Дефіцит кадрів в Україні: чому бізнесу дедалі складніше залучати людей

Ми звикли говорити про дефіцит людей як про одну абстрактну проблему. Але якщо подивитися на цифри, стає цікавіше.

Молоді чоловіки

За даними Пенсійного фонду, за рік кількість чоловіків віком 18−22 роки, за яких сплачувався ЄСВ як за найманих працівників, скоротилася зі 175 130 до 117 462. Мінус 32,9%.

Кордони для цієї категорії відкрили в останні тижні серпня 2025 року, і я пам’ятаю жах усіх HR, коли кожна компанія зіткнулася з масовим відтоком. Треба винести за дужки факт, що дехто звільнився, навіть не маючи закордонного паспорта, але історія вже забула про це.

Це не означає, що всі чоловіки віком 18−22 роки виїхали. Хтось навчається, хтось служить, хтось перейшов працювати «у тінь». Але факт залишається фактом: для офіційного ринку праці ця вікова група стала значно меншою.

І це тільки один шматок картини.

Зрілі працівники

Людей 60+ на ринку праці теж стає більше.

За даними OECD, частка людей старше 60 років, які працюють в Україні, зросла з 0,5% до 14%. Паралельно зростають вимоги до страхового стажу для виходу на пенсію у 60 років: у 2026 році потрібно вже 33 роки стажу, а у 2028-му буде 35.

За чотири роки кількість пенсіонерів віком від 65 років зросла майже у 20 разів.

Так, якщо у 2022-му серед нових пенсіонерів лише 971 людина вийшла на пенсію у віці 65 років (при цьому щороку пенсію призначають приблизно 430 тис. осіб, а у 2022-му норматив щодо стажу становив 29 років), то у 2023-му таких українців було вже трохи більше ніж 5 тис. У 2024-му — 8,9 тис., а минулого року — вже 18,6 тис. Загалом, імовірно, вже цього року близько 5% усіх нових пенсіонерів будуть віком від 65 років.

Тобто люди довше залишаються економічно активними не лише тому, що хочуть працювати. Для частини з них це ще й питання можливості вийти на пенсію.

Залучення центрів зайнятості та перенавчання

Станом на 1 вересня 2026 року за допомогою Державної служби зайнятості шукали роботу 170 тис. осіб, зокрема 93 тис. мали статус зареєстрованого безробітного.

Скільки з них реально отримали роботу — не знайшла інформації. Зате знайшла дуже цікавий факт (який ставлю під сумнів): в Україні на 10 шукачів роботи налічили аж 14 пропозицій. Звідки такі числа — невідомо (взяла на сайті Державної служби зайнятості, у матеріалі за вересень 2026 року). Тому не беру його до уваги.

Ще один показник: за січень-серпень 2026 року ваучери на професійне навчання отримали 7,5 тисячі людей. 4,6 тисячі з них — люди 45+. Серед професій, на які вони навчаються, — водії, трактористи, кухарі, електромонтери, зварювальники, сапери.

Саме ці дані було б цікаво покрутити в розрізі гендеру та спеціалізації навчання за ваучером, а також простежити кореляцію з уже здобутою основною освітою. Бо я знайшла інформацію тільки про напрями навчання за ваучерами: медсестринство, освіта, підготовка соцпрацівників, кухарів, водіїв, саперів, електрогазозварників та електромонтерів.

Тобто ринок не просто «дорослішає». Він ще й переучує людей під ті професії, де сьогодні фізично не вистачає працівників.

А тепер аналіз та гіпотези

ІМХО, виникає ще одна цікава конкуренція.

За людей конкурують уже не тільки ІТ та умовний «офлайн».

У 2026 році до цієї конкуренції дуже активно приєднався DefenseTech.

За даними DOU, у березні 2026 року на deftech припадало 1 120 вакансій — приблизно кожна сьома вакансія на DOU. Найбільше шукають фахівців із Hardware, Embedded, QA, PM, C++ та Python.

Тобто один і той самий Embedded Developer, Hardware Engineer чи Project Manager сьогодні може бути потрібен одночасно класичному IT, miltech і оборонному сектору.

Тому питання 1:

Що саме має запропонувати бізнес людині, яку одночасно хочуть три різні індустрії?

І ще цікавіше питання 2:

Що відбувається з людьми, яких ринок узагалі перестав бачити як кандидатів?

Наприклад, із людьми в СЗЧ.

Тут теж важливо не повторювати цифри без контексту.

За даними Офісу генерального прокурора, із січня 2022 року по вересень 2025-го було зареєстровано 235 646 кримінальних проваджень за СЗЧ. Ще 53 954 — саме за дезертирство.

Але це не 235 тисяч людей. Це кількість кримінальних проваджень, і одна людина потенційно може фігурувати більше ніж в одному провадженні.

Більше того, з грудня 2025 року ОГП перестав публікувати цю статистику.

Тому оцінки на кшталт «у нас приблизно 100 тисяч людей у СЗЧ» я б не називала офіційною статистикою.

Але саме питання 3 нікуди не зникає.

Чи шукають ці люди роботу в цивільному секторі?

Якщо так — де саме?

Чи готові їх наймати підприємства у сферах виробництва, будівництва, ритейлу та HoReCa?

Чи роботодавці взагалі перевіряють цей статус?

І що відбувається з людиною, яка має професію, хоче працювати, але юридично не може просто вийти на цивільний ринок праці?

Мені здається, що ми поки дивимося на ринок праці занадто просто — через кількість вакансій, зарплати та кількість відгуків.

Насправді зараз відбувається набагато цікавіше.

Різні сектори економіки починають конкурувати за одних і тих самих людей.

І паралельно змінюється сам склад тих, хто залишається в економіці: менше молоді, довше працюють люди 60+, більше ветеранів, більше людей, яких треба переучувати, і більше професій, які раніше взагалі не сприймалися як дефіцитні.

Тому мені цікаве питання 4:

Чи не час бізнесу перестати рахувати просто «скільки людей нам потрібно» і почати рахувати, за яких людей ми реально конкуруємо з іншими секторами?

І головне питання 5:

«Що ми можемо запропонувати кандидатам, щоб вони пішли саме до нас, а не в іншу сферу чи в іншу компанію нашої сфери?»

Відповіді на питання, чим залучити кандидата, можуть бути різні:

• вищою оплатою, якщо ми справді конкуруємо за дефіцитну компетенцію;

• можливістю швидше рости, якщо людина обирає не тільки роботу, а й наступний крок у кар'єрі;

• нормальним менеджментом і зрозумілими правилами гри — тим, що досі чомусь вважається конкурентною перевагою, хоча мало б бути базовою гігієною;

• можливістю навчатися і переходити в нові професії всередині компанії;

• іншою організацією роботи — коли ми не намагаємося вписати всіх людей в одну модель зайнятості;

• і, можливо, найважливіше — нормально поясненою відповіддю на питання «Навіщо мені ця робота?».

Бо зараз кандидат порівнює не тільки дві вакансії.

Він може порівнювати офісну роботу з віддаленою, ІТ з miltech, виробництво з навчанням нової професії, найм із фрилансом або взагалі роботу в Україні з роботою за кордоном.

І тут є неприємний момент для бізнесу.

Дефіцит людей сам по собі не змусить хорошого кандидата піти до вас.

Якщо у вас та сама зарплата, ті самі умови, той самий керівник, який «завжди зайнятий», той самий хаос у процесах і вакансія, написана ще у 2021 році, — чому людина має обрати саме вас?

Ринок праці змінюється швидше, ніж багато компаній встигають змінити свої підходи до найму.

Тому питання вже не тільки в тому, де взяти людей.

Питання в тому, чому вони мають залишитися саме у вас.

І якщо на це питання немає хорошої відповіді — можливо, проблема вже не в дефіциті кадрів.

Завершую цей пост свіжою статистикою про вакансії

• За даними Work.ua, у вересні кількість вакансій впала на 9%, а кількість резюме зросла на 28% через удари по інфраструктурі.

• DOU фіксує скорочення IT-вакансій на 12% за рік. При цьому експорт IT-послуг зріс на 4% — до $4,46 млрд. Це рівень 2023 року і на 9% нижче піку 2022-го.

• Тиск на зарплати слабшає вперше за два роки — це вікно для найму кваліфікованого персоналу дешевше, ніж навесні.

Тому в роботодавців із відкритими вакансіями зараз вікно можливостей — користуйтеся ним із розумом!