Якою буде ціна на автогаз, якщо акциз підвищать утричі

Наприкінці 2023 року голова комітету Верховної Ради з питань податкової, митної та фінансової політики Данило Гетманцев анонсував збільшення акцизу на зріджений газ для авто з 52 євро за тис. л до 160−170 євро, аби зрівняти акциз, відповідно до енергетичної цінності пального, та імплементувати практики ЄС.

Розрахунки свідчать: імплементація такої практики призведе до того, що замість 2,6 грн із урахуванням ПДВ на кожен літр автогазу власникам автомобілів доведеться платити понад 8 грн на л. Тобто «нормальна» ціна літра газу сягне 34−36 грн, як у найгірші часи, при його дефіциті восени 2023 року.

Оскільки на одну і ту ж відстань доводиться витрачати на 25−30% більше літрів газу, ніж бензину, це означатиме, що економія поточних витрат завдяки використанню газу зменшиться майже вдвічі в нинішніх цінах.

Зважаючи на те, що для переходу на зріджений газ авто доводиться переобладнувати і це коштує 500−1 000 і більше євро, у разі анонсованого головою комітету зростання акцизу охочих це робити відчутно поменшає.

Ба більше, при такому співвідношенні дизельний двигун стає економнішим за бензиновий з ГБО. Хоча ті, хто вже інвестував у ГБО, змушені будуть сплачувати більше, завдяки чому бюджет отримає ще близько 120 млн грн. Але якою ціною?

Читайте також: Депутати хочуть підвищити акциз на автогаз у 3 рази: які ціни побачимо на АЗС

Природа акцизного податку

У сучасній економічній політиці акциз — це одна з форм регулювальних податків, подібних до екологічних зборів за шкідливі викиди, рентної плати за видобуток корисних копалин або збору за паркування в людних місцях.

Акциз запроваджується, аби ціна відображала не лише баланс попиту й пропозиції з урахуванням вартості виробництва, а й негативні ефекти, завдані суспільству споживанням цього товару, та витрати, що виникають у зв'язку з цим.

Зокрема, акциз на пальне відображає шкоду від викидів, якими автомобілі забруднюють повітря. Виходячи з цього, розмір акцизу має відповідати громадській ціні споживання відповідних товарів; а якщо декілька видів товару можуть замінювати один одного, то правильно структурований податок повинен стимулювати перехід від шкідливіших до менш шкідливих продуктів.

Зріджений газ значно екологічніший за бензин і дизельне пальне. Результати можуть бути різними, залежно від двигуна та режиму руху, але, переглянувши багато досліджень, можна сказати, що газ удвічі менше шкодить довкіллю.

Читайте також: Скільки АЗС платять податків і з кого можна взяти більше

Автогаз проти бензину

Шкідливість викидів двигунів внутрішнього згоряння характеризують п’ятьма основними позиціями.

1. Тверді частки. На відміну від бензинових та особливо дизельних автомобілів, тверді частки у викидах авто, що працюють на газі, майже відсутні.
2. Недогорілі вуглеводні (НС). При роботі авто на газі викиди зменшуються до 50%. При цьому вони менш токсичні через відсутність важких вуглеводнів.
3. Чадний газ (СО). За різними даними, його викидається на 20−50% менше.
4. Окиси азоту (NOx). Від 0% до понад 70% менше за ті ж двигуни при роботі на бензині і в рази менше — за дизельні. За цим параметром велика різниця між даними пов’язана з тим, що окиси азоту утворюються при високих температурах згоряння, а вони залежать від двигуна.
5. Двоокис вуглецю (СО2). За різними даними — 10−14%.

З цієї логіки виходили й українські, й євросоюзівські законодавці при встановленні ставки акцизів. І в ЄС, і в Україні акциз на автогаз приблизно вчетверо менший за акциз на бензин. Щоправда, директива ЄС обмежує мінімальні ставки податку, а деякі країни ведуть свою політику, але навіщо нам наслідувати гірші приклади?

Встановлення акцизу на зріджений газ на анонсованому рівні вивело б Україну в лідери серед європейських країн, тоді як навантаження на бензин в Україні у понад півтора рази менше, ніж передбачено цією директивою. Тож нинішня ставка акцизу на зріджений газ для авто — розумна і цілком «європейська» політика, принаймні, настільки ж європейська, наскільки і поточні ставки на інше пальне.

Як відомо, ідею підвищити акциз на газ до такого рівня, аби зробити його неконкурентоздатним, свого часу просував власник Кременчуцького НПЗ, який довго був єдиним в Україні великим виробником рідкого автомобільного пального.

Зараз цим заводом, частково зруйнованим російськими ракетами, управляє держава, тож естафета перейшла до неї. Проте, на відміну від олігарха, вона має керуватися не стільки матеріальними мотивами, скільки суспільним благом.

Автор:

старший економіст CASE-Ukraine, фахівець Економічної експертної платформи Дубровський Володимир

CASE-Ukraine