Навіщо держава «колекціонує» банки і що з ними зробить після війни

Крім цього, нещодавно фактично було націоналізовано невеликий Перший Інвестиційний Банк (PINbank), основним акціонером якого донедавна був російський олігарх Євген Гінер. Проте, 27 лютого 2023 року колегія суддів Вищого антикорупційного суду за заявою Мін'юсту ухвалила рішення про стягнення його 88,89% акцій PINbank на користь держави, відповідно до українського закону «Про санкції». Невеликий пакет акцій (9,5%) залишився у володінні українця Олександра Шандрука, який є бенефіціаром через юрфірму «Укрправо», а також інших міноритаріїв, імена яких не називаються через мізерні пакети.

Досі Нацбанк відносив до групи банків із державною часткою чотири фінустанови: Приватбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк. Але з урахуванням Сенс Банку та Першого Інвестиційного Банку, кількість держструктур уже зростає до 6.

«Мінфін» з'ясовував, як збільшення держчастки позначиться на вітчизняній банківській системі.

Без держави під час кризи складно

За умови націоналізації Сенс Банку та PIN bank частка держави у загальних активах банківської системи зросте з 53% до 56,5%, а в чистих активах — з 50,6% до 53,8%. Звичайно ж, найбільший «внесок» зробить Сенс Банк, який на 1 січня 2023 року мав 95,9 млрд грн загальних активів, а чистих — 75 млрд грн. У Першого Інвестиційного Банку ці показники менші — 1,2 млрд грн та 1,1 млрд грн відповідно.

Подальше збільшення впливу держави у банківському секторі розділило більшість експертів на два табори: одні не бачать нічого гарного у втручанні влади, інші переконані, що Україна у військових умовах просто не має іншого вибору. Особливо, з огляду на те, що влада не вперше говорить, що зростання впливу держави в банківському секторі — тимчасовий захід. Втім, ця «тимчасовість» затягнулася на довгі роки, причому не лише військові.

«Навряд чи можна назвати тимчасовою тенденцію збільшення частки держави у банківському секторі, яка триває з кризи 2008 року, тобто вже п'ятнадцятий рік. Незважаючи на велику кількість стратегій з продажу, часткової приватизації, жоден із великих банків з державною часткою не був проданий навіть у порівняно непогані довоєнні роки. Наразі така приватизація є примарною», — вважає фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Джерело: дані НБУ, розрахунки ICU

Втім, наразі стягнення Сенс Банку та PINbank на користь держави експерт вважає неминучим заходом, хоча й не дуже вірить у їхній швидкий перепродаж.

«Володіння одним із найбільших фінансових інститутів підсанкційними особами неприпустиме. Отримання банком прийнятного для України інвестора у сьогоднішніх умовах є неймовірним. Тому єдиним на сьогодні робочим варіантом залишається націоналізація», — додав Демків.

Про те, що українська влада опинилась у складній ситуації, говорять й інші аналітики, які вважають посилення державного впливу негативним моментом.

«Стратегічно регулятор декларує намір стимулювати скорочення частки держави у системі, але досі жодного реального кейсу ми не бачили. А за умов війни навіть мріяти про це не доводиться. Дуже сподіваюся, що після перемоги на фоні сприятливого інвестиційного клімату такі шанси з'являться. Плюс держави очевидний — за умов війни небезпечно мати у системі настільки великий банк із капіталом походження країни-агресора. Але, з погляду чергового збільшення частки держави у банківській системі, це, звичайно, величезний мінус», — наголосив у розмові з «Мінфіном» голова правління Юнекс Банку Іван Світек.

Хоча є й фінансисти, які дуже повірили у державну міць після фінансових потрясінь у світі та банкрутств/загрози банкрутств у США та Європі у лютому-березні 2023 року.

«Вважаю, що саме оперативна та ефективна допомога держави в історії зі швейцарським Credit Suisse, який перебував на межі краху, допомогла врятувати ситуацію. Влада змусила конкуруючий UBS купити Credit Suisse та не допустила загострення кризи. При цьому держава дала свої гарантії і виділить рефінансування підтримки ліквідності, якщо буде потрібно.

Вона навіть змінила законодавство, щоб виплатити кошти акціонерам Credit Suisse, що раніше було неможливо (на першому місці стояли розрахунки за облігаціями). Посадовці правильно розставили пріоритети та поставили на перше місце стабілізацію банківської системи, без якої не можна стабілізувати та розвивати економіку. Правильний та грамотний підхід", — запевнив «Мінфін» фінансовий аналітик Василь Невмержицький.

Що отримає держава, націоналізувавши Сенс та PIN

Фінансовий стан Сенс Банку «Мінфін» вже детально аналізував за підсумками 2022 року. Структура просіла за низкою показників, але з аналогічними проблемами у воєнний час стикалися багато українських фінустанов. Загалом же, експерти вважають банк стійким.

«Сенс Банк входить до переліку системно важливих для банківського сектора. Його частка у чистих активах банківської системи становить 3,1%. За чистих активів у 73,6 млрд грн, депозитна база становила 60,6 млрд грн. Норматив адекватності власного капіталу Сенс Банку становить 11,35%, при мінімально допустимому значенні 10%. Таким чином, він на даний момент виглядає, як фінансова установа без очевидних проблем», — прокоментував «Мінфіну» ситуацію директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital Дмитро Чурін.

Невеликий PINbank поступається Сенс Банку за всіма показниками. Через збитки у 136,6 млн грн за підсумками 2022 року, капітал банку скоротився на 34%. Але вимоги щодо регулятивного капіталу (на 285,2 млн грн) ще виконуються. При цьому Перший Інвестиційний Банк став одним із найактивніших користувачів кредитів рефінансування Нацбанку: на початку січня 2023 року заборгованість за ними становила 489 млн грн, що в 1,7 разів більше за регулятивний капітал. Крім цього, банк залучив 40 млн субординованого боргу, термін користування яких спливає наприкінці 2025 року.

За минулий рік активи PINу скоротилися на 66% (до 1,1 млрд грн), що пов'язано, здебільшого, зі скороченням коштів на коррахунках НБУ, у касі та вкладень в ОВДП. Близько 50 млн грн були вкладені в облігації місцевих органів самоврядування і під них у 100% були сформовані резерви.

Обсяг кредитного портфеля Першого Інвестиційного Банку минулого року скоротився на 93 млн грн — до 177,3 млн грн, із яких 99% — це фінансування корпорацій. Більшість позичальників представляли торгівлю, операції з нерухомістю та будівництво, фінансові послуги та сільське господарство. Частка неробочих кредитів на початок 2023 року зросла до 44,65%. Витрати підвищилися з 228,8 млн грн у 2021 році до 304,8 млн грн у 2022-му. Переважно, це адміністративні, відсоткові витрати та відрахування до резервів. PINbank проводить оптимізацію регіональної мережі, у січні 2023 року у нього було 11 відділень у 5-ти областях: більшість у Київській (4) та Одеській (3).

Перший Інвестиційний Банк не займає провідних позицій у банківській системі з 67 банків на початок 2023 року:

• 54 місце — за балансовим капіталом;
• 57 місце — за вкладами населення;
• 58 місце — за вкладами бізнесу;
• 58 місце — за прибутковістю.

«Банк невеликий та з непоганою ліквідністю. Зміна форми власності для установи — це вторинне, крім того, що новий менеджмент отримує більше можливостей щодо активів та пасивів банку. Для банківської системи це не дуже відчутно, а ось для репутації органів, які ухвалюють подібні рішення — так», — описав «Мінфіну» поточну ситуацію директор департаменту ринкових досліджень рейтингового агентства IBI-Rating Віктор Шулик.

«Укрпошта» та злиття з Ощадом: що буде далі

Після появи інформації про стягнення державою 88,89% акцій PINbank Євгена Гінера майже відразу з'явилися чутки про те, що структурою зацікавилася державна «Укрпошта». Раніше вона відкрито цікавилася Альпарі Банком і навіть отримала дозвіл на угоду від Антимонопольного комітету, а тепер з'явилася нова інформація.

Якщо вона підтвердиться, то PINbank залишиться фінустановою з держкапіталом. Оскільки засновником та акціонером «Укрпошти» є держава в особі Міністерства інфраструктури.

Про подальшу долю Сенс Банку у разі націоналізації будуються різні версії. Жодну з яких влада поки що не оприлюднила публічно і не обговорювала з громадськістю.

За одним із сценаріїв, колишній Альфа-Банк може залишитися структурою, що окремо стоїть, і продовжить активно обслуговувати населення і малий/середній бізнес. А згодом може залучатися державою, зокрема, й під глобальні держпроєкти, спрямовані на відновлення України після перемоги у війні.

Є й інший сценарій — злиття та поглинання. В уряді та Нацбанку є прихильники ідеї об'єднання Сенс Банку з державним Ощадбанком. У розрахунку на отримання максимального ефекту від високої технологічності, якою славиться Сенс.

Це поки що лише два робочих варіанти, але згодом можуть з'являтися й нові. Тому поки що складно передбачити долю Сенс Банку та PINbank.

Першим піде Укргазбанк

Загалом, для ринку страшних наслідків від націоналізацій поки що не передбачають.

«Щодо реакцій фінансового ринку та банківської системи на можливу націоналізацію Сенс Банку, то я не думаю, що варто чекати якихось потрясінь. По-перше, йдеться про націоналізацію. Це, радше, фактор стабілізації, ніж навпаки. По-друге, ринок фактично вже „перетравив“ цю подію. Усі вже прийняли можливу націоналізацію, як неминучу подію. Здивування викликає, радше, той факт, що цього досі не трапилося», — зауважив Іван Світек.

При цьому експерти не виключають додаткових фінансових витрат для держави.

«З українських банків на моїй пам'яті лише Укргазбанк був націоналізований відносно безболісно для держави. Щодо решти, рано чи пізно, „спливали“ додаткові витрати для держбюджету. Не думаю, що державний капітал — це погано, особливо період регулярних криз в економіці. Найбільші банки Китаю демонструють дуже хорошу ефективність. Навіть російські, білоруські, турецькі банки», — зазначив Віктор Шулик.

Суспільство, на думку експертів, має позитивно відреагувати на банківську націоналізацію під час війни. Вважається, що це може додати спокою вкладникам та позичальникам.

«У держави існує гостра необхідність зберегти довіру до банківської системи для того, щоб економіка не збільшувала перехід до розрахунків готівкою та не відбувалося неконтрольованої доларизації накопичень населення. Висока частка державних банків на ринку дозволяє формувати позитивні очікування, що фінансова система зберігає стабільність, оскільки держбанки можуть сподіватися на безпосереднє вливання капіталу з боку уряду у разі потреби», — пояснив Дмитро Чурін.

При цьому є ризик того, що держава ще довгі роки володітиме банками. Головним ризиком у зв'язку з цим вважається зниження конкуренції у фінансовому секторі та гальмування у розвитку установ. Насамперед, у технологічному плані. До того ж, всі пам'ятають, що держава в Україні рідко буває ефективним власником.

У швидкий розпродаж фінустанов експерти зараз не вірять. Усі чекають закінчення війни, але після нього буде потрібна передпродажна підготовка.

«До перемоги України можна навіть не розпочинати розмови про пошук інвесторів для українських банків. Це просто неможливо. Після перемоги це цілком реально, особливо якщо ми говоримо про Сенс Банк. Все ж таки це ринковий банк, зі зрозумілою моделлю. Знайти покупця на нього буде набагато простіше, ніж на інші держбанки. Але залишається відкритим питання його докапіталізації. Без ретельного аудиту неможливо оцінити потребу у додаткових вливаннях, але вони абсолютно точно будуть необхідні», — переконаний Іван Світек.

Експерти не мають сумнівів, що від Кабміну буде потрібна капіталізація не тільки Сенс Банку та PINbank, а й інших структур. Насамперед, Укрексімбанку, а може й інших держбанків, якщо у них продовжить зростати частка неповернень за кредитами.

Очікується, що першим проданим держбанком після війни стане Укргазбанк, який може завершити багатостраждальну угоду з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) на €30 млн. На цю суму іноземці відкрили кредитну лінію ще у 2021 році, але з правом конвертації в акції українського банку у майбутньому. У 2022 році Укргазбанк повідомляв, що за III квартал збільшив обсяги торговельного фінансування по лінії IFC на €31,5 млн.

Після угоди з Укргазбанком не виключається поновлення переговорів щодо можливого входження Європейського банку реконструкції та розвитку до капіталу Ощадбанку. Але лише за умови перебудови держбанку та його додаткової капіталізації.

Автор:

Фінансовий журналіст Лисенко Олена