Що приховують банки у своїх договорах на карткове обслуговування

Як адвокат у сфері банківського та фінансового права, можу сказати: найбільші проблеми та конфлікти між банком і клієнтом виникають не через перелік тарифів, а через пункти договору, які клієнти не читають. Нижче — аналіз типових умов, які банки вміщують у договори про приєднання, а також пояснення, що вони означають для фізичної особи.

Публічний договір про приєднання: чому він вигідний банку?

Більшість банківських договорів оформлені як договір приєднання (ст. 634 ЦК України). Це означає, що:

• клієнт не може змінити жоден пункт договору;
• усі умови розміщені на сайті, а клієнт просто «приєднується» шляхом підпису або підтвердження в додатку;
• банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи та умови (що теж прописано в договорі).

Юридичний наслідок: клієнт підписує те, що вже підготовлено банком, при цьому його можливість впливати на зміст договору — мінімальна.

Право банку змінювати умови та тарифи в односторонньому порядку

Це один із найбільш «непомітних» пунктів. Як це зазвичай прописано:

• «Банк має право змінювати тарифи, умови обслуговування, правила користування карткою…»
• «…з попередженням клієнта шляхом розміщення інформації на веб-сайті/в мобільному додатку.»

Що це означає на практиці:

• банк може змінити комісію;
• ввести нову плату (наприклад, за обслуговування рахунку);
• зменшити кредитний ліміт або змінити порядок його надання.

Ризик: якщо ви не заходите в мобільний додаток або не читаєте новини банку, можете пропустити зміну тарифів — і фактично погодитесь на них автоматично.

Комісії, про які клієнти часто не знають

Навіть якщо банк рекламує обслуговування як «безкоштовне», спрацьовують умови, прописані «в глибині» договору чи тарифів. Типові приховані платежі:

• плата за СМС-інформування (хоча часто подають як «безкоштовно перші 3 місяці»);
• комісія за зняття готівки в касі банку;
• плата за зняття коштів у банкоматах інших банків;
• комісія за перекази на інші картки;
• значно вища комісія при валютних розрахунках;
• плата за обслуговування картки після року (для тих, що «перший рік безкоштовно»).

Практична порада: завжди вимагайте повну версію тарифів, а не коротку рекламну таблицю.

Питання обробки персональних даних: згода майже без обмежень

У договорах передбачені пункти, згідно з якими:

• клієнт дає повну та безстрокову згоду на обробку персональних даних;
• банк може передавати дані третім особам (у тому числі — колекторам, партнерам, бюро кредитних історій);
• банк може використовувати інформацію для маркетингу.

Думка адвоката: банки часто включають дуже широкі формулювання, які дозволяють передавати дані «у випадках, передбачених договором» — тобто практично будь-куди.

Блокування рахунку без попередження

Договори містять норми, що:

• банк має право блокувати транзакції, якщо вони здаються підозрілими;
• банк може закрити рахунок у разі порушення правил, зокрема й без пояснення причин;
• клієнт зобов’язаний надати будь-які документи про походження коштів на першу вимогу.

Це пов’язано з фінмоніторингом, але інколи банки зловживають цим правом.

Рекомендація: зберігайте підтвердні документи про походження великих сум.

Відповідальність клієнта за операції, проведені до блокування картки

Поширена норма:

• клієнт несе відповідальність за всі операції, виконані до моменту повідомлення банку про втрату/крадіжку картки;
• банк може відмовитися від відшкодування, якщо вважає, що клієнт «недостатньо захищав ПІН-код».

Важливо: багато банків відмовляють у поверненні коштів за шахрайськими операціями, якщо клієнт сам повідомив дані картки, CVV або коди підтвердження.

Умова про договір кредитування, прихована у договорі про картку

У багатьох банках відкриття картки дорівнює автоматичному погодженню можливого кредитного ліміту. Тобто клієнт може навіть не підозрювати, що вже підписав кредитний договір, який стане чинним у момент активації кредитного ліміту.

Ризики:

• автоматичне нарахування відсотків;
• плата за користування кредитом після пільгового періоду;
• пеня у разі прострочення;
• негативна кредитна історія.

Штрафи та пеня: що банки приховують у дрібному шрифті

Типові пункти:

• штраф за прострочення навіть на 1 день;
• окрема комісія за «непогашення мінімального платежу» у кредитці.

Важливо: багато клієнтів дізнаються про штрафи лише після появи заборгованості.

Порядок розгляду спорів: інколи — абсолютно не на користь клієнта

Деякі договори передбачають:

• обмежені строки для подання претензії (наприклад, 30 днів);
• вимогу подавати заяви лише письмово або лише через певний канал і тільки з фінансового номеру;
• можливість банку не повернути кошти за спірними транзакціями, якщо клієнт не доведе свою невинуватість

Що важливо знати власникам карток: порада адвоката

Банківські договори про приєднання — це документи, складені банками максимально в своїх інтересах, у юридично грамотний і часто складний для пересічного клієнта спосіб.

Користувачі, відкриваючи картку за кілька хвилин у додатку, фактично погоджуються на: односторонню зміну умов обслуговування; майже необмежену передачу персональних даних; можливість блокування коштів без попередження; відповідальність за шахрайські операції до моменту повідомлення банку; приховані платежі, комісії та штрафи.

Юридично проблемними є не самі картки, а саме недосліджені клієнтом умови.

Рекомендую клієнтам заздалегідь ознайомитись документами, які пропонує банк для підписання, а також завжди читати публічну пропозицію та тарифи повністю; зберігати копію договору та версію тарифів, які діяли на момент приєднання; перевіряти додаток банку на зміни умов; не погоджуватись на кредитний ліміт, якщо не плануєте користуватись кредиткою; стежити за всіма СМС/Push-повідомленнями від банку; у випадку блокування рахунку — одразу вимагати письмове обґрунтування.

Якщо виник спір із банком — важливо діяти оперативно: подавати офіційні заяви, вимагати документи, фіксувати дати. Нерідко правильно оформлена претензія дає можливість повернути кошти або відновити доступ до рахунку без суду.