Дія.City: бюджет субсидує бізнес за рахунок майбутніх пенсій працівників?

Пропоную зробити не просто опис правового режиму Дія.City, а повноцінний економічний, податковий, соціальний та політичний аналіз цієї моделі.

На мою думку, головне питання: чи став Дія.City інструментом розвитку української економіки, чи створив окремий пільговий режим для певної категорії бізнесу, який має наслідки для бюджету, ринку праці та соціального захисту працівників.

Я б розглянула такі блоки:

• Економічна ефективність — скільки інвестицій, компаній, робочих місць та експорту реально забезпечив режим.
• Податкова політика — які податки сплачують резиденти, які пільги отримують, скільки потенційно недоотримує бюджет.
• Ринок праці — гіг-контракти, трудові договори, ФОП-модель, соціальні гарантії, пенсійні права.
• Соціальна справедливість — чи не виникає нерівність між працівниками IT-сектору та працівниками інших галузей.
• Вплив на державу — чи виправдані податкові стимули результатами для країни.
• Міжнародний досвід — з чим можна порівняти українську модель.

Попередні факти, які вже важливі для оцінки

Станом на 2 листопада 2026 року на офіційному порталі зазначено 4 746 резидентів.

За перші три квартали 2026 року резиденти сплатили 43,9 млрд грн податків. Від запуску режиму — понад 109 млрд грн.

Основні умови: 5% ПДФО, ЄСВ 22% від мінімальної зарплати, 5% військового збору; для компаній — 9% податку на виведений капітал або 18% податку на прибуток.

Але тут є принципова методологічна проблема: зростання податкових надходжень ще не доводить ефективність податкових пільг. Потрібно з’ясувати, скільки бюджет отримав саме завдяки режиму, а скільки отримав би за звичайної системи оподаткування.

Є й інше важливе питання: чи не фінансує держава конкурентну перевагу однієї категорії працівників через зменшення їхнього внеску в солідарну пенсійну систему? Це не теоретична претензія. Дослідження Міністерства економіки за 2025 рік прямо вказувало на ризик погіршення майбутнього пенсійного забезпечення через сплату ЄСВ із мінімальної зарплати, незалежно від фактичного рівня винагороди.

Міжнародний погляд

У березні 2026 року ОЕСР опублікувала дослідження щодо інвестиційних стимулів України. Серед рекомендацій — провести комплексну оцінку та перегляд режиму Дія.City.

ОЕСР звертає увагу на:

• ризик недоотримання бюджетних доходів через податок на виведений капітал;
• можливість тривалого відтермінування оподаткування прибутку;
• податкові переваги для дивідендів;
• нерівність між оподаткуванням доходів від праці та капіталу;
• необхідність оцінювати реальні інвестиції, а не лише кількість резидентів.

Моя попередня гіпотеза: «Дія.City» має реальні позитивні результати для технологічного бізнесу, але держава поки що недостатньо переконливо довела, що суспільна вигода від спеціального режиму перевищує його фіскальну та соціальну ціну.

Я б особливо хотіла перевірити три речі:

Чи не створює держава податкову нерівність між IT-працівником із високою зарплатою та працівником іншої галузі з такою самою зарплатою?

Чи не субсидує бюджет фактично приватний бізнес за рахунок майбутніх пенсійних прав працівників?

Чи є механізм оцінювання ефективності пільг: скільки робочих місць, інвестицій, валютної виручки та додаткових податків отримала країна на кожну гривню податкових переваг?