Світлана Кострицька, #ЛегендарнаКоманда

Завжди бути першою

 — Світлано Василівно, чи правда, що перші пластикові картки (локальні) в Україні були випущені саме МТБ Банком, у Чорноморську (колишньому Іллічівську)?

 — МТБ Банк (тоді АКБ «Морський транспортний банк») першим в Україні в 1998 році розпочав підготовку до випуску чіпових карток на внутрішній платіжній системі банку в Чорноморську. Законодавець в ті часи вимагав, щоб банки реєструвалися в податковій інспекції, а я її очолювала на той час. Волею долі я і була призначена керівництвом банку на посаду фінансового директора служби платіжних карт операційного департаменту. З керівництвом банку ми вже були знайомі, і коли вони запропонували меру Чорноморська (Іллічівська) проєкт із випуску локальних карт, він запросив мене на зустріч. На той час я вже вийшла на пенсію, тож він мене викликав і сказав голові банку: «Ось ця жінка, вона впорається». І у 1999 році почалося впровадження чіпових карток в Іллічівському морському порту.

За дефіциту фахівців у банківській сфері з платіжних систем — та їх і не було, чесно кажучи, ніхто не готував — силами моїх колег «вийшли у світ» 11 800 карт, які працювали на внутрішній платіжній системі банку. Сам пластик був виготовлений в Австрії, а банкомати — виробництва США. Термінали були французькі. Ми планували впровадити так званий «зарплатний проект», але наказу керівництва порту про переведення працівників на цей проект все не було й не було. Я добре розуміла ситуацію, час був такий — довіра до банківської системи України тільки-тільки зароджувалася, і мені запропонували з людьми працювати, як то кажуть, самостійно. Так би мовити, проводити роз'яснювальну роботу. Ось уявіть собі, як це виглядало. Робітники з піддонів споруджували «п'єдестал», мене на нього піднімали, і я у відведені для цієї мети 15 хвилин обідньої перерви роз'яснювала переваги використання пластикових карток, зарплатного проекту… П'ять районів у порту! У кожній зміні! Кожна аудиторія — 700−750 осіб! Вони кричали, що не вірять банкам, що їхні заощадження пропали, і взагалі нізащо і ніколи! А мені доводилося знову і знову пояснювати, що це не повториться, і що наші платіжні картки — це надійно і вигідно. І ось таким чином ми залучили 11 800 клієнтів, які вперше в Україні стали користуватися платіжними картками, нехай навіть і локальними.

 — А кому видали першу картку?

Світлана Василівна тримає «театральну» паузу.

 — Ви будете сміятися, але це був Михайло Жванецький! Ну, а хто ж іще?

Залізна леді з м’яким серцем

 — Ви почесний громадянин Чорноморська. Екс-мер міста Валерій Хмельнюк написав у своєму FB: «Світлана Василівна — не просто прекрасний фахівець в банківській галузі та досвідчений керівник з багаторічним стажем, це — чудова жінка з активною життєвою позицією, яка користується заслуженою повагою, і Почесний громадянин Чорноморська». Такі слова треба заслужити!

 — Я працюю в Іллічівську з дня заснування міста. Спочатку мені пропонували посаду в Києві, у міністерстві. Але моя мама, дуже мудра жінка, сказала мені: «Краще бути маленьким капелюхом, ніж великими полями від капелюха». І цю саму фразу я колись повторила Валерію Хмельнюку, меру, коли його «сватали» в міністерство економіки. І Хмельнюк тут залишився. І зробив Іллічівськ європейським містом. І скільки інвестицій залучив. До речі, всі знають мило Duru? Так це ми з ним їздили до Туреччини, домовлялися там і привели ці інвестиції в Одеську область. Я готувала всі калькуляції, документацію економічну, щоб у нас відкрити це виробництво.

Тож я з дня заснування міста постійно виходила з ініціативами щодо впровадження низки нововведень. Наприклад — створення централізованої бухгалтерії бюджетних установ. Для цього навіть писала на цю тему дипломну роботу в інституті Вознесенського.

Брала участь у запуску величезного підприємства — комбінату рибної гастрономії «Антарктика». 31 тонна на добу продукції! Я, головний економіст, у спецівці та гумових чоботях, обходила щодня цехи і фіксувала час операцій, дані нормувальників… мені ж треба було все калькулювати! Я була на всіх суднах риболовецьких! Я все-таки фінансист, а школа виробництва, яку я пройшла на цьому комбінаті, була безцінною.

Маю безпосереднє відношення до розроблення спеціального податку для малого та середнього бізнесу, який було затверджено у 1989-му році кабінетом міністрів України на п'ять років як експеримент — в Іллічівську та Ялті. Бюджет отримав відрахувань удвічі більше за цим спеціальним податком. Бізнес завдяки цьому податку ожив.

 — Подейкують, що Ви є полковником податкової служби?

 — Постановою кабінету міністрів України 1992 року за результатами атестації мені було присвоєно звання радник податкової служби першого рангу. Це і відповідає званню полковника.

Легенда Чорноморська

 — Ось уже півстоліття минуло відтоді, як ви переїхали в Чорноморськ. Ви там живете з самого його заснування. Всіх знаєте, вас жителі міста навіть називають Легендою Чорноморська, так багато Ви для нього зробили. У цьому секрет того, що навіть під час війни Вам вдається зберігати високі показники й утримувати клієнтів?

 — Зараз банківська система як і вся країна переживає складні часи. Незважаючи на ситуацію, що склалася, демонструє стійкість, і це не банальне везіння, результат системної роботи протягом багатьох років. Є особливість банківських відділень у невеликих містах: клієнт нас знає особисто, нам довіряє. Він приходить до конкретного касира, менеджера, керівника відділення. «Що, Женечка сьогодні не працює? Ні, вона буде завтра. Добре, я завтра прийду!». Клієнт приходить не тільки за банківськими послугами. Він хоче поспілкуватися, розповісти про себе, поділитися своїми бідами і радощами. Така специфіка! Наприклад, у людини закінчився термін депозиту. Вона навіть може пожертвувати відсотком, але оформить продовження в того менеджера, з яким у неї є контакт, навіть якщо це доведеться зробити за два-три дні, коли менеджер вийде з відпустки. Чому? Тому що довіряє. А банк — це і є довіра! У класичному сенсі. А якщо клієнт довіряє нам, то ми не маємо права підвести його.

І я постійно займаюся наставництвом — працюю з нашими фахівцями роздрібного бізнесу, навчаю мистецтву залучення й утримання клієнтів. Треба бути в певному сенсі психологом, якщо хочете. Я взагалі вважаю що треба ростити в колективі досвідчених фахівців. Їм треба створювати всі умови і для роботи, і для відпочинку. І вимагати виконання поставлених завдань. І тоді всі завдання будуть вирішені. Тобто, такий підхід окупається у всіх сенсах.

 — Ви створили «Фонд підтримки малого підприємництва», який реально допомагає жителям міста розвивати свій бізнес. Розкажіть про це детальніше.

 — У 1998 році, у червні, я розмірковувала над тим, як оживити бізнес-атмосферу в місті. З’явилася ідея створення фонду підтримки підприємців. Написала статут… І фонд почав працювати. Він був першим в Україні. До нас приїжджали делегації з обміну досвідом, представники грантових організацій, а після візиту до нас проректора з науки Одеського економічного університету було відкрито обласний фонд підтримки підприємців. Підприємці отримували допомогу у веденні бухгалтерського, податкового обліку, юридичні консультації, так звану поворотну фінансову допомогу. Де брали фінанси? Фонд існував на членські внески, плюс нам виділяли гроші за указом президента — 0,5% від загального бюджету фонду. Це був аналог безвідсоткового кредиту або овердрафту на поповнення обігових коштів. Мене навіть нагородили грамотою Спілки підприємців України.

Геній тайм-менеджменту

 — Ви безперервно в русі — постійні роз'їзди, зустрічі з клієнтами. Наскільки вибудовування взаємин з клієнтами, особисте спілкування з ними впливає на ефективність банку?

 — У мене два переломи хребта, я три місяці була прикута до ліжка. І що ви думаєте? Я керувала всіма процесами по телефону! Для людини, особливо, як я це називаю — в інтелігентному віці, рух — це життя.

Вирішальний вплив на ефективність роботи мають вибудувані взаємини з клієнтами та особисте спілкування для досягнення цієї мети. Необхідно відчути клієнта як психолог, поговорити з ним про життя, щоб привернути його до ділової бесіди. Треба постаратися з'ясувати його потреби. Особисте знайомство, комунікабельність, упертість — у найкращому сенсі цього слова, інтуїція, і — чи не найголовніше! — почуття гумору! Уміння вдало пожартувати вирішує дуже багато питань, повірте!

 — Як проходить Ваш день?

 — Встаю я о шостій ранку, мені потрібно приготувати сніданок синові — він працює в університеті, кандидат наук, був проректором з науки, завідувачем кафедри. Тому весь будинок на мені. Але в сина є обов'язок — раз на тиждень він допомагає мені робити прибирання. А кухня — це моє. Коли я хочу відпочити — я йду на кухню. Це любов! Усі мої думки, ідеї — все народжується на кухні!

 — У Агати Крісті теж усі ідеї детективів народжувалися під час миття посуду…

Світлана Василівна дзвінко сміється:

 — Мені було 19 років, коли мене призначили головою споживчої кооперації. У зоні відповідальності — вісім сіл і вісім голів колгоспів. Об'їжджала всю територію верхи на коні. Звали його Хлопчик. Мені не потрібно було вигадувати детективні сюжети — я їх бачила наживо.

А робочий день я планую напередодні ввечері. Зранку, перед початком робочого дня, 15-хвилинна нарада з усім колективом, для коригування плану на день і вперед! Мене не цікавить, чому не вийшло. Я завжди запитую — що ви зробили, щоб вийшло? Постійно прагну вдосконалюватися. Потрібно просто наполегливо працювати. А успіх — це просто визнання того, що ти робиш. Зробити можна все, потрібно тільки знайти шлях до цілі. Таке моє життєве кредо. А для того, щоб домогтися поставлених цілей, необхідно включати мислення, інтелект, і обов'язково інтуїцію. Не забувати й про оптимістичний погляд на життя.

 — Звідки Ви черпаєте енергію? Сьогодні так часто говорять про втому, втрату сенсу життя. А Ви демонструєте протилежне. Як Вам це вдається?

 — Моє гасло — жити, знехтувавши втомою. Це мені дає сили.

Хто вміє добре працювати, той вміє і розважатися і відпочивати

 — Кажуть, що банківські працівники — нудні люди. Дивлячись на Вас — цього не скажеш. Яскрава, весела, неординарні рішення, нестандартні ходи. Це мистецтво вже, а не фінанси. Ви знайшли свій індивідуальний підхід до справи?

 — Знаєте… я дуже люблю дітей своїх співробітників. Які я їм влаштовувала свята в банку! Коли банку виповнився 21 рік, я запросила їх до нашого офісу. Кожну дитину посадили за робочий стіл своєї мами. Я розповідала кожному, чим займається його мама і як важливо те, що вона робить. Ми навіть виготовили медалі, написали «Банкір» на стрічці і вручили їм. Я б хотіла цих дітей зараз знову запросити до нас і поговорити з ними, дізнатися, ким вони стали. Тож ми взагалі зовсім ненудні, насправді. Усім колективом ходимо в походи, постріляти — на полігони, а які ми влаштовуємо капусники! Ми вміємо добре і працювати, і відпочивати.

 — А є у Вас хобі?

У мене робочий кабінет — на роботі, а вдома — кухонний кабінет. Кулінарія це моя пристрасть. Я такий експериментатор! І всі рецепти в мене в голові. Ви навіть не уявляєте, що я роблю в духовці з рибою! А з лавашем!

 — А як усе встигаєте?

 — Сплю я чотири години на добу, як Наполеон. Але кухнею мої захоплення не обмежуються. Шалено люблю подорожувати — об'їздила півсвіту, а без театру життя не уявляю.

 — У чому секрет Вашої стійкості? Що Ви собі говорите, коли треба пройти серйозні випробування?

 — Ти сильна, все вийде, випробування пройдеш.

 — А ким Ви мріяли стати, коли були дитиною?

Я росла серед хлопчаків, друзів мого старшого брата. Стояла на футбольному полі, у воротах. Хлопці були старші за мене років на десять-дванадцять і я, звісно, намагалася їх наслідувати та росла шибеником! А мрій у мене була маса. Я хотіла бути то лікарем, то актрисою, то бути мотогонщиком, взяти участь у мотокросі… так-так! Моя ж хлопчача компанія вже ганяла на мотоциклах! І що ви думаєте? Мрія збулася!

 — Та невже?!

 — Першість Одеської області в перегонах на мотоциклах — моя!