Мінус 1,5 млрд євро: чому ЄС зрізав транш Ukraine Facility

Що пішло не так?

Коштів буде менше, тому що, як я писав трохи вище, — не виконано 3 із 16 індикаторів із дедлайном у першому кварталі 2025 року.

Транш надійде пізніше, тому що Україна подала звіт про результати виконання Плану для Ukraine Facility та запит на отримання фінансування не у квітні, а тільки 6 червня.

Тягнули час в розрахунку, що десь там встигнемо за квітень-травень підтягнути «хвости» і відрапортувати про закриття усіх індикаторів, але не вийшло.

Читайте також: Транш Ukraine Facility уріжуть через невиконання реформ

Європейські партнери вкотре на практиці підтвердили, що не тільки вступ до ЄС — «процес, заснований на заслугах», але й в інших відносинах вони не забувають про принцип «кошти — за виконані зобов’язання».

«Проскочити» — не вийшло (як, до речі, минулого місяця із зупиненим «економічним безвізом»).

Неквапливість у реформах коштувала нам майже 1,5 млрд євро та три місяці затримки з надходженням чергового траншу допомоги.

Але трохи заспокою — станом на зараз жодної трагедії не сталося.

По-перше, на найближчі місяці у нас немає серйозних розривів, і менші та пізніші надходження не вплинуть на фінансування видатків, насамперед соціального характеру — на утримання сфер охорони здоров’я та освіти, виплати зарплат бюджетникам тощо.

По-друге, ці 1,5 млрд євро не «згоріли». Архітектура UkraineFacility побудована на сталому бюджеті, ми маємо час, щоб закрити три поки що невиконані індикатори І кварталу, подати відповідну інформацію у наступному звіті, і якщо їх виконання буде оцінено щонайменше як задовільне — ми зможемо розраховувати на відповідні виплати.

Урок на майбутнє

Але для нас це має стати важливим уроком на майбутнє.

Якщо торік ми вчасно закривали все (ну майже, бувало що в останні дні чи години, а набуття чинності було вже «за рамками») — як у механізмі Ukraine Facility, так і за програмою співробітництва з МВФ, то від початку 2025 року почались незрозумілі затримки чи зриви виконання завдань.

При цьому не можу сказати, що серед невиконаних завдань було щось надскладне чи непідйомне.

Тим паче, що зміст та строки встановлюємо ми самі (у випадку з МВФ — листом про наміри за чотирма підписами вищих українських посадовців та Меморандумом, у випадку з Ukraine Facility — актом Кабінету Міністрів), а партнери лише погоджують наші пропозиції, щоб вони відповідали їх власним ціле-вказівникам (тож була можливість, у разі сумнівів, «підстрахуватися»).

Але є одна важлива відмінність у цих двох програмах.

У рамках співробітництва з МВФ у нас є регулярний зворотний зв’язок у вигляді візитів місій цієї організації, де є можливість обговорити складнощі та перепони на шляху виконання завдань, і якщо наші аргументи будуть визнані переконливими, є можливість переформулювати завдання, замінити старий маяк новим, змістити терміни і працювати далі, формально виконавши усі кількісні та якісні параметри.

Однак у рамках Ukraine Facility такого ітераційного інструменту не передбачено. Маємо з боку європейських партнерів визначене на кожний квартал потенційне фінансування, а з нашого боку — такий саме поквартальний набір індикаторів, які маємо закрити, щоб отримати чи не отримати кошти.

Передомовитись про якісь зміни — неможливо (ну хіба що теоретично, але на декілька порядків складніше, ніж із МВФ).

Закінчився квартал — Україна подає на розгляд Єврокомісії детальний звіт за результатами проведеної роботи, який наші партнери верифікують на предмет повноти, якості та досягнення поставленої мети, і за результатами надають рекомендації Комітету постійних представників — виділяти фінансування чи ні, і якщо так — то в якому обсязі.

Маємо пам’ятати про це і посилювати дисципліну у виконанні взятих на себе зобов’язань, особливо у контексті 2026 року, де у нас ще немає гарантій щодо усієї необхідної підтримки бюджету з боку партнерів, і де потенційна втрата теоретично гарантованих мільярдів євро від ЄС буде матиме критичніше значення, ніж зараз.