Колоніальна політика: що заховано у «мінеральній угоді» Трампа

До мене в руки таки потрапив повний текст проєкту Угоди між США та Україною. Це 55-сторінковий документ, підготовлений США та направлений Україні.

Якщо простими словами його охарактеризувати, він, попри назву, є, радше, інструментом новоколоніального збагачення США за рахунок зруйнованої, але багатої на ресурси України.

У відкритій частині угоди не вказуються плани США інвестувати свої гроші в Україну. Фонд «наповнений» необґрунтованим боргом України, який США пред'явили до погашення (деталі вказані у доповненнях до договору).

Подальше наповнення фонду йде за рахунок доходів від усіх ресурсних та інфраструктурних проєктів, які б раніше спрямовувалися до бюджету. За угодою, якщо підпишемо, 50% таких доходів йдуть до фонду. І лише після отримання фондом кешу від української сторони, він може щось проінвестувати у вибрані проєкти.

Виходячи з тексту, я не побачив, що це можуть бути технологічні проєкти чи проєкти із високою доданою вартістю. Поки що бачу, що йдеться про стимулювання виключно сировинної моделі розвитку української економіки. А це означає подальше збіднення народу.

Важливо зазначити, що підписання цієї угоди суперечить Конституції України і вона не може бути навіть ратифікована Парламентом. Але якщо це станеться — буде бунт.

Основні тези документу

Угода про Інвестиційний фонд реконструкції США та України (далі — Фонд) є партнерською угодою з обмеженою відповідальністю, укладеною між Генеральним партнером (компанія з обмеженою відповідальністю у Делавері), Міжнародною корпорацією фінансування розвитку США (DFC) та Урядом України, серед інших обмежених партнерів, перелічених у Додатку I (тексту додатку я ще не маю).

Метою Фонду є підтримка відновлення України після повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року, зосереджуючись на інвестиціях у проєкти, пов’язані з природними ресурсами та інфраструктурою, такими як мінерали, нафта, газ, порти та інше.

Ключові цілі Фонду

Фонд має на меті підтримку відновлення України після повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року, зосереджуючись на створенні умов для вільної, суверенної та безпечної України.

Основні цілі включають:

• Сприяння економічному розвитку через інвестиції в проєкти, пов’язані з природними ресурсами (мінерали, нафта, газ) та інфраструктурою (порти, транспортні мережі).
• Забезпечення того, щоб держави чи особи, які діяли проти України під час конфлікту, не отримували вигоди від її реконструкції, що підкреслює принцип справедливості.
• Визнання історичного внеску України в міжнародну безпеку, зокрема, її добровільної відмови від третього за розміром ядерного арсеналу у світі, як основи для подальшої підтримки.
• Створення стійкого інвестиційного інструменту, який би управляв операціями, розподіляв прибутки та збитки, і визначав права та обов’язки партнерів.
• Реінвестування 100% прибутків від проєктів Фонду та роялті в нові «Прийнятні проєкти», що сприяє довгостроковій стійкості.

Ключові положення та умови

Фонд структурований, як обмежене партнерство, відповідно до законодавства штату Делавер, США, із наступними ключовими положеннями:

Структура партнерства

Генеральний партнер: Компанія з обмеженою відповідальністю, зареєстрована у Делавері, відповідає за управління операціями.

Обмежені партнери: Включають DFC, Уряд України та інших, перелічених у Додатку I. Кожен партнер має одиниці (units), які поділяються на три класи:

Class A Units: Привілейовані одиниці, що належать DFC, із правом на першу чергу розподілу прибутків.

Class B Units: Звичайні одиниці, що належать Україні та потенційно DFC, із правом на розподіл після задоволення Class A.

Class C Units: «Золоті акції», що належать DFC, без економічних прав, але з правами управління та контролю.

Внески партнерів

Внесок DFC:

• Фінансова та матеріальна підтримка, надана США Україні після вторгнення, оцінена за Додатком I. Цей внесок вважається капітальним внеском, і DFC отримує Class A та Class C одиниці.

(вони монетизують всю допомогу Україні — і кредити, і гранти, — і вважають це внеском у фонд, як безумовний борг України).

Внесок України:

• Роялті, що дає Фонду право на 50% доходів від ліцензій та інвестицій у природні ресурси та інфраструктуру, визначених як «Узгоджений дохід України». Це право є вічним, і Україна отримує Class B одиниці.

Інвестиційна стратегія

Фонд інвестує в «Прийнятні проєкти», визначені в Додатку II (якого в мене також поки що немає), зокрема:

• Проєкти у секторах мінералів, нафти, газу, портів та іншої інфраструктури.
• Україна має право першої пропозиції для всіх проєктів природних ресурсів та інфраструктури (крім тих, що вказані в Додатку III), що означає, що вона повинна запропонувати їх Фонду перед іншими варіантами.
• Процес включає скринінг, переговори, due diligence, затвердження Інвестиційним комітетом, виконання та моніторинг, із акцентом на оцінку ризиків та відповідність стандартам.
• 100% прибутків від проєктів Фонду та роялті реінвестується в нові проєкти, що зменшує негайний розподіл партнерам.

Розподіл прибутків

Прибутки визначаються, як оподатковуваний дохід, скоригований для податкових та економічних реалій, з наступним розподілом:

1. Спочатку Class A одиниці (DFC) отримують повернення свого внеску, плюс 4% річних, що забезпечує пріоритетний доступ до коштів.
2. Потім Class B одиниці (Україна) отримують залишкові прибутки, якщо такі є після реінвестування.
3. Class C одиниці (DFC) не мають економічних прав, лише права управління. Реінвестування 100% прибутків від проєктів Фонду та роялті означає, що негайний розподіл партнерам обмежений, і повернення для України може бути відкладеним.

Управління та контроль

Фонд управляється Генеральним партнером, із наглядом Ради директорів, до якої Україна має право призначити двох представників.

DFC має значний вплив через Class C одиниці, що забезпечують права управління, але Україна має певний вплив через своїх представників у Раді.

Які ризики для України

Фінансові втрати: Втрата 50% доходів від ліцензій та інвестицій у довгостроковій перспективі може обмежити фінансові ресурси України, особливо якщо ці доходи будуть значними.

«Узгоджений дохід України» визначається, як 50% доходів від ліцензій на видобуток, операції чи використання відповідних природних ресурсів та інфраструктури, а також від розподілів, пов’язаних із інвестиціями після дати набуття чинності угоди.

Також на суму «активів» США, які є необґрунтованими борговими зобов'язаннями України, нараховується 4% річних на користь США. Умовно +$6 млрд на рік при пред'явленому боргу $150 млрд.

Залежність від Фонду: якщо інвестиції не виконують очікувань, це може призвести до нижчих повернень або збитків, що вплине на економічне відновлення.

Контроль DFC: Значний вплив DFC через преференційні права та управління може призвести до конфліктів інтересів, особливо якщо рішення Фонду не відповідатимуть пріоритетам України.

Юридичні ризики: Угода підпорядковується законодавству штату Нью-Йорк, а спори вирішуються в судах Нью-Йорка, що може ускладнити для України захист своїх інтересів, з огляду на міжнародний контекст.

Читайте також: $30 млрд фіндопомоги від США: чи ефективно використала їх Україна

Господарські ризики: Фокус Фонду на певних секторах (мінерали, інфраструктура) може не охопити всі потреби України, залишаючи інші галузі без підтримки (привіт нова Африканська країна без високих технологій, космоса, літакобудування).

Можливості для України

Доступ до фінансування: Фонд забезпечує значні (без деталей поки що) інвестиції для відновлення критичної інфраструктури, що є життєво важливим після війни, особливо у секторах, які сприяють економічному зростанню.

Міжнародна співпраця: Партнерство з DFC приносить експертизу, технічну допомогу та підтримку, що може покращити управління проєктами та залучити додаткові ресурси.

Якщо проєкти будуть успішними, Україна може отримати прибутки через свої Class B одиниці, хоча це залежить від реінвестування та загальної продуктивності Фонду.

«Мінеральна угода» і План Маршала

Хтось почав порівнювати цю угоду із Планом Маршала. Вони дуже відрізняються.

План Маршалла (1948−1952) був програмою прямої фінансової допомоги від США для відновлення Європи після Другої світової війни, з бюджетом близько $13,3 мільярда (еквівалентно приблизно $150 мільярдам у 2025 році, з огляду на інфляцію).

Його цілі включали економічне відновлення, запобігання поширенню комунізму та сприяння співпраці між європейськими країнами.

Читайте також: Припинення атак на морі: у чому інтерес США, росії та Туреччини

Різниця в структурі є значною. План Маршалла був грантовою програмою, тоді як Фонд — це інвестиційний інструмент (який базується на необгрунтованих боргах і на отраманні ресурсів із України), де обидві сторони ділять ризики та прибутки. Це створює для України здебільшого не можливості, а ризики (втрата доходів через роялті).

Автор:

співзасновник і директор економічних програм Амелін Анатолій

Український інститут майбутнього