На економічному фронті відбулися події, які, ймовірно, матимуть вплив на гаманці пересічних українців, і навряд чи він буде позитивним. Про це розповів засновник First Kyiv Investment Club Іван Компан.
12 серпня 2025, 16:30
Торговий баланс — мінус $52,2 млрд: як це вдарить по наших гаманцях і що робити
Що трапилося
НБУ оновив прогноз щодо балансу торгівлі товарами та послугами у 2025 році: дефіцит торговельного балансу цього року складе $52,2 млрд., що викликає неабияке занепокоєння. Для порівняння: у 2023 та 2024 роках цей показник був на третину менше — $37,9 та $39,4 млрд, відповідно.
Отже, цього року маємо збільшення дефіциту на 32% і дізналися ми про це тільки зараз. Попередній прогноз НБУ, зроблений у квітні, не передбачав якихось суттєвих змін в порівнянні з минулим роком. Тоді дефіцит торговельного балансу очікувався на рівні $40,5 млрд. У 2026−27 роках НБУ передбачає зменшення дефіциту і, звісно, це втішає, якби не знати, що довгострокові прогнози влади в Україні завжди оптимістичні, але ніколи не збуваються.
Чому зростає дефіцит торговельного балансу
Обсяги експорту цього року залишаться практично незмінними, а ось імпорт зростає. Чому саме? НБУ каже, що «через ширший дефіцит бюджету, скасування пільгового режиму торгівлі з ЄС та уточнення історичних даних у 2024 році». Не дуже інформативно, але є як є.
Погоджуюся, що можна зробити чимало припущень, пояснюючи причини зростання імпорту, від гарних — закупівля обладнання для збільшення потужностей української оборонної промисловості, але в це чомусь не дуже віриться, до незрозумілих — для чого імпортувати на пільгових умовах товари, які не є критичними для оборони і виживання країни?
Чому зростання дефіциту торговельного балансу це погано?
Тому, що торговельний баланс є важливою частиною поточного рахунку платіжного балансу, який демонструє, як країна взаємодіє з іншими економіками. Профіцит поточного рахунку свідчить про те, що країна більше заробляє від зовнішньої торгівлі та трансфертів, ніж витрачає, і це сприяє зміцненню національної валюти. Дефіцит вказує на залежність від зовнішнього фінансування і має негативний вплив на стабільність місцевої валюти.
В Україні у 2024 році дефіцит поточного рахунку cклав $13,7 млрд, або приблизно 8% ВВП. Ще в квітні НБУ прогнозував, що цього року дефіцит поточного рахунку досягне $17,3 млрд, або ті ж самі 8% від потрохи зростаючого ВВП.
Згідно з останнім прогнозом дефіцит поточного рахунку виросте вдвічі до $34,6 млрд, або приблизно до 16% ВВП.
Як і чим цей дефіцит перекрити?
Джерел декілька:
Зростання експорту. З цим складно. Незважаючи на оптимістичні прогнози того ж НБУ, урожай виявився далекий від рекордного, а ціни на міжнародних ринках не зростають. Отже, на аграріїв сподіватися не варто. Прогнози цін на інший сировинний експорт теж не радують.
Колись процвітаюча IT- галузь, на жаль, переживає не найкращі часи і на збільшення обсягів експорту послуг, мені здається, теж не варто розраховувати. Є ще перспективний «miltech» (розвиток оборонних технологій та виробництва), але це проект довгостроковий і якщо він і розквітне, то плодів не варто чекати раніше кінця десятиліття, а може й початку наступного.
Грошові перекази мігрантів. В першому півріччі обсяги переказів впали на 14% у річному вимірі і навряд чи існують якісь передумови для їх стрімкого зростання.
Зовнішні запозичення. Кредити від міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк, ЄС) або напряму від країн-союзників — головне джерело фінансування дефіциту. Без допомоги союзників нам не вижити і цього не розуміють тільки ті, хто спробував їх надурити, затіявши брудну і дурну історію з САП та НАБУ, і був спійманий на гарячому. Сподіваємося, що гроші продовжать давати, але неприємні спогади точно залишаться. Хоча, власне — що нового відкрилося світу?
Прямі іноземні інвестиції (FDI) надходять в Україну та ще й зростаючими темпами лише в уяві тих, хто любить розважитися поїздками на конференції з відновлення, які, мабуть, гарно відновлюють психіку учасників, але навряд чи економіку України. За нинішніх умов в Україні майже не існує проектів з дохідністю, що компенсує вартість капіталу, яка через існуючі ризики залишається дуже високою. І не валіть все на війну — до 2022-го року було не набагато краще, а з тих пір мало що змінилося.
Скорочення імпорту та розвиток внутрішнього виробництва. Ну як же його скорочувати, якщо через діряву й корумповану українську митницю можна ввезти хоч чорта лисого і це буде точно дешевше, ніж виробляти всередині країни?! Більше того, ми чомусь звільняємо від мита та ПДВ певні групи товарів, які навряд чи є критично важливими для оборони, відповідно стимулюючи попит і заохочуючи їх імпорт в Україну. Наприклад, електромобілі. Хоча, може я просто недооцінюю важливість боротьби за екологічні норми?! Мабуть, під час війни це дуже важливо, особливо, коли вранці, після бомбардувань, вдихаєш дим пожеж та сморід вибухів.
Використання валютних резервів, які зараз накопичені на рекордному рівні, але які за відсутності чи просто затримки допомоги союзників «проїдяться» дуже швидко. Згадайте Януковича, який тримав «долар по вісім», доки не спалив резерви вщент. Якщо тримати «долар по сорок», то історія має шанс повторитися. І тоді у кожного президента буде по власному мемчику: у одного — «по вісім», у другого — «по сорок».
Девальвація нацвалюти, що зробить експорт дешевшим і конкурентнішим, а імпорт дорожчим, тим самим зменшуючи торговий дефіцит. Хоча, самі розумієте — це прямий шлях до зростання цін на імпортні товари, а отже інфляції. Крім того, можлива девальвація прискорить перетікання гривень з банківської системи в долари та євро, під матрац. Та й ринку ОВДП доведеться не солодко — хто крім державних банків захоче купувати актив, що втрачає вартість? Отже, матимемо додаткові проблеми з фінансуванням бюджету, яких і так чимало.
Вихід на ринок капіталу та приватизація, але про це зараз і говорити смішно.
Отже, що з переліченого реально, а що ні? В короткостроковій перспективі, на мою думку, єдиним джерелом порятунку є фінансова допомога союзників. Враховуючи очевидність такого висновку, тим дивніше було спостерігати за історією з САП та НАБУ, яку затіяли, навіть знаючи про серйозне погіршення торговельного балансу.
Хоча, я можу бути занадто оптимістичним щодо поінформованості влади та її єдності в прийнятті рішень. Швидше за все, знали, розуміли і передбачали наслідки одні, а рішення приймали інші. Хочеться вірити, що допомогу ми продовжимо отримувати в повному обсязі, хоча як згадаєш, що крім САП та НАБУ у нас є ще й інші антикорупційні органи, з якими захочеться погратися, та й ініціатори ігрищ нікуди не поділися, стає не так весело. Хоча до чого це все?! Винуватим, як завжди, призначать «Захід» — це ж вони грошей не дають за те, що ми їх обороняємо!
Переспектива
Щодо довгострокової перспективи, то жодних сумнівів, що в 2026−27 ми досягнемо прориву, як і прогнозує НБУ, адже до цього часу ми вже встигнемо всіх кого можна перевірити на поліграфі, почнемо надавати перевагу професійності над лояльністю, реформуємо митницю, зробимо суд чесним та справедливим, а право власності священним та й урожаї будуть рекордними, як це завжди передбачає влада в довгострокових прогнозах.
А щоб дожити до тих прекрасних часів в комфорті і фінансовій безпеці треба не фантазувати, а діяти — піти й купити доларів чи євро, поки вони ще десь по сорок.
Автор:
Джерело:
Мінфін
Коментарі - 24