Хто контролює бізнес Центральної та Східної Європи: вплив Німеччини та США у цифрах

Німеччина та США стали одними з ключових центрів такого впливу в регіоні. Про це свідчать дані Eurostat за 2024 рік, які аналізує економіст Олександр Костюк.

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

За оцінкою Костюка, найбільша частка доданої вартості підприємств під іноземним контролем припадає на Словаччину. Там такі компанії створюють 49,8% доданої вартості бізнес-сектору. В Угорщині показник становить 41,5%, у Румунії 40,9%, у Чехії 39,1%. У Польщі на такі підприємства припадає 30,8% доданої вартості бізнес-сектору, у Болгарії цей показник сягає 31,3%.

Для порівняння, у Німеччині частка становить 17,7%, у Франції 15,1%. Отже, роль іноземного бізнесу в економіках Центральної та Східної Європи помітно більша, ніж у провідних економіках Західної Європи.

При цьому кількість таких компаній не відображає їхнього реального економічного впливу. У ЄС підприємства під іноземним контролем становлять лише близько 1,1% від загальної кількості підприємств, але забезпечують 15,5% зайнятості та 24,2% доданої вартості бізнес-сектору. Тобто відносно невелика група компаній відіграє значну роль у створенні економічної вартості.

Особливо помітна ця різниця у Словаччині та Чехії. У першій на підприємствах під іноземним контролем працюють 27,6% зайнятих у бізнес-секторі, але вони створюють майже половину його доданої вартості. У Чехії ці показники становлять відповідно 27,2% та 39,1%.

Німеччина залишається головним зовнішнім центром корпоративного контролю

Серед іноземних країн, які контролюють підприємства регіону, провідне місце посідає Німеччина. Найбільша її присутність помітна в Чехії: на німецькі підприємства припадає 8,1% зайнятості бізнес-сектору країни. В Угорщині цей показник становить 7,1%, у Словаччині 6,7%, Румунії 5,2%, Польщі 4%.

Німеччина також є найбільшим зовнішнім корпоративним контролером у Словенії, Хорватії, Болгарії та Литві. Частка зайнятих на підприємствах під німецьким контролем у цих країнах становить відповідно 3,3%, 3,4%, 2,9% та 2%.

Це означає, що виробничі потужності можуть бути розташовані в одній країні, а стратегічний контроль над підприємствами зосереджений в іншій. Така модель пов'язує економіки регіону в спільні виробничі мережі, де Німеччина залишається одним із головних центрів ухвалення корпоративних рішень.

США конкурують із Німеччиною за вплив на бізнес регіону

Другим великим центром зовнішнього корпоративного контролю є США. Американські компанії мають помітну присутність навіть у країнах із тісними виробничими зв'язками з Німеччиною.

На підприємства під американським контролем припадає 3,6% зайнятості бізнес-сектору Чехії, 3% Польщі, по 2,8% Словаччини та Угорщини. У Болгарії цей показник становить 2,3%.

У Румунії ситуація дещо інша. Там частка зайнятих на підприємствах під американським контролем становить 2,6%, тоді як другим за масштабом зовнішнім корпоративним контролером є Франція з показником 3,1%.

Таким чином, корпоративний вплив у Центральній та Східній Європі не зосереджений винятково в руках німецького бізнесу. Американські та французькі компанії також посідають помітні позиції в економіках регіону.

У Балтії діють інші центри економічного впливу

Балтійські країни мають відмінну від Центральної Європи структуру зовнішнього корпоративного контролю. Тут значну роль відіграють сусідні держави та регіональні економічні зв'язки.

В Естонії найбільшим зовнішнім контролером є Фінляндія. На підприємства під її контролем припадає 4,7% зайнятості бізнес-сектору. Далі йде Швеція з 3,9%.

У Латвії перше місце посідає Литва з показником 3,2%, а друге Швеція з 3,1%. У самій Литві серед іноземних контролерів лідирує Німеччина з часткою 2%, за нею йде Швеція з 1,8%.

При цьому загальна роль іноземного бізнесу в економіках Балтії залишається значною. Підприємства під іноземним контролем створюють 36,8% доданої вартості бізнес-сектору Естонії, 37,5% Латвії та 31,6% Литви.

Який урок ці дані дають Україні

Статистика сусідніх країн ЄС має практичне значення для України, яка потребуватиме значного залучення капіталу для відновлення економіки та промисловості. Досвід Польщі, Чехії, Словаччини та Румунії показує, що іноземні інвестиції можуть сприяти розвитку виробництва, створенню робочих місць і технологічній модернізації.

Однак залучення капіталу саме собою не гарантує появи сильних національних компаній і власних центрів корпоративного управління. Як зазначає Олександр Костюк, Україні важливо не лише залучати німецькі, американські, французькі та інші іноземні інвестиції, а й створювати умови для розвитку власного бізнесу, здатного контролювати виробництво, технології та інтелектуальну власність.

Отже, питання для України полягає не лише в тому, скільки іноземного капіталу вдасться залучити під час відновлення. Не менш важливо, чи зможуть українські компанії стати повноцінними власниками та центрами управління новою промисловою економікою.

Автор:

редактор новин Ігор Тележніков

Пише на теми: Економіка, фінанси, криптовалюти, технології, інвестиції