Нова тактика, старі схеми. Лондонський суд встановлює масштаби шахрайства в Приваті

Цікавих моментів в слуханнях було кілька. Адвокати Привату деталізували аргументацію банку щодо ймовірного шахрайства Коломойського-Боголюбова. Представники українських бізнесменів побічно визнали можливість того, що з банку все-таки виводилися гроші. Але за їхньою версією — в набагато менших масштабах, ніж вважають позивачі: $245 млн проти $ 1,9 млрд.

У розпорядженні «Мінфіну» опинився витяг з матеріалів судових слухань з детальним описом аргументів ПриватБанку. Яке рішення прийме суд за підсумками  виступів сторін — стане відомо тільки в жовтні.

Про що розповіли юристи Привата

Адвокати Привата (компанії Richard Ian Lewis та Hogan Lowels) звернули увагу суду на те, що справа найбільшого українського банку має багато спільного з процесами інших великих фінустанов з колишнього СРСР і їх екс-бенефіціарів. Наприклад, російський Межпромбанк проти Сергія Пугачова або казахстанський БТА Банк проти Мухтара Аблязова.

«Олігархи Східної Європи володіли великими банками і контролювали їх роботу. При цьому вони видавали мільярдні кредити компаніям, якими самі ж таємно володіли. Коли місцева банківська індустрія зіткнулася з більш жорстким регулюванням з боку центробанків, справжня підоснова такого кредитування була розкрита. Кредити банкам ніхто не повернув, а олігархи втекли за кордон, скаржачись на те, що стали жертвами переслідування», — йдеться в матеріалах адвокатів українського банку.

Їх аргументація звучить не вперше. У центрі риторики юристів — опис схеми, в рамках якої Приват протягом 2013-2014 років брав участь у фінансуванні фіктивних контрактів на поставку товарів. У схемі брало участь шість британських компаній і 46 українських клієнтів банку. Сума збитку від цих маніпуляцій, на думку юристів Привату, склала $ 1,91 млрд.

Згідно з даними позивачів, українські фірми домовилися з британцями про закупівлю неправдоподібно великих партій промислових товарів (марганцева руда, соковий концентрат, елеватори і т.п.). Поставок товару по факту не було, — стверджують адвокати. Але кожен з британських контрагентів обов'язково отримував великий аванс, виплату якого фінансував банк. У підсумку, за кожного з українських покупців Приват заплатив від $ 3,7 до $ 57 млн ​​- таким чином банк забезпечив фінансування 54 уявних контрактів.

Британські компанії, на користь яких надійшли гроші, виступають в Лондонському суді відповідачами разом з Коломойським і Боголюбовим. Це компанії Teamtrend Ltd, Trade Point Agro Ltd, Collyer Ltd, Rossyn Investing Corp, Milbert Ventures Inc і ZAO Ukrtransitservice Ltd. 

Гроші під поставку товарів у банку залучали, зокрема, компанії Фоксар, Інком, Карінда, Надтіс і Трансмолоко. У серпні 2016 року (тобто за півроку до націоналізації) разом з іншими 38 юрособами ці фірми фігурували в розслідуванні Генпрокутарури щодо виведення з ПриватБанку 19 млрд грн рефінансування НБУ. Ще в на початку 2015 року аналогічний перелік з 42 компаній, через які співробітники банку нібито вивели за кордон $ 1,8 млрд, публікувало видання Наші Гроші.

Згідно з даними прокуратури, ці події відбувалися протягом 2014 року. Як уточнюють лондонські адвокати Привату, схема почала діяти в квітні 2013 року, але більшу частину цих кредитів (65%) банк видав за два дні.

Представники ПриватБанку відзначають, що умови, на яких видавалися великі суми, були «дивними». Наприклад, компанії Інвестгруп і Фоксар залучали фінансування під покупку великих партій австралійської марганцевої руди, а також екскаваторів. Обидві фірми при цьому офіційно займалися «консультаціями в сфері бізнесу та маркетингу».

Окрему увагу банк звертає на обсяги поставок. Так, за даними юристів Привату, компанія Collyer Ltd повинна була до грудня 2014 року доставити в морпорт Одеси 2,3 млн тонн австралійської марганцевої руди. Це 30% від річного видобутку руди в Австралії, що в 26 разів перевищує обсяги імпорту цієї сировини в Україну за весь 2014 рік.

«У позичальників не було документації про відкриття рахунків, у всіх випадках, крім трьох, вони не мали кредитної історії, а також історії продажів. Кожен з них мав одного найманого працівника (за винятком однієї компанії, у якої було два співробітника). У 39 з 46 випадків вони або не надавали інформації щодо свого бізнесу, або відзначали, що займаються «неспеціалізованою оптовою торгівлею», — пишуть представники банку.

З цього випливає ключовий висновок позивачів — всі зазначені в справі юрособи так чи інакше перебували під контролем Коломойського і Боголюбова. Як доказ юристи Привату призводять лист керівника комплаенс-управління банку Дмитра Лучанінова, адресований іншим топ-менеджерам, датований 31 березня 2015 року.

В цьому листі Лучанинов (він і зараз очолює комплаенс в Приваті) зазначає, що в ході позапланового аудиту НБУ, інспектори регулятора звернули увагу на тих самих 42 клієнтів банку, які співпрацювали з британцями. 24 з них були явно пов'язані з акціонерами, але дані про це банк не вносив до своєї квартальної звітності через небажання порушувати нормативи Нацбанку.

Також в листі, як стверджують адвокати, фігурував Іван Колесник — кінцевий бенефіціар британської Collyer Ltd. Його Лучанинов прямо називав інсайдером банку, тобто особою, пов'язаною з його власниками.

«Замість того, щоб хоча б із запізненням розкрити цю інформацію, Лучанинов запропонував вищим керуючим банку, а саме Юрію Пікуш, Володимиру Яценку та Тимуру Новікову детальну процедуру щодо подальшого приховування зв'язків шляхом заміни директорів вказаних 24 позичальників», — йдеться в матеріалах юристів Привату.

Тактика Коломойского

Представники Коломойського-Боголюбова не стали коментувати або просто заперечувати свій зв'язок із зазначеними юрособами, як і лист Лучанінова. За словами представників Привату, британські відповідачі-юрособи також не намагалися роз'яснити суду походження своїх дивних контрактів з 46 українськими компаніями.

«Коломойський активно відкидає твердження про шахрайські операції: кредити українським позичальникам були належним чином захищені і, в будь-якому випадку вони були повернуті», — сказано в уривку з слухань.

Представники екс-власників Привату наполягають на тому, що у зазначеній схемі фінансування торгових контрактів було задіяно лише $ 245 млн коштів банку, а не $1,9 млрд, як вказують позивачі. Решта грошей, як стверджують адвокати Коломойського і Боголюбова, надійшла з «незалежних джерел». Про що саме йдеться, не уточнюється.

Британські компанії стверджують, що вони не були кінцевими ланками в операціях на $1,9 млрд, а діяли тільки як представники третіх осіб.

Не останню роль в лондонському розгляді грає і низка позовів Коломойського в Україні — в них екс-власник Привату вимагав визнати незаконними дії юристів банку, оскільки ті використовують його особисті дані.

«Позивач вважає, що НБУ, ПриватБанк і його радники уклали між собою угоди всупереч законодавству про державні закупівлі, що означає їх недійсність. Їх подальше виконання без дотримання вимог Закону про захист персональних даних позивача неможливо», — цитують матеріали українського суду західні адвокати Привату.

Представники банку вважають, що за допомогою цієї судової заборони Коломойський намагався загальмувати процес, частково перевівши боротьбу в українські суди.

Ще один цікавий нюанс — британські адвокати домовилися з керівництвом Привату, що не будуть в повній мірі інформувати його про те, як протікає процес в Лондоні. Вони побоюються, що в банку залишилися лояльні до екс-власників люди, які можуть бути інформаторами Коломойського і Боголюбова.

Чого хочуть добитися

У Приватбанку заявили, що перед липневими слуханнями відповідачі відмовилися від половини своїх колишніх аргументів. Фактично це означає певні поступки, в тому числі, в плані того, що адвокати Коломойського і Боголюбова вже не заперечують факту шахрайства в Приваті.

Але в контексті вирішення справи по суті це нічого не змінює: суд в будь-якому випадку розглядає правомірність арешту активів Коломойського і Боголюбова. Кульмінація розгляду очікується тільки в 2020 році.

«Зараз сторони дискутують навколо розміру активів Коломойського і Боголюбова, які можуть бути арештовані на час розгляду справи по суті. Можливо, найближчим часом вони укладуть компромісну мирову угоду — на користь такої ймовірності говорить фактичне визнання стороною захисту зловживань на суму $245 млн», — вважає радник Ario Law Firm Кирило Юхно.

Як зазначає партнер адвокатського об'єднання Engarde Дмитро Доненко, всесвітній арешт активів пов'язаний з великими незручностями для відповідачів. Крім самого факту «заморозки» вони повинні узгоджувати з судом транзакції на суму понад 25 тис. фунтів. Тому їхні адвокати вирішили сконцентруватися саме на цьому питанні.

«Очікувано, що відповідачі боролися за цей момент до останнього. Час на те, щоб представити свою позицію суду, строго регламентовано. Тому, швидше за все, було прийнято рішення обмежитися найголовнішими аргументами і не відволікати увагу судді на другорядні в даний момент речі», — каже Доненко.

На думку представника групи компаній Актіо, юристи Коломойського і Боголюбова могли відмовитися від попередньої аргументації через небажання розкривати суду додаткову інформацію, наприклад, імена контрагентів, що не фігурували в процесі раніше.

За словами партнера СК Груп Юлії Курило, інший важливий момент, який зараз повинен встановити Лондонський суд — юрисдикція спору, оскільки мова йде про активи відповідачів по всьому світу. Але представники екс-бенефіціарів Привату відмовилися оскаржувати і право Лондона розглядати їх справу.

«На мій погляд, причини такої поведінки — в тонкощах англійського правосуддя. За правилами, всі сторони в процесі повинні діяти сумлінно, і надавати суду всі докази — навіть ті, які можуть обернутися не на їхню користь. Порушення цих правил карається не лише великими штрафами, але й кримінальним покаранням. Ймовірно, адвокати відповідачів вважали за краще піти по шляху, який не дозволить закидати їм порушення етичних норм», — допускає Курило.

Як зазначає партнер ЮФ Kinstellar Костянтин Лікарчук, головне завдання юристів ПриватБанку на даному етапі — утримати процес в Лондоні. Якщо це їм не вдасться, можна вважати, що справа в великій мірі програно.

Ольга Терещенко