Системно важливі банки: плюси та мінуси рішення НБУ

Чому системно важливих банків так багато і що це означає 

Аргументація — низька валова частка SIBs в загальних активах системи у порівнянні з іншими європейськими країнами, а також незначна кількість факторів, по яким визначалась системна важливість раніше.

Крім того, системно важливі банки отримають вище навантаження по окремим нормативам, зокрема миттєвої ліквідності, Н7, а також буферу капіталу.

Позитивно, що графік даних нововведень розтягнутий в часі і банки мають можливість підготуватися.

Банкрутство банку не несе ризику дефолту фінансової системи

Та дозволю собі й трохи критики. На мою думку, настільки стрибкоподібний перехід — з 3-х до 14-ти (а у 2015 році їх було 8) — не є позитивним сигналом від регулятора, що буде породжувати певні зайві побоювання про можливість різких регуляторних змін і в майбутньому. Бажано було би рухатись більш плавно.

Адже, по-суті, відбулась кардинальна зміна трактування самої концепції системної важливості — якщо раніше ключовим критерієм «системності» банку був його вплив на банківську систему у разі дефолту, то тепер цей вагомий нюанс розрізнення банків за рівнем генерації системного ризику розмивається і лишається дещо осторонь.

Бо як показав негативний досвід ряду великих банків — Дельта, Брокбізнесбанк, Надра, Фінанси та Кредит (які би точно були визнані системними по новій методиці, якби лишились в живих) — їхній дефолт не справив надто суттєвого системного впливу на загальну фінансову стійкість системи. Чого точно не скажеш про Приват і Ощад з огляду на гегемонію на ключових сегментах банківського ринку.

Причина слабкого впливу на системний ризик окремих банків нижче ТОП-3 або ТОП-5 можна шукати в специфічній структурі нашого ринку, де, на відміну від інших країн, банків «другого ешелону» дуже багато і між ними йде серйозна конкуренція.

Інший наслідок настільки широкого переліку системно важливих банків — зростання зайвого регуляторного навантаження і транзакційних витрат, пов'язаних з посиленим моніторингом такої кількості банків: роботи всім стане більше, а ефекту від неї менше.

Краще було б сконцентруватися на аналізі ризиків ТОП-5 +/- 2 дійсно критично важливих банків, а решту розглядати стандартно в рамках випробованої часом практики стрес-тестування

Єдине, що радує і дещо поліпшує ситуацію, НБУ все таки буде розрізняти серед системно важливих — більш і менш системно значущі (чого не було раніше і що відповідає міжнародній практиці), адже розмір буферу капіталу все-таки буде розрізнятися, і двійка лідерів отримає максимальне навантаження, з огляду на свою визначальну роль у стійкості ринку.