Управління банківськими ризиками

Розвиток і стабілізація — найперспективніший варіант управління банківськими ризиками. Якщо розробити ефективну тактику протидії, несприятливі зовнішні або внутрішні чинники не зможуть порушити функціонування бізнесу. А це означає зняття обмежень для розширення бізнесу і зростання власного капіталу.

У статті розберемося, у чому полягає специфіка банківської системи ризик-менеджменту.

Ризики, характерні для банків

Управління банківськими операціями — це менеджмент ризиків, пов'язаних з активами, що приносять прибуток і банківським портфелем, в умовах зміни кон'юнктури. Вони діляться на 2 великі групи:

• зовнішні — політичні; законодавчі; макроекономічні; соціальні; конкурентні; надзвичайні ситуації; страхові; інфляційні.

• внутрішні — за активними операціями, пасивним, позабалансовими операціями; ризики фінансових послуг.

При ідентифікації і оцінці ймовірних втрат необхідно враховувати відмінну від підприємницької специфіку банківської діяльності. Найбільш актуально для неї управління кредитними ризиками, які можуть бути викликані зміною платоспроможності контрагентів, процентних ставок і балансового обороту коштів. Ще одна серйозна небезпека — втрата миттєвої ліквідності, що веде до затримок виплат і втрати клієнтів.

Потенційні банківські ризики:

1. Фінансові:

• кредитний ризик і ризик втрати ліквідності;

• ризик зміни відсоткової ставки;

• валютний ризик.

2. Ділові:

• ринковий ризик;

• юридичний ризик;

• ризик ділової політики;

• ризик втрати репутації.

3. Операційно-технологічні:

• ризик ділової стратегії;

• ризик внутрішніх систем і операцій;

• помилка управління і шахрайство;

• стратегічний ризик.

4. Надзвичайні:

• політичний ризик;

• ризик «зараження фінансовою кризою»;

• ризик банківської кризи;

• інші зовнішні ризики.

Важливо! Банківські ризики ніколи не прирівнюються до нуля! Чим більше здійснюється операцій, тим вища ймовірність їх виникнення.

Методи оцінки банківських ризиків

Оцінка банківських ризиків — це постійний процес, у якому враховуються:

• внутрішні і зовнішні зміни;

• впровадження нових процесів, послуги;

• стратегічні цілі.

Неправильна оцінка банківських ризиків може призвести до серйозних збитків або навіть банкрутства. Таких прикладів достатньо в західній практиці. Midland Bank у Великобританії збанкрутував через помилковий прогноз щодо відсоткових ризиків, а Bank of New England в США не зміг впоратися з кредитними втратами і перейшов у володіння держави.

Основні методи оцінки банківських ризиків

Метод експертних оцінок — грунтується на вивченні і класифікації оцінок, що встановлюються експертами банку.

Аналітичний метод — аналіз зон ризику зі встановленням оптимального рівня ризику для кожного виду банківської операції.

Приватний метод — аналіз окремо взятих операцій і пов'язаних з ними втрат.

Комплексний — сукупна оцінка ризиків по банку в цілому.

При оцінюванні можливих втрат важливо визначити рівень допустимості банківських ризиків, щоб розрахувати необхідний розмір резервного фонду. Для цього користуються формулою:

,

де:

Pi — приватні ризики по всіх операціях;

Е — коригуючий коефіцієнт зовнішніх загроз;

K — сумарний капітал.

В результаті оцінювання може виявитися, що ризики не відповідають стратегічним цілям банку. Тоді для управління ними доведеться переглянути поточні завдання, систему внутрішнього контролю або навіть організаційну структуру.

Система управління банківськими ризиками

Універсальної системи управління ризиками не існує, адже ринкові умови і структура у всіх банків відрізняються. Для кожної установи повинна розроблятися окрема програма у відповідності з його цілями та проблемами.

Великі банки з великою кількістю підрозділів потребують більш розвиненої і продуманної системи управління ризиками. Але принципи і функції системи ризик-менеджменту однакові для всіх установ.

Які структурні підрозділи включаються в систему ризик-менеджменту

Щоб система ризик-менеджменту функціонувала злагоджено, в неї повинні залучатися всі структурні ланки компанії від управлінського до операційних. Функції кожного підрозділу повинні бути закріплені, а причини для конфліктів інтересів — мінімізовані.

Безпосередню участь в системі захисту від ризиків банку приймають:

• рада директорів;

• керівництво;

• відділ ризик-менеджменту;

• бек — і фронт-офіси;

• служба внутрішнього аудиту.

Відповідальність за організацію системи захисту від ризиків несе керівництво банку. Воно контролює діяльність відповідного підрозділу та звітує про результати роботи перед радою директорів.

У завдання фронт-офісів входить прийняття ризиків, а бек-офіси реєструють і контролюють їх величину. Служба внутрішнього аудиту оцінює адекватність і виявляє недоліки системи.

Функції відділу ризик-менеджменту

Відділ управління ризиками повинен бути фінансово і структурно незалежний від інших підрозділів банку. У його функції входить забезпечення всіх етапів ризик-менеджменту. Бажано щоб його керівник був членом правління і володів правом вето при прийнятті серйозних рішень.

Основні етапи управління ризиками:

• мінімізація ризиків;

• спостереження і контроль;

• виявлення ризиків;

• аналіз ризиків;

• панування дій;

Крім цього у функції відділу ризик-менеджменту входить:

• створення бази даних ризиків;

• розробка і тестування нових методів аналізу і оцінки;

• збір даних по роках для порівняльного аналізу;

• дослідження можливих сценаріїв;

• формування звітності по ризиках для керівництва;

• розробка рекомендацій і тактики для захисту від виявлених ризиків;

• ведення нормативної бази з ризик-менеджменту та надання до неї доступу персоналу.

Методи та інструменти управління банківськими ризиками

Для зниження ймовірності банківських втрат розроблено багато методів та інструментів. Їх ефективність залежить від вміння вибирати підходящі, використовувати і налаштовувати для кожної конкретної ситуації.

З урахуванням специфіки банківських ризиків, найчастіше застосовують методи:

• розсіювання — ймовірний збиток розподіляється між членами установи, щоб втрати для кожного були менш значні;

• лімітування операцій — встановлення обмежень за величиною допустимого ризику;

• диверсифікація — використання активів для отримання прибутку від різних джерел;

• страхування — передача відповідальності за компенсацію ризику страховій компанії за рахунок фонду внесків;

• хеджування — передача ризику учасникам фінансового ризику через укладання угод.

Відносно інструментів дуже важливо враховувати специфіку ризику. Наприклад, управління валютними ризиками, на відміну від інших, може здійснюватися базисними і похідними фінансовими інструментами.

Основні інструменти управління банківськими ризиками

Управління відсотковим ризиком:

• видача кредитів із плаваючою процентною ставкою;

• узгодження активів та пасивів за строками їх повернення;

• термінові угоди;

• відсоткові свопи;

• відсоткові ф'ючерсні контракти.

Управління валютними ризиками:

• видача позик в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі;

• форвардні валютні контракти.

Управління ринковим ризиком:

• ф'ючерсні контракти на купівлю-продаж цінних паперів, які надають своїм власникам право на купівлю або продаж відповідних цінних паперів за заздалегідь встановленим курсом;

• диверсифікація інвестиційного портфеля.

Управління кредитним ризиком:

• оцінка кредитоспроможності;

• диверсифікація — розподіл коштів банку з кредитування серед великої кількості позичальників з різних сфер діяльності;

• залучення достатнього забезпечення — метод майже повністю гарантує банку повернення виданої позики та відсотків по ній.

На замітку! Своп — це операція з обміну активами з метою збільшення їх вартості, що передбачає багатоперіодний обмін платежами.

Підіб'ємо підсумки

У банківській справі повністю уникнути ризиків не вийде, можна тільки їх мінімізувати. Для цього потрібно правильно побудувати захист безпеки, підібрати найбільш доцільні методи оцінювання та управління небезпеками. Тому на ринку праці спостерігається стабільний попит на кваліфікованих фахівців з високою професійною інтуїцією і знанням фінансового аналізу.