Без траншу: де уряд шукає валюту

Що відбувається з українським ринком цінних паперів — в черговому тижневому огляді від фінансового аналітика Сергія Фурси. Публікуємо скорочену версію його блогу на «НВ».

На цьому тижні українські єврооблігації почувалися трохи краще, ніж в середньому по палаті на ринках, що розвиваються. Пощастило, що коли тиждень тому весь світ, що розвивається, ріс, українські папери не поспішали, і тепер корекція не торкнулася нашого сегмента, адже особливо нічому було коригуватися. Ринки очікують розв'язки з МВФ. Суверенні папери продовжують торгуватися в діапазоні від 7% на короткому кінці кривої до 9% на довгому. І новий випуск України, який має відбутися до кінця року, навряд чи вдасться розмістити нижче 9%. І то тільки у випадку, якщо ми отримаємо транш МВФ.

Варранти залишаються на рівні 50% від номіналу. При цьому чим ближче до виборів, тим більше українських політиків волають про те, що варранти – це зрада Батьківщині, і вони точно щось з ними зроблять, але чомусь ніхто з них не готовий ставити на це гроші. І це на тлі того, що самі варранти давно заведені в Україну і можуть бути куплені будь-яким маленьким і великим українцем. І якщо це дійсно зрада, то чому зараз їх вартість становить лише половину від списаних у інвесторів грошей? І якщо ви вірите, що Україна буде платити за ними несусвітні суми, віддаючи останнє, то дуже логічно брати все, що є, і бігти купувати їх на останні гроші.

А поки траншу немає, і зовнішні ринки для України закриті, уряду доводиться піднімати ставки на внутрішньому ринку — насамперед за валютними ОВДП. На первинному аукціоні за короткими паперами, 9-місячним валютним ОВДП, ставка досягла 7%. І тепер прибутковість на внутрішньому ринку за валютними облігаціями вже відповідає ринку єврооблігацій. Все-таки на внутрішньому ринку в основному котируються короткі папери.

При цьому основними власниками валютних паперів залишаються державні банки, яким регулярно роблять пропозиції, від яких неможливо відмовитися. А значить і ризик дефолту або навіть реструктуризації за ними набагато менший, ніж за єврооблігаціями. Що вже продемонстрували події 2014-2015 рр, коли реструктуризація не торкнулася внутрішнього ринку. Набагато простіше для уряду не влаштовувати танці з бубном, створюючи собі додатковий головний біль реструктуризацією, а ще раз попросити держбанки купити нові папери замість старих. А невеликі власники валютних облігацій просто йдуть причепом.

Гривня продовжує залишатися трохи вище 28,0, навіть трохи зміцнившись на цьому тижні. На ринку українських акцій було помітно пожвавлення, причому як за акціями, що торгуються всередині України (там залишилося кілька папірців), так і за такими паперами, як Ferrexpo і Кернел. Усередині країни пожвавлення спричинено попитом на Центренерго, де всі знову повірили в перспективу приватизації. На цьому тижні зроблений ще один крок назустріч продажу, була встановлена ​​стартова ціна. І ключовим тепер залишається питання, чи не стане який-небудь черговий опалювальний сезон перешкодою, чи не поставлять аукціон на 25 грудня, і чи хоче робити крок назустріч хоч один іноземний інвестор. Останнє – ключове, бо сама приватизація важлива, перш за все, як сигнал, а якщо черговий місцевий олігарх або зіц-голова купить компанію, то це навряд чи буде сигналом і навряд чи стане головною новиною на телеканалах Bloomberg і CNBC. А потрапити туди з позитивом Україні дуже треба.