Боксер, хуліган та історик: хто став новим президентом Польщі, та що це означає для України

Відігрався у фіналі

На президентських виборах у Польщі перемогу святкував Кароль Навроцький — формально незалежний кандидат, але фактично — представник правої партії «Право і справедливість», яку представляє і нинішній президент Польщі Анджей Дуда.

За результатами другого туру виборів, Навроцький набрав 50,9% голосів, а його конкурент, мер Варшави, представник ліберальної партії «Громадянська платформа» Рафал Тшасковський — 49,1%. Саме ця партія зараз є кістяком правлячої коаліції, а її лідер — Дональд Туск — очолює польский уряд.

На шляху до президентства Навроцький програв перший тур виборів, здобувши у ньому 29,5% голосів, проти 31,3% у Тшасковського. За першими екзитполами, він програвав і другий тур, але витримав паузу і, дочекавшись результатів, святкував перемогу.

Здобути посаду Навроцький зміг завдяки тому, що акумулював голоси правого електорату, в тому числі й радикальнішої «Конфедерації», кандидат від якої, Славомір Менцен, у першому турі отримав майже 15% голосів виборців.

Можливо, посприяла успіху і публічна підтримка з боку президента США Дональда Трампа, який прийняв Навроцького у Білому домі 1 травня та побажав успіху. Напередодні голосування до Польщі прибула міністр внутрішньої безпеки США Крісті Ноем, яка також підтримала кандидата.

Боксер, хуліган та історик

Навроцькому 42 роки і він відповідає запиту поляків на «нові обличчя» в політиці. Значної політичної кар'єри до висунення на посаду президента він не мав. Випускник Інституті історії Гданського університету, Навроцький з 2009 до 2017 року працював на різних посадах у Інституті національної пам'яті. Згодом очолив Музей Другої світової війни у Гданську. Також у 2011−2017 роках він був головою Седльської районної ради в Гданську.

Широкому загалу майбутній президент Польщі став відомий у 2021 році після обрання Сеймом (польський парламент) на посаду президента Інституту національної пам'яті. Його кандидатуру просувала партія «Право і справедливість», хоча підтримали й представники інших політичних сил.

На новому місці Навроцький відзначився, зокрема, участю у знесенні пам'ятників радянським солдатам, за що потрапив до списку людей, яких розшукує російська поліція, — якщо знайде, то новому президенту Польщі загрожуватиме до 5 років ув'язнення.

Разом із дружиною він виховує трьох дітей — двох власних і сина від попередніх стосунків дружини. Сімейний стан мав вагоме значення у його передвиборчій кампанії, оскільки значна частина правих виборців виступають за традиційні сімейні цінності та проти абортів.

З молодості Навроцький активно займався спортом. Він — призер Кубку Польщі з боксу серед юніорів, також був капітаном футбольної команди «Екс Седльце Гданськ». Згодом на базі цього клубу він заснував секцію бойових видів спорту.

Під час передвиборчої кампанії на адресу Навроцького лунало чимало звинувачень. Зокрема, його пов'язували із рухом футбольних хуліганів та закидали участь у масовій бійці 70 на 70 між фанами гданської Лехії та познаньського Леха у 2009 році. Тоді проти десятків вболівальників були відкриті кримінальні провадження, але імені нового президента серед них не було.

Хоча сам Навроцький не заперечував свою участь у цій бійці. «Уся моя спортивна діяльність базувалася на силі мого серця, силі моїх м’язів, моїх кулаків. Це було чесне змагання, незалежно від форми», — заявив він під час дебатів.

Крім цього, опоненти звинувачували його в тому, що, обіймаючи посаду керівника Музею Другої світової війни, він, хоча й мав квартиру неподалік, але понад пів року жив у готелі музею, за що так і не розрахувався. Крім цього, за повідомленням місцевих медіа, Навроцький позичив гроші пенсіонеру під відсотки, які той не мав змоги сплачувати. Як наслідок, політик забрав його квартиру, а пенсіонер потрапив до будинку для літніх людей.

Портал onet.pl опублікув статтю, в якій із посиланням на анонімні джерела стверджувалося, що у 2007 році Навроцький працював охоронцем готелю «Гранд» і постачав повій для постояльців. «Одного разу, під час вечірньої зміни, Кароль запитав мене, чи не хочу я підзаробити, бо він і група охоронців заробляли, надаючи повій гостям готелю. Я мав отримувати за це свою частку», — згадує тодішній товариш Навроцького.

«Ці вибори розкрили всю правду про польське суспільство. Демократія в Польщі зазнала краху. Не тому, що немає вільних виборів. Не тому, що половина суспільства має праві та консервативні погляди. Половина польського суспільства вперше в історії обрала президента, який є сутенером, хуліганом, шахраєм, лихварем, брехуном і наркоманом, маючи велику підтримку Католицької церкви, яка нібито проповідує євангельські цінності», — заявив колишній президент Польщі Лех Валенса.

Натомість сам Навроцький заявляв про брудну політичну кампанію проти нього і звинувачував опонентів у використанні силових відомств для формування компромату.

Що думає новий президент про ЄС, путіна та Україну

Передвиборча програма Навроцького базувалась на необхідності обмежити вплив влади Європейського Союзу на Польщу.

«Ми вступили до Європейського Союзу для того, щоб наші підприємці могли в ньому себе реалізувати, а ми могли вільно подорожувати Шенгенською зоною, а не для того, щоб Європейський Союз, окрім підписаних нами договорів, хотів перетворити нас на німецьку чи брюссельську державу. Тому я ніколи не погоджуся з цим рухом Європейського Союзу та домагатимуся того, щоб польське законодавство визначало майбутнє польської держави», — заявив він під час кампанії.

Серед норм ЄС, які викликають особливе невдоволення у нового президента, — просування «зеленої» повістки. Навроцький виступає за те, щоб, доки Польща не розширить виробництво ядерної енергії, вона продовжувала спиратися на видобуток власного вугілля, що має забезпечити її енергетичну незалежність. Також він багато критикував міграційне законодавство ЄС.

Ще один об'єкт критики Навроцького — росія і путін. «Культурно, цивілізаційно рф сьогодні є варварською, жорстокою, пострадянською державою, яка довела свою природу під час нападу на Україну. Покійний президент Лех Качинський вже говорив про це, попереджаючи, що росія не зміниться. І вона не змінилася, й сьогодні справді є найбільшою загрозою в нашому регіоні для вільних, незалежних, демократичних держав», — заявляв він. Новий президент виступає за збільшення оборонних витрат Польщі до 5% від ВВП.

Водночас він звинувачує ЄС і Німеччину у тому, що вони допомогли постати нинішній агресивній росії. Він наводить Північний потік, як приклад інтересів Німеччини у встановленні економічних взаємин із росією, які суперечать інтересам Польщі та Європи загалом.

Навроцький наполягає на продовженні військової допомоги Україні. Водночас у наших ЗМІ його часто згадують, як противника вступу України до ЄС і НАТО. Тут варто уточнити, що на початку цього року він заявляв, що виступатиме проти залучення нашої держави до цих об'єднань до того часу, доки не відбудеться ексгумація тіл жертв Волинської трагедії (етнічний конфлікт під час Другої світової війни, під час якого, за оцінками польських істориків, загинуло до 100 тис. поляків, а також, за різними даними, — від 9 до 15 тис. українців).

«З одного боку, я солідарний з українською державою, але ми держава, яка має свій порядок денний. У цій ситуації дуже важливо вимагати від української сторони згоди на ексгумацію на Волині», — говорив він.

Однак вже напередодні голосування у другому турі він посилив свою риторику. Річ у тім, що представники радикальної «Конфедерації» вимагали від кандидатів заяви про недопущення України до НАТО. Оскільки ж залучення її виборців було єдиним шансом на перемогу, Навроцький пристав на це. Він сказав, що Україна не відповідає багатьом західним стандартам, зокрема, через високий рівень корупції. Але відразу поспішив додати, що «в ідеальному світі хотів би, щоб Україна була частиною розвиненого Заходу».

Тому зараз важко сказати, чи буде новий президент принциповим противником євроатлантичної інтеграції України, чи лише ставитиме вимогу ексгумації тіл жертв Волинської трагедії. Найімовірніше, його позиція залежатиме від політичної доцільності.

Вимагав під час передвиборчої кампанії Навроцький і обмежень для українських біженців у Польщі. Зокрема, наголошував, що соціальні виплати мають отримувати лише поляки і саме вони повинні мати пріоритет у чергах до лікарів.

Читайте також: Другий рік війни: як Ізраїль переживає глобальний конфлікт та прихід Трампа до влади

«Тренд антиукраїнізму — у поміркованішій версії, якщо йдеться про українську державу, і дедалі радикальнішій та загрозливішій, якщо йдеться про українських мігрантів, — остаточно прописався у польському політичному мейнстрімі. Не будучи в стані запропонувати якусь конструктивну програму, і ПіС, і у лагіднішій мірі також „Громадянська коаліція“ знайшли собі цапа відбувайла — невдячні, вибагливі українці», — говорить українська журналістка, що проживає у Польщі, Олена Бабакова.

Що чекає на Польщу та Україну далі

З погляду розподілу владних повноважень, у Польщі після цих виборів мало що змінилося. Фактично головною особою в країні є прем'єр-міністр, якого обирає парламент. Цю посаду продовжує обіймати представник «Громадянської платформи» Дональд Туск. Натомість новий президент так само, як і його попередник, представляє «Право і справедливість». Тобто зберігається ситуація, коли ключові посади в країні займають представники ворогуючих сил.

Президент Польщі має досить обмежений вплив на владу. У нього є право законодавчої ініціативи, а також можливість ветувати закони. Але найголовніше — право розпустити парламент, якщо той не зможе ухвалити бюджет. Саме на це і можуть розраховувати представники ПіС, які вже намагаються розгойдати коаліцію.

Куди важливіші зміни, які очікують на політичний ландшафт в країні. «Навроцький переміг завдяки електорату ультраправих активістів і тому, що сам змістився значно вправо, навіть порівнюючи з традиційними політиками «Права і справедливості», включно з Ярославом Качинським.

«Право і справедливість» уже робить із цього висновки, щоб посилити свої позиції на майбутніх парламентських виборах. І якщо вона повернеться до влади, то або як ультраправа політична сила, значно радикальніша, ніж нині, або у коаліції зі ще правішими партіями. Або взагалі поступиться їм і стане молодшим партнером", — відзначає журналіст Віталій Портніков.

Підстави хвилюватись за лідерство у консервативному таборі у «Право і справедливість» дійсно є. Якщо на попередніх парламентських виборах їх радикальніші колеги із «Конфедерації» зібрали близько 5% голосів, то зараз їх кандидат на президентських виборах мав вже 15%.

Для України внутрішня політична боротьба в Польщі може не мати особливо принципового значення — в будь-якому разі, сусідня країна відходить від беззастережної підтримки нашої держави.

Як відзначає координатор програми «Східна Європа» у Польському інституті міжнародних відносин Даніель Шеліговський, в Польщі існує широкий міжпартійний консенсус щодо того, як мають виглядати ці відносини.

«Фундаментом є безпекові питання, тобто військова і політична підтримка України, аби вона могла захистити себе від росії і загалом зміцнила свою державність» — говорить Шеліговський. Водночас, за його словами, обидві ключові політичні сили схиляються до «прагматичнішої» політики щодо України.

«Йдеться не про персоналії, до чого прив’язується значна увага в Україні, це системне питання», — переконаний експерт. І вимога такого підходу йде саме від виборців.

Як приклад нового консенсусу в питаннях щодо українців, можна привести позицію ліберала Рафала Тшасковського. Раніше він наголошував, що Варшава — це дім для української громади, і він підтримуватиме її стільки, скільки зможе. Та під час виборчої кампанії підтримав скасування виплат для дітей, батьки яких не працюють.

Читайте також: Текіла, наркотики і BMW: все, що ви хотіли знати про економіку Мексики

Як відзначає Олена Бабакова, активно проти такого кроку виступав лише спікер польського парламенту Шимон Головня, називаючи його «нехристиянським». Як результат — політик повністю провалився у першому турі президентських виборів.

За цих умов Україні теж доведеться прагматичніше підходити до відносин із Польщею та бути готовою до можливого виникнення нових конфліктів.

Автор:

Заступник головного редактора Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка