Перші результати закону про фінансову реструктуризацію

Закон про фінансову реструктуризацію набув чинності 19 жовтня 2016 року і має обмежений термін дії — 3 роки, тобто буде діяти до жовтня 2019 року. Згідно з прогнозами Національного банку, закон про фінансову реструктуризацію повинен був дозволити конвертувати за цей період близько 25% корпоративних боргів і покращити фінансовий стан банків саме в кризовий період.

Серед ключових переваг закону — прописані чіткі процедури як для позичальників, так і для кредиторів. Крім того, закон спирається на кращу міжнародну практику реструктуризації, наприклад, врахування думки більшості залучених кредиторів, залучення незалежних експертів, мораторій.

В реальності закон не знайшов застосування в діяльності комерційних банків, оскільки до моменту його прийняття більшість комерційних банків вже реструктурувала більшу частину своїх кейсів. У зв’язку з цим основними споживачами закону стали державні банки, в першу чергу, Ощадбанк. Для державного Укргазбанку закон був не настільки актуальним, оскільки банк мав відносно малий обсяг проблемної заборгованості в портфелі. Приватбанк не міг скористатися цим законом, оскільки більше 90% проблемної заборгованості банку — це кредити пов'язаних осіб. Укрексімбанк поки що теж не поспішає використовувати такий варіант вирішення проблем. Але можна очікувати, що в разі успішної імплементації закону Ощадбанком за ним піде і Укрексімбанк.

Ощадбанк у 2017 році на підставі цього закону реструктурував заборгованість на 4 млрд. грн. Можна прогнозувати, що в поточному році динаміка збережеться і сума реструктурованої заборгованості перевищить минулорічну.

Закон передбачає, що навіть якщо фінансові установи не встигнуть провести реструктуризацію проблемного портфеля до жовтня 2019 року, запущені до цього моменту процедури можуть тривати і після закінчення терміну дії закону. Тобто, головне – це встигнути запустити саму процедуру реструктуризації.

Якщо говорити про застосування закону до підприємств, то він дозволяє знизити боргове навантаження і розтягнути його в часі — в залежності від можливостей юридичної особи погашати відсотки. Крім того, закон має ряд важливих новацій і дозволяє переводити зобов'язання боржника в капітал, залучати нові інвестиції в капітал боржника, випускати цінні папери і проводити реорганізацію боржника, тощо.

Ще одним обмеженням застосування закону для банків і юридичних осіб залишається юридична інфраструктура зі стягнення боргів. Поки позичальнику буде дешевше отримати необхідне рішення в суді, ніж сплатити суму боргу до погашення, він буде використовувати суди. З цієї причини, без вдосконалення судової системи неможливо розраховувати на ефективність застосування закону про фінансову реструктуризацію.

З цієї самої причини сьогодні не відбувається активного нарощування обсягів корпоративного кредитування. Як показала криза, якщо у клієнтів є сильні важелі впливу на суди, інтереси банків залишаються незахищеними, і в разі конфлікту вони лишаються ні з чим. Це змушує фінансові установи, які мають сьогодні хорошу ліквідність, залишатися на стадії очікування.

Отже, закон про фінансову реструктуризацію став поштовхом для активної реструктуризації в державних банках. Очікується, що в 2018-2019 роках ця тенденція збережеться. Що стосується комерційних банків, то закон був прийнятий з істотним запізненням. Однак в разі забезпечення ефективної роботи судової системи він міг би стати одним з універсальних інструментів врегулювання проблемної заборгованості як для юридичних осіб, так і для банків.