Світова енергетична криза насувається: що робити Україні

Особливості формування ціни на пальне

Механіка цінового стрибка на початку березня є показовою. Від моменту зміни ціни нафти до появи на заправках пального, закупленого за новими цінами, проходить, зазвичай, близько 20 днів. Україна не імпортує сиру нафту з регіону Затоки, лише готові нафтопродукти з європейських нафтопереробних заводів в Румунії, Литві, Словаччині, Греції, Болгарії та Польщі. Це означає, що пальне, яке продавалось на заправках 1−2 березня, було закуплене ще за старими цінами, задовго до початку конфлікту. Жодного об'єктивного ринкового обґрунтування для миттєвого підвищення роздрібних цін тоді не існувало.

Втім, у міру того, як конфлікт на Близькому Сході вступає в затяжну фазу, і перспективи розблокування Ормузської протоки, через яку проходять близько чверті всіх світових морських поставок нафти і п'ята частина глобального ринку СПГ, залишаються туманними, постає питання, що буде з ринком нафтопродуктів та газу далі, і наскільки адекватними є перші антикризові кроки української влади?

Для початку варто подивитися на механізм формування роздрібної ціни літра бензину А-95 при умовній ціні 70 гривень за літр.

Орієнтовна структура ціни А-95, березень 2026.

Таким чином, маржа на преміальних українських АЗС за ціни 70 гривень складає 10−12 гривень за літр, або близько 20−25 центів. Для порівняння: в Австралії маржинальний показник становить близько 9 центів на літр, у США — 5−10 центів. Відповідно, преміальні мережі в України завищують ціну щонайменше на 5 гривень за літр, обґрунтовуючи це високою якістю обслуговування. При цьому ціна бензину в Україні є номінально нижчою за середньоєвропейську — близько 1,3 євро за літр, проти 1,5−1,8 євро у сусідніх країнах (через вище оподаткування в ЄС).

Водночас за останні два роки зросла податкова складова ціни пального. Україна, як кандидат на членство в ЄС, кожного року поступово підвищує акцизи на бензин із 2024 року, відповідно до європейських ставок. Зокрема, підвищення 1 січня 2026 року вже додало до ціни бензину близько 1,8 гривні на літр, дизелю — 2,3 гривні. Кумулятивне зростання акцизу з 2024 до 2026 року: бензин +40%, дизель +83%, автогаз — майже вчетверо. При цьому навіть за ставками 2026 року Україна ще не досягла мінімального рівня ЄС: 0,301 євро на літр бензину, проти мінімуму в 0,359 євро. Для порівняння: у Польщі акциз — 0,423 євро, в Угорщині — 0,409 євро, у Німеччині — 0,655 євро, середній у ЄС — 0,570 євро.

Як держава реагує на зростання цін

Показовою стала реакція держави на це різке підвищення цін із боку АЗС. Антимонопольний комітет України розпочав моніторинг цін на пальне 2 березня, надіславши запити мережам, але лише 9 березня формально відкрив справу за ознаками антиконкурентних узгоджених дій. 11 березня голова АМКУ Кириленко виступив у Верховній Раді, під час якого визнав існування, окрім об'єктивних, також і «суб'єктивних чинників» у підвищенні цін.

Для попередження ринкових змов існує закон «Про захист економічної конкуренції», який передбачає штраф за картельну змову до 10% від річного обороту кожного учасника. Але досвід показує, що ця норма є декларативною. У 2021 році АМКУ наклав рекордний штраф у розмірі 4,7 млрд гривень на структури групи «Приват» у справі «АВІАС». Але в результаті штраф був заблокований судовими позовами.

Для порівняння варто подивитися, як на енергетичну кризу реагують інші держави. Уряд КНР наказав своїм НПЗ призупинити експорт дизельного палива та бензину, через те, що ескалація конфлікту в регіоні Затоки перешкоджає постачанню нафти. У Данії урядовці закликали громадян максимально скоротити споживання енергії та відмовитися від необов'язкових поїздок на автомобілях.

Країни Південно-Східної Азії, що найгостріше залежать від близькосхідної нафти, одночасно знижують податкове навантаження на пальне і системно стримують попит. Влада Таїланду 10 березня наказала державним установам негайно перевести на дистанційну роботу всіх держслужбовців, чиї функції не вимагають фізичної присутності. Держава також заморозила роздрібну ціну дизелю на 15-денний період і закликала населення до спільних поїздок і переходу на громадський транспорт.

Філіппіни з 6 березня запровадили чотириденний робочий тиждень для всіх органів виконавчої влади. Усі зустрічі, які можна провести онлайн, переведено у дистанційний формат; офіційні відрядження дозволені виключно за нагальної потреби. Президент також звернувся до парламенту з проханням надати йому повноваження на зниження акцизів на нафтопродукти. В'єтнам 10 березня скасував ввізне мито на нафтопродукти, одночасно Міністерство промисловості і торгівлі закликало роботодавців дозволяти дистанційну роботу.

Україна ж навпаки — запроваджує заходи, які фактично стимулюють споживання пального. 12 березня Президент України Володимир Зеленський повідомив про запровадження часткової компенсації витрат на пальне через програму «Національний кешбек». Умови кешбеку — 15% на дизель, 10% на бензин, 5% на автогаз до 1 травня 2026 року на АЗС-учасниках програми.

Принципова вада підходу полягає в тому, що цей кешбек отримують усі без винятку споживачі, включаючи власників преміальних автомобілів із великими двигунами. Це означає, що значна частина коштів буде спрямована не вразливим споживачам, а тим, для кого ціна бензину не має великого значення. Вибрана стратегія із самого початку не вирішує проблему, а, навпаки, її загострює. В умовах продовження конфлікту на Близькому Сході, ніхто не гарантує, що країни, де Україна купує нафтопродукти, не запровадять заходи, схожі на ті, що зробив Китай. Відповідно, ринок відреагує не тільки підвищенням цін, він відреагує фізичним дефіцитом пального. А потенційний дефіцит пального в умовах повномасштабного військового вторгнення росії — це вже не економічний чинник. Це чинник національної безпеки.

У відповідь на заклики відновити схему 2022 року, коли уряд тимчасово скасував акциз і знизив ПДВ на пальне, прем'єр-міністр Юлія Свириденко під час години запитань до уряду 13 березня відповіла, що Кабінет Міністрів не планує знижувати ані ПДВ, ані акциз. Вона пояснила, що податки та збори з продажу пального є частиною доходів державного бюджету, з якого фінансуються ключові видатки, зокрема, потреби української армії.

Два сценарії: куди підуть ціни далі

Станом на середину березня нафта марки Brent торгується в діапазоні 100−105 доларів США за барель, порівнюючи з 71 доларом напередодні військової операції США та Ізраїлю проти Ірану. Міжнародне енергетичне агентство погодило вивільнення рекордних 400 млн барелів зі стратегічних резервів, що частково стримує зростання, але не здатне компенсувати існуючий дефіцит. Додатково Адміністрація Трампа зняла на місяць санкції для російської нафти — рішення, яке дозволить москві заробити приблизно 10 млрд доларів на продовження війни проти України.

Натомість заходи із забезпечення проходу танкерів через Ормузьку протоку поки що не дають результату: Іран продовжує атакувати судна, страхування воєнних ризиків залишається недоступним для більшості перевізників, а великі судноплавні компанії не поспішають повертати флот у зону активних бойових дій до появи надійних гарантій безпеки.

Залежно від перебігу війни на Близькому Сході, наразі існує два основні сценарії розвитку подій, від яких залежатиме ціна на енергоресурси.

Сценарій перший — деескалація. За цього сценарію гаряча фаза конфлікту завершується вже у квітні, судноплавство через Ормузьку протоку поступово відновлюється. Brent у березні-квітні залишається в районі 90−100 доларів, потім поступово знижується до 70−71 долара до кінця 2026 року. При такому сценарії ціни на пальне в Україні можуть повернутися до рівня 65−68 гривень за літр при Brent близько 70 доларів, або утримуватися на рівні 70−75 гривень при 85 доларах. Це найкращий можливий сценарій за існуючих умов.

Сценарій другий — подальша ескалація та затягування конфлікту. Ормузька протока залишається закритою місяцями, нафтовий та газовий експорт країн Затоки в результаті не відновлюється. Ціна на нафту перевищує 110 доларів за барель. При такому сценарії ціни на пальне в Україні досягнуть 80−90 гривень за літр, а теоретично — навіть 90−100 і вище. Через те, що Україна імпортує близько 85% світлих нафтопродуктів, ми також стаємо залежними від національних політик європейських держав, які можуть запроваджувати обмежувальні заходи.

Міжнародний досвід і специфіка українського ринку дозволяють сформулювати конкретні кроки для пом'якшення цього ризику.

Перший крок — розглянути тимчасове призупинення збору акцизу, прив'язане до ціни нафти на світових ринках: наприклад, автоматичне запровадження пільги при перевищенні позначки 100 доларів за барель. Фіскальні втрати від такого заходу будуть значно меншими, ніж сукупні витрати на програму кешбеку.

Другий крок — перезавантаження керівництва та посилення повноважень АМКУ. Комітет має отримати право на прискорене провадження у кризових ситуаціях і механізм негайних тимчасових заходів проти порушників.

Третій крок — заміна паливного кешбеку адресними субсидіями. Замість ідеї з «Національним кешбеком», від якого виграють насамперед власники BMW чи Toyota Land Cruiser, необхідні адресні трансферти водіям громадського транспорту, екстреним службам, аграріям, ветеранам і пенсіонерам. Держава не має субсидіювати витрати на пальне власників преміальних автомобілів коштом платників податків.

Четвертий крок — створення стабілізаційного державного запасу пального за прикладом європейських держав на 90 днів. На п’ятий рік війни, в умовах функціонування воєнної економіки і глобальної ресурсної нестабільності, абсолютно неприйнятним є те, що в України такі стратегічні резерви наразі відсутні. Те саме стосується природного газу: закупівлі для проходження зими 2026−2027 років необхідно розпочинати вже зараз, доки світові газові ціни не вийшли на непідйомний для бюджету рівень.

Поки ще є час, варто здійснити всі можливі кроки: формувати стратегічні резерви, реформувати регуляторне середовище та запобігати картельним змовам на ринку нафтопродуктів. Війна на Близькому Сході лише виставляє рахунок за роки бездіяльності, і робить це в найгірший можливий момент, напередодні чергової ескалації росії на фронті. Питання не в тому, чи буде Україна готова до світової енергетичної кризи, а в тому, чи не доведеться знову «героїчно» вирішувати проблеми, які можна було передбачити?

Автор:

Виконавчий директор Ліги аудиторів України Олексієнко Дмитро