень интересный персонаж. А главное без звездной болезни.
+
0
Vladio
Vladio
8 листопада 2021, 6:48
#
Androids, Точно, без звёздной. $100млн и хорош. Меня мучает вопрос, где лучше всего рыба клюёт и постоянно?
Щоб залишити коментар, потрібно увійти або зареєструватися