Іран: як «економіка спротиву» перетворилася на токсичний актив для всього світу

Якщо раніше Тегеран гасив пожежі потоком нафтодоларів або жорсткими репресіями, то зараз ці інструменти вичерпано. «Економіка спротиву», яку роками вибудовував режим, зазнала краху після прямого військового зіткнення з Ізраїлем у червні 2025 року. Суспільний договір розірвано. Гіперінфляція з'їдає залишки заощаджень середнього класу, а стратегічна ставка на союз із Москвою перетворила Іран на глобального ізгоя без шляхів до відступу.

Глобальна гра у хованки

Термін «економіка спротиву», введений Верховним лідером Алі Хаменеї, часто сприймався західними оглядачами як пропагандистське кліше. Але насправді це була геніальна, хоч і злочинна, інженерна конструкція. Це складна мережа тіньових фінансових потоків, контрабанди та логістичних хитрощів, яка дозволяла країні під ембарго генерувати мільярди доларів. Але у 2025−2026 роках ця система дала фатальний збій.

Нафта залишається кров'ю іранського режиму. До початку 2025 року Іран демонстрував дива виживання, відновивши видобуток до 3,2−4,0 млн барелів на добу, з яких на експорт йшло до 1,8 млн. Але як продати те, що заборонено купувати? Відповідь — «Тіньовий флот».

За даними супутникового моніторингу, станом на 2025 рік цей флот-привид налічував понад 320 танкерів. Це безпрецедентна армада. Це старі судна, які офіційно списані або плавають під зручними прапорами, і головне — вони оперують поза межами системи страхування. Якщо такий танкер розіллє нафту, ніхто не заплатить за екологічну катастрофу.

Схема обходу санкцій стала індустріальним стандартом:

• Танкери масово використовують технології підміни геолокації. На екранах моніторингу судно «світиться» десь у безпечних водах Перської затоки, тоді як фізично воно завантажується під зав'язку на терміналах острова Харк.
• Води поблизу Малайзії (Малаккська протока) перетворилися на гігантський хаб. Тут іранську нафту переливають на інші судна, змішують з нафтою іншого походження і маркують як «малайзійську суміш» або «бітумну суміш». Вуаля — «санкційний слід» зникає.

Китайський фактор та «чайники». Хто купує цю нафту? Китай поглинає до 90% експорту. Але є нюанс. Покупцями є не державні гіганти на кшталт Sinopec (які бояться санкцій США), а незалежні нафтопереробні заводи провінції Шаньдун, відомі як «teapots» («чайники»). Ці невеликі гравці не мають активів у США і їм байдуже на вторинні санкції. Їхня мотивація — жадібність. Іранська нафта продається з дисконтом $7−10 за барель відносно Brent. Це ціна виживання: Іран отримує хоч якусь валюту, а Китай — дешеву енергію.

Криптоімперія та «Петро-юань»

Фізично вивезти нафту — це пів діла. Головна проблема — отримати гроші, коли тебе відключено від SWIFT. Іран створив унікальну паралельну фінансову систему.

Традиційно використовується мережа компаній-одноденок у Гонконзі та ОАЕ, які проводять платежі через дрібні китайські банки (наприклад, Bank of Kunlun). Для зв'язку використовується система CIMS — іранський аналог SWIFT, який дозволяє проводити транзакції повз доларову зону.

Але справжньою інновацією стало використання криптовалют на державному рівні:

• Іран фактично націоналізував видобуток біткоїна. Ліцензовані ферми зобов'язані продавати крипту Центробанку.
• Країна має надлишки газу, який важко експортувати. Цей газ спалюють на електростанціях, виробляють дешеву електрику, майнять біткоїн і ним оплачують імпорт автомобілів чи електроніки. До 4,5% світового майнінгу біткоїна припадає на Іран — це приносить бюджету до $1 млрд на рік.
• Платформи на кшталт Nobitex стали хабами для конвертації знецінених ріалів у Tether (переважно в мережі TRON). Проте гайки закручуються: у липні 2025 року Tether заблокував 42 гаманці, пов'язані з Іраном, змусивши тіньових банкірів тікати в DeFi-сектор.

Корпорація у військовій формі

Говорячи про економіку Ірану, неможливо оминути Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Це не просто армія. Це «держава в державі», конгломерат, який контролює від 25% до 50% ВВП країни.

Їхній будівельний гігант «Хатам аль-Анбія» отримує мільярдні держконтракти без тендерів. Вони будують все: від нафтопроводів та метро в Тегерані до дамб. Вони контролюють телекомунікації, що дозволяє не лише заробляти, а й здійснювати тотальний цифровий нагляд.

КВІР діє як ракова пухлина економіки. Їхні компанії не платять податків і мають доступ до дешевої валюти. Приватний бізнес просто не може з ними конкурувати. Більше того, Корпус контролює понад 60 «нелегальних» портів, через які йде контрабанда товарів на $10−12 млрд щорічно. Цей потік збагачує генералів, але вбиває місцеве виробництво.

Бюджетна прірва та макроекономічний глухий кут

До 2026 року фінансова модель Ірану зазнала краху. Проєкт бюджету на 2025−2026 роки став документом відчаю. Влада офіційно визнала: ера нафтового процвітання закінчилася.

Уряд прогнозує скорочення нафтових доходів на 48.3%. Тепер «чорне золото» забезпечує лише мізерні 4.4% прямих надходжень до бюджету. Щоб закрити дірку, влада пішла на безпрецедентний крок — «податковий терор».

• ПДВ: Ставку підняли з 10% до 12%. Це прямий удар по гаманцях найбідніших, адже податок закладено в ціну хліба та молока.
• Тиск на бізнес: Податківці отримали карт-бланш на «вичавлювання» грошей з підприємців.

Дефіцит бюджету сягнув 6% ВВП. Як його покривають? Вмикають «друкарський верстат». Центробанк проводить пряму емісію, розганяючи інфляцію, а банки та пенсійні фонди змушують примусово викуповувати державні облігації. Це шлях в нікуди — пенсійна система вже фактично банкрут. Але парадокс: поки урізають соціальні виплати, військовий бюджет (фінансування КВІР) продовжує зростати. Пріоритети режиму очевидні: безпека еліт важливіша за хліб для народу.

Соціальна катастрофа: Ціна життя

Цифри на екранах біржових терміналів у Тегерані лякають. Станом на січень 2026 року курс національної валюти на чорному ринку обвалився до історичного мінімуму — 1,5 мільйона ріалів за 1 долар США. Ще два роки тому він був утричі меншим.

Це спровокувало гуманітарну катастрофу.

• Реальна інфляція: Офіційно — 42%, але реальна продовольча інфляція перевищує 72%. М'ясо, рис, молочні продукти стали делікатесами. Ціни на них зросли на 50−90%.
• Індекс злиднів: У нафтоносному Хузестані індекс злиднів (сума безробіття та інфляції) сягнув позначки 46.6. Регіон, який годує країну нафтою, помирає від голоду.
• Втрачене покоління: Серед молоді безробіття сягає 25%, а серед молодих жінок — 35%. Це мільйони освічених, розгніваних людей, яким нічого втрачати.

Влада спробувала замінити прямі субсидії (які десятиліттями були основою лояльності) на систему електронних купонів. Це, по суті, карткова система воєнного часу. Але через помилки в базах даних мільйони бідних сімей залишилися без допомоги, бо система раптом вирішила, що старий автомобіль робить їх «заможними».

Протести

Наприкінці грудня 2025 року Іран вибухнув. Нова хвиля протестів якісно відрізняється від усіх попередніх.

Цього разу іскра спалахнула не в університетах, а на базарах — традиційній опорі консерватизму. 28 грудня, після чергового обвалу ріала, торговці Тегеранського Великого базару та центру електроніки Alaeddin оголосили страйк. Їхня логіка була «залізна»: торгувати стало збитково, бо поки ти продаєш товар, долар дорожчає, і ти не можеш закупити нову партію. «Зачинено — дешевше, ніж відкрито», — говорили вони.

Дуже швидко економічний страйк переріс у політичний бунт, охопивши 186 міст. Гасла протестувальників стали вироком зовнішній політиці режиму: «Ні Газі, ні Лівану — життя віддам за Іран!» та «Смерть диктатору».

Люди чітко зрозуміли зв'язок: їхні гроші йдуть не на ліки та школи, а на ракети для ХАМАС та «Хезболли». Економічна прірва стала каталізатором політичного прозріння.

Ціна імперських амбіцій: Війна та геополітика

Утримання мережі проксі-сил на Близькому Сході висмоктує останні соки з іранської економіки.

• «Хезболла»: $700 млн щорічної прямої допомоги (до ескалації).
• ХАМАС: $100−350 млн на рік.
• Сирія: Загальні витрати на режим Асада оцінюються у $20−30 млрд.

Ці мільярди — це вкрадене майбутнє іранців.

У червні 2025 року «тіньова війна» з Ізраїлем перейшла у гарячу фазу. «12-денна війна» стала катастрофою для економіки Ірану. Ізраїльські удари пошкодили критичну інфраструктуру:

• Нафтопереробка: Пожежа на НПЗ в Абадані спричинила дефіцит пального.
• Газ: Удари по родовищу Південний Парс призвели до енергетичної кризи взимку.
• Ядерна програма: Центри у Фордо та Натанзі зазнали пошкоджень, що відкинуло програму збагачення урану назад.

Після цього європейські країни активували механізм, повертаючи санкції ООН. Надії на відновлення ядерної угоди остаточно поховано.

Російський вектор: Дрони в обмін на винищувачі

Опинившись в ізоляції, Іран пішов ва-банк у відносинах з Росією. Це вже не просто партнерство, а військово-технічний симбіоз.

Росія побудувала гігантський завод в «Алабузі» (Татарстан), де за іранською ліцензією виробляють дрони «Герань-2» (Shahed-136). Потужність заводу сягнула 6,000 дронів на рік. Парадоксально, але це вдарило по Ірану: Москва досягла 90% локалізації і тепер менше залежить від Тегерана, виробляючи дрони кращої якості, ніж оригінал.

Що отримує Іран? Це не гра в одні ворота. В обмін на ракети Fath-360 та дрони, Іран отримує доступ до технологій, про які мріяв десятиліттями:

• Су-35: Контракт на $6.5 млрд передбачає поставку 48 винищувачів. Це наймасштабніше оновлення ВПС Ірану за півстоліття.
• Космос: Росія запускає іранські супутники, допомагаючи розвивати ракетні технології під прикриттям «мирного космосу».
• Кібербезпека та Ядерні технології: Існують свідчення про допомогу Москви у чутливих сферах ядерного циклу.

Цей альянс остаточно прив'язав Іран до долі путінського режиму. Падіння одного з партнерів неминуче потягне за собою іншого.

Закат Патріарха: Питання влади

На тлі хаосу в кулуарах влади йде прихована війна за спадщину. Алі Хаменеї 86 років. Питання транзиту влади стало екзистенційним.

Ключовим претендентом є його син — Моджтаба Хаменеї. Він вже де-факто контролює апарат безпеки та значну частину тіньової економіки. Союз Моджтаби з генералами КВІР може перетворити Іран на військову диктатуру, де роль духовенства стане номінальною.

Тим часом еліти голосують грошима — на вихід. У 2025 році відтік капіталу з країни сягнув рекордних $36 млрд. Генерали, чиновники та бізнесмени скуповують нерухомість у Канаді, Туреччині та виводять кошти в криптогаманці. Вони не вірять у майбутнє системи, яку самі ж збудували.

Сценарії 2026 року

Іран увійшов у 2026 рік як поранений звір. Економіка в агонії, народ на вулицях, а еліти готують запасні аеродроми.

• Економіка: Гіперінфляція продовжиться. Дефіцит валюти змусить уряд і далі урізати субсидії, що лише підливатиме масла у вогонь протестів.
• Політика: Протести можуть перерости у революцію, якщо станеться розкол еліт (наприклад, у момент смерті Хаменеї) або якщо армія відмовиться стріляти. Але поки КВІР отримує свої мільярди, репресивна машина працюватиме.
• Геополітика: Іран залишатиметься джерелом глобальної нестабільності, поглиблюючи альянс з Росією та використовуючи ядерний шантаж як останній аргумент.

Для інвесторів та світової спільноти висновок однозначний: Іран перестав бути просто «складним партнером». Він перетворився на токсичний актив, який несе загрозу не лише регіону, а й глобальній безпеці.

Автор:

Редактор стрічки новин, журналіст Ярослав Голобородько

Пише на теми: Макроекономіка. Фінанси. Інвестиції. Фондові та валютні ринки. Крипто. Telegram: @goloborodko_ua