Що робити, щоб ваша квартира не втратила в ціні

Фото: freepik.com

Хочете зберегти вартість своєї нерухомості? Доведеться трохи ввімкнути критичне мислення — але це не боляче. А подекуди навіть весело.

«Цеглини» надійніші за «папір» — але не завжди

Можна ремонтувати «Мерседес» у сусіда в гаражі. Або лікувати зуби у тестя з плоскогубцями. Іноді навіть успішно. Але загалом, коли мова про здоров’я — чи власність — люди не економлять на професіоналах.

З квартирою така сама історія. Це такий самий актив, як акції чи облігації. Навіть якщо ви просто в ній живете — вона все одно інвестиція. І чим більше в неї вкладено, тим важливіше зберегти цю вартість у довгостроковій перспективі.

Мої бабуся і дідусь отримали свою київську квартиру на початку 60-х. У ній виросли чотири покоління. Вона пережила реформи, кризи, обвали гривні й зміну прапорів. І все одно — у ній хтось жив, вона щось коштувала.

Висновок? Цеглини — надійно. Але є нюанси.

Старий фонд — нова пастка

У певний момент я продала своє «родове гніздо». Чому? Все просто: її вартість більше не залежала від стін — вона залежала від… даху, ліфта, підвалу і сусідів. А саме — від того, у якому стані був будинок. А він був із тих, що у звітах пишуть: «вичерпав нормативний ресурс» (тобто дихає на ладан).

Капітального ремонту не було десятиліттями. Сходи кришилися під ногами. Ліфт зупинявся за настроєм. Поточні витрати перекладали на мешканців, як у радянському жарті: «Ви самі не справляєтесь? Ну, тримайтеся!»

Саме для цього, до речі, держава і вигадала ОСББ.

ОСББ: коли держава вирішила стати Бетменом… але передумала

У 90-х держава вирішила вийти з гри й передала відповідальність за будинки… мешканцям. Без бюджету, без інструментів, без гарантій.

Так у житті мільйонів українців з’явилася нова абревіатура — ОСББ. Нібито демократична, народна форма управління. «Будинки — мешканцям!» — прозвучало, як «Фабрики — робітникам!»

Звучить гордо. Але якщо ви хоч раз бачили справжній під'їзд у старому будинку з ОСББ — ви знаєте, чим це закінчується.

Голова ОСББ — людина-оркестр і трохи шаман

Ви здивуєтеся, але голова ОСББ має вміти ВСЕ: бути бухгалтером, інженером, піарником, юристом, сантехніком, переговірником, психологом і колектором у придачу. І все це — за пару тисяч гривень на місяць.

Знайти таку людину важко. Утримати — неможливо. У підсумку все перетворюється на цирк: то гроші зникли, то труби не полагодили, то голова ОСББ у сльозах грюкає дверима. А будинок тим часом продовжує старіти, і з кожним місяцем ваша квартира втрачає в ціні.

Моя історія: як я погралася в «народне самоврядування»

Продала я «гніздо» і купила квартиру в новобуді на Звіринецькій. Спочатку все було прекрасно: будинком керувала компанія. Не ідеально, але передбачувано. Проблеми вирішувались, сервіс — нормальний. В офісу була адреса, у директора — номер телефону, у компанії — печатка й обов’язки.

Але, як це часто буває, з’явилися активісти. Почали розгойдувати човен: «Навіщо платити зайве? Ми ж самі мешканці, все зробимо з любов’ю!» Я пручалася. Але у відрядженні отримала десятки дзвінків: — Ваш голос важливий! Зараз обираємо ОСББ! Подумала: ну гаразд, може й справді час.

Підписала. І тут почалось.

За пів року — пожежа. Загорілася проводка в коридорі. В моїй квартирі — все у диму. Потім вода, піна і повний кінець свіжому ремонту. Мінус $10,000 за кілька годин. Добре, що будинок не злетів у повітря.

А ОСББ? Паніка й фрази типу: «Ми тут за копійки! А електрик звільнився, нового шукаємо другий місяць. Ми такі ж мешканці, як і ви! Хочете — керуйте самі!»

Серйозно? Це був той момент, коли я зрозуміла: більше — ніколи.

ОСББ — це не про гроші. Це про відсутність відповідальності

ОСББ — не комерційна структура. Вона не зацікавлена в зростанні вартості вашої квартири. У неї немає KPI. Вона працює, поки хтось «горить». А щойно цей «хтось» вигорає — залишаються руїни, образа і «самоуправління».

Комерційна керуюча компанія — інша справа. У неї є штат, інфраструктура і логіка. Вона не ідеальна, але має мотивацію — тримати будинок у порядку, щоб він залишався ліквідним активом. Інакше втратить бізнес і репутацію.

Професор Преображенський мав рацію

Як казав Преображенський у «Собачому серці»: «Не треба розрухи в головах». Саме звідти все й починається — з ілюзій, що будинком можна керувати без досвіду й відповідальності.

Перефразовуючи його ж: «Дайте мені таку бумажку, таку броню, щоб жодне ОСББ і близько не підійшло!»

Нехай буде керуюча компанія, нехай буде контракт і навіть дрібний шрифт. Тільки не збори мешканців, де всі кричать — і ніхто ні за що не відповідає.

Порада від Жванецького: хочете результат — платіть професіоналам

ОСББ — це як ремонтувати «Мерседес» у гаражі. Або довірити бюджет будинку чоловіку, який каже: «Ну, я розбираюся — колись змінив змішувач». Може, й вийде. Але, скоріше за все — ні.

Як казав Жванецький: «Лікування коштує дорого. Але можна і не платити. Якщо вас не цікавить результат.»

Мене цікавить. Саме тому я більше не живу в ОСББ — і нікому не раджу. Я за конкуренцію, але серед керуючих компаній, а не серед випадкових сусідів у ролі «народних адміністраторів».

P. S. Бувають винятки: затишні невеликі будинки, де сусіди давно і дружно живуть, а голова — колишній топ-менеджер на пенсії, при здоров'ї та з командою таких же адекватних помічників. Все працює, всі задоволені. Але, погодьтеся, таке ОСББ — як зірвати джекпот. Сподіватися можна, але в стратегію інвестицій краще не закладати.