Стійкість гривні починається з реальної економіки

Богдан Данилишин у статті «Що не так з цінами в Україні? Популярно про інфляцію» та в тексті «Валютно-курсова політика НБУ: якою ціною досягається така «стабільність»» поставив питання, яке напряму стосується всієї фінансової системи: якою ціною утримується курс гривні та які дисбаланси накопичуються за зовнішньою стабільністю.

Ця логіка цілком відповідає реальному стану української економіки. Курс гривні формується через торговий баланс, експорт, імпорт, довіру до банків, доступ бізнесу до кредиту, якість регулювання та захищеність прав інвесторів. Валютний ринок дуже точно відображає економічну структуру країни.

Данилишин звертає увагу на головне: нинішня стабільність гривні значною мірою спирається на валютні інтервенції НБУ та зовнішнє фінансування. У травні 2026 року НБУ продав на валютному ринку понад 3 млрд доларів, а за січень-травень чистий продаж валюти становив близько 18,3 млрд доларів. Така політика дає ринку прогнозованість, стримує паніку, допомагає населенню і бізнесу планувати витрати. Щомісячна потреба у мільярдах доларів для підтримки курсу сигналізує про глибшу проблему: дефіцит валюти, слабкий експорт і високу імпортозалежність.

Інфляція має таку саму природу. Її формують енергетичні витрати, імпорт, логістика, податки, руйнування виробничої бази, дефіцит окремих товарів і девальваційний тиск. Висока облікова ставка тимчасово підтримує привабливість гривневих інструментів. Разом з цим вона робить кредит дорогим і віддаляє банки від їхньої базової функції — фінансування економіки.

Для банківської системи це принципове питання. Банк має працювати з підприємством, позичальником, інвестором, заставою, ризиком і розвитком. Коли банкам вигідніше розміщувати ліквідність у державних інструментах, ніж кредитувати виробництво, країна отримує вузьку фінансову стабільність. Вона зручна для звітів і слабко працює на експорт, модернізацію та нові робочі місця.

Саме тому ключова ідея Данилишина заслуговує на підтримку. Боротися з інфляцією потрібно через розширення пропозиції товарів українського виробництва, відновлення кредитування, розвиток експорту та зменшення імпортної залежності. Валютна політика має бути частиною економічної політики. Монетарні інструменти мають працювати разом із промисловою, кредитною, інвестиційною та правовою політикою.

Окреме значення має довіра до правил. Україна рухається до ЄС, отже банківське законодавство має відповідати європейській логіці: передбачуване врегулювання проблемних банків, реальний судовий контроль, захист прав кредиторів та інвесторів, цивілізована робота з активами. Такі правила зменшують обережність капіталу, здешевлюють кредит і поступово знижують залежність курсу гривні від зовнішньої допомоги та резервів НБУ.

Стійкий курс виникає тоді, коли країна виробляє, експортує, залучає інвестиції та має банківську систему, здатну фінансувати реальний сектор. Адміністративно підтримувана стабільність купує час. Економічна стабільність створює майбутнє. Завдання держави і Національного банку — використати цей час для розвитку та усунення дисбалансів.