Справедливий мир для України з економічними гарантіями в пост-путінську епоху

Політ-економічне моделювання – дуже складна штука для Facebook. Втім, якщо вимкнути детальний аналіз і надати тільки результати, то можна побачити нові мирні цілі для України.

Російський диктатор намагається знищити Україну, оскільки в поточній ситуації довгий та гарантований мир може відбутись тільки на ганебних для рф умовах. Втім, колись того путіна не стане, і пост-путінська епоха в Європі має будуватись в інтересах справедливого і довгострокового миру. І це не тільки інтереси України, це інтереси всіх країн Європи, які зараз вимушені нарощувати воєнні бюджети, віднімаючи кошти у інших сфер.

В рф вже зробили спробу нав’язати свій порядок денний Європі через статтю маловідомого російського олігарха в журналі The Economist. Ідея статті зрозуміла: «миру-мир, але окуповані з 2014 року території Україні ніхто не віддає, а санкції G-7 просто випаровуються».

В сценарії вже не такого і далекого майбутнього потрібно виходити з того, що рф вже зараз сильно ослаблена і для реанімації своєї економіки потребує повернення на європейський ринки не менше ніж Україна потребує завершення війни.

Якщо путінська команда заграється у війну, то цілком можливо, що Україні варто буде запропонувати союзникам план трансформації російської федерації (рф) в російську конфедерацію (рк). Ризики розпаду рф зараз дуже високі, високі як ніколи.

Втім, перейдемо до економічних гарантій миру:

1. З рф знімають всі санкції після того як вона відходить на кордони 1991 року. Погодьтесь, що повернутись в Європу та і в цілому в цивілізований світ з краденими землями не можна, їх потрібно залишити на вході справжньому власнику.

2. Україна отримує монополію на транспортування газу і нафти (трубопроводом) з рф до ЄС. 50% роботи тут вже зроблено – Північного потоку вже не існує, трубопроводи через Білорусь вже заблоковані, залишилось домовитись з Туреччиною, щоб ця країна прикрутила транзит на Південь Європи. Впевнений, Туреччина погодиться на компенсаційні механізми, як і країни Півдня Європи, щоб отримувати російський газ через Україну.

3. Росія постачає газ в Європу з пост-оплатою раз на квартал за вже поставлений газ.

4. У разі початку війни робота трубопровідного транспорту припиняється автоматично, а оплата за вже спожитий Європою газ не проводиться.

До цієї моделі можна додати податок на відновлення України, який буде сплачувати рф разом з платою за транзит, та компенсаційні виплати Туреччині, яка звісно втратить частину газового транзиту.

Додатково рф можна утримувати від війни угодою про розміщення валютних резервів ЦБР. Після підписання мирової угоди резерви не будуть розморожені в повній мірі, але ЦБР зможе по ним отримувати дохід. По факту, це буде також «внеском» країни-агресора в мирний процес, щось на зразок застави, яку можна розблокувати тільки коли відновиться довіра Європи до того, що зараз зветься рф.

Чи піде рф на цей нульовий варіант зараз? Думаю, ні. Україні і партнерам потрібно дуже сильно попрацювати, щоб підвести рф до таких умов, але для початку ці умови мають стати політ-економічною метою завершення війни.

Віталій Шапран