Міноритарії vs мажоритарії. Як розійтися «полюбовно»

Однак практика показала, що все йде не так гладко, вже є судові процеси. Про те, які перспективи впровадження цих механізмів в Україні і про можливі шляхи вирішення проблем, «Мінфіну» розповіла Оляна Гордієнко, директор ЄБРР з питань корпоративного управління. 

По-перше, сам факт досить широкого використання механізмів «селл-аут» і «сквіз-аут» підтверджує актуальність питань, для вирішення яких вони призначені. По-друге, мало які нововведення починають працювати відразу. Очевидно, що потрібен час і правозастосовна практика, в тому числі, і судова, щоб такі механізми були впроваджені і стали працювати так, як вони мають працювати. В даний момент впровадження механізмів «селл-аут» і «сквіз-аут» як раз знаходиться на етапі формування такої правозастосовчої практики як регулятором, НКЦПФР, так і судами. Успішність цієї роботи можна буде оцінити тільки з часом.

Основні проблеми, очікувано, виникають з визначенням справедливою ціною викупу акцій. З огляду на стан фондового ринку України, рівень інституту оцінки та правосвідомості взагалі, поява цих проблем була прогнозованою. У зв'язку з цим дуже важливо, щоб інструменти захисту прав міноритарних акціонерів від зловживань з боку акціонерів, що викуповують акції, які закладені в законі, були підкріплені правозастосовчою практикою як з боку регулятора, НКЦПФР, так і з боку судів. Добре, що цей процес вже запущений. Дуже важливо провести позитивні «сквіз-аути», які б показали, що при наявності необхідної правової культури і доброї волі «мажоритарників», ці механізми можуть працювати. Відповідно відсутність подібних механізмів створювало обмеження для розвитку компаній, а «міноритарії» були менш захищені і фактично безправні.

Законодавство, яке регулювало це питання до недавнього часу, надавало міноритарним акціонерам не так багато прав. Ті, хто володів менш ніж 5% акцій, а скоріше навіть декількома акціями, мали право тільки на одержання інформації про акціонерне товариство і право на управління за допомогою участі в зборах акціонерів. Однак права міноритарних акціонерів ігнорувалися, або навіть порушувалися у випадках, коли був присутній як мінімум один акціонер, який володіє 95% або великим пакетом акцій. Наявні дані по виплаті дивідендів в таких акціонерних товариствах свідчать про те, що така практика мала місце приблизно лише 2% випадків. Таке партнерство ніяк не можна було назвати рівноправним.

Саме для того, щоб відновити баланс між бізнесом і правами міноритарних акціонерів, дозволити їм розійтися «полюбовно», так би мовити, і з'явилися ці механізми. Вони повинні бути апробовані в контексті українського ринку, і чим активніше буде відбуватися цей процес, тим ефективніше будуть ці механізми.

Масштаб нинішніх проблем унікальний для України через розміри та специфіку масової приватизації в минулому. Однак питання справедливої ціни і відповідні судові суперечки виникають і в європейських країнах (наприклад, в Німеччині та Австрії). Це відбувається, незважаючи на досить якісну систему регулювання, наявність сильних регуляторних органів, більш розвинені ринки капіталу і зрілі судові системи. Як кажуть, «дорогу подужає той, хто йде». Я сподіваюся, що в процесі приведення українського законодавства та системи правозастосування у відповідність з європейськими нормами, поступово буде створено відповідну інфраструктуру. Вона буде використовуватися не тільки для справедливого викупу міноритарних акціонерів, а й для вирішення спорів між акціонерами в цілому.

Судових суперечок уникнути неможливо. Вони мають місце в європейських країнах і часто є єдиним інструментом захисту прав міноритаріїв в разі призначення несправедливої ціни. При цьому оскарження законності чи конституційності самих механізмів не вважається хорошою правозастосовчою практикою. Хочеться вірити, що в Україні фокус судових справ зміститься саме в бік вирішення справедливості ціни викупу, а не обговорення важливості, корисності і обґрунтованості існування самих механізмів. Якщо говорити образно, то несправний автомобіль потрібно лагодити для того, щоб знову їм користуватися, тому що обговорення доцільності ремонтних робіт не дасть ніяких результатів.