У Приваті розповіли про наслідки створення реєстру дропов

Втім, якщо подивитися на проблему ширше, постає запитання: чому дропи взагалі існують? Чому люди погоджуються продавати свої фінансові дані шахраям і зловмисникам? Частиною проблеми є те, що люди не розуміють, що будь-які дії клієнтів банків можуть мати наслідки. Людина, яка легковажно ставиться до своїх рахунків і доступів, фактично ризикує своїми відносинами з банківською системою і не завжди розуміє наскільки цей ризик невиправданий.

Ми бачимо, що дропами часто стають підлітки, яким бракує життєвого досвіду, або люди старшого віку, які опинилися у скрутному фінансовому становищі. Тенденція останнього часу — дропами дедалі частіше стають ФОПи. Ті, хто не є підприємцями по суті, а просто дозволяють себе використовувати: іноді — роботодавцю для мінімізації податків, іноді — стороннім юридичним особам. Часто саме зловмисникам, які прагнуть відмити кошти.

Чи усвідомлюють ці люди наслідки своїх дій? Причинно-наслідковий зв’язок розірвано між короткостроковою вигодою — «заробити тут і зараз» — і відповідальністю, яка рано чи пізно настане. А ця відповідальність може бути, зокрема, і у тому, що керування коштами, проведення розрахунків, накопичення заощаджень можуть опинитися під питанням. Тож відносини з банківською системою — це не те, чим варто легковажити чи ризикувати заради швидкого заробітку.

Ті, хто опиняться в реєстрі дропів, зрештою відчують наслідки своїх рішень. Вони не зможуть користуватися повним спектром банківських послуг, доступним для решти клієнтів.

Деякі клієнти можуть вважати, що проблеми немає: якщо один банк розірвав відносини через підозрілі операції, завжди знайдеться інший, третій чи десятий. І справді, наразі вільного обміну даними про дропів між банками немає. Це ускладнює як протидію шахрайським схемам, так і звичайний банківський бізнес.

Після появи реєстру ситуація зміниться. Учасникам цього списку або відмовлятимуть у відкритті рахунків, в залежності від ризик-апетиту банків, або надаватимуть лише обмежений перелік послуг. Зазвичай при відкритті рахунку достатньо декларативного інформування банку — через заповнення анкети та зазначення очікуваних оборотів. Але якщо клієнт фігурує у реєстрі, банк матиме підстави запросити документи, що підтверджують надану інформацію.

Залежно від політики регулятора, для таких клієнтів можуть бути встановлені ліміти на операції. Вони не зможуть отримати кілька карток, а також доступ до кредитів чи інших привабливих пропозицій. Але конкретні заходи, що буде вживати банківська спільнота щодо тих, хто опиниться в «реєстрі дропів» має визначити НБУ в разі ухвалення відповідного законопроєкту парламентом.

Як на мене, частиною підходу має бути діалог. Ми хочемо говорити про фінансову інклюзію, а не про виключення людей із банківської системи. Для цього потрібна взаємна відповідальність — розуміння, навіщо тобі потрібен банк, для чого ти вступаєш із ним у відносини, яку відповідальність очікуєш від банку і яку несеш сам.

У фінансового моніторингу не так багато питань до клієнтів.

По-перше, потрібно періодично оновлювати свої дані — це зовсім не складно. Більшість клієнтів мають низький рівень ризику, тому, відповідно до законодавства, банк звертається до них по оновлення даних лише раз на п’ять років. Частину інформації банки оновлюють автоматично, іншу клієнти можуть подати самостійно через «Дію». Ці процеси нині максимально зручні: за допомогою смартфона дані можна оновити будь-де і будь-коли. Наш банк починає надсилати сповіщення та запрошення до актуалізації даних за 75 днів до кінцевого терміну.

По-друге, клієнт має бути готовим пояснити нетипові операції. Наприклад, якщо при оновленні даних він зазначив очікуваний місячний обсяг операцій 100 тис. грн, а фактично провів 300 тис. грн, — це приверне увагу. Якщо йдеться про зарплату, що надходить на картку банку, питань не виникне. Але якщо ні — банк може поцікавитися джерелом таких доходів.

Якщо ж клієнт регулярно отримує платежі з-за кордону, це може більше нагадувати підприємницьку діяльність, ніж допомогу від родичів. Можливо, це водій, який працює через застосунок за кордоном, або модель, що отримує винагороди на платформі зі специфічним контентом. Такі кошти також надходять до української банківської системи, і банк має зрозуміти їхнє походження. Тим паче в умовах війни іноземні перекази можуть бути використані для протидержавної діяльності. У цих випадках це більше ніж фінансова безпека. І саме тому банку важливо виявляти ризики і розуміти діяльність клієнта.

По-третє, у банку можуть бути питання до характеру витрат. Якщо, наприклад, більше 80% операцій становлять P2P-перекази іншим особам — велика кількість отримувачів, виникає логічне питання: хто ці отримувачі і з якою метою здійснюються такі перекази.

Завдання банку у цих кейсах зрозуміти ситуацію і прийняти зважене рішення про те, чи є ризик у конкретному випадку. При цьому ризик не лише для банку, а для самого клієнта. Наприклад, ми не рідко бачимо ситуації, коли дитина має обіг у сотні тисяч гривень за кілька тижнів, — це класичний приклад дропа. І у таких випадках — це питання безпеки цієї дитини. Бо інколи ці кошти можуть використовуватися для фінансування тероризму, відмивання грошей із обігу наркотиків й інших дій за які відповідальність доведеться нести не лише перед банком, а вже перед законом.

Банк ставить собі запитання — що ми робимо для захисту інтересів наших клієнтів? Часто люди сприймають заходи фінмоніторингу особисто. Але нам потрібно мислити системно. Система фінансового моніторингу покликана керувати ризиками, захищати чесних клієнтів і всю економіку в цілому. Фінансова грамотність і відповідальність — це не формальність і не вимога банку. Це фундамент довіри, на якому тримається здорова економіка й стабільна банківська система.