Долар по 31,8: Чи реальні прогнози Кабміну

У мережі «гуляє» проект постанови про основні напрями бюджетної політики на 2019-2021 роки. Офіційно цей документ ще не представлений, але деякі ЗМІ отримали його. Крім іншого, він встановлює певні макроекономічні орієнтири на 3 роки. Наприклад, за прогнозом Кабміну, ВВП в наступному році виросте на 3,6%, в 2020 — на 4%, а в 2021 — зростання прискориться до 6%.

Наскільки цей прогноз реалістичний, написав член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран в своєму блозі на NewsOne.

Долар по 31,8 й зниження безробіття

У другій половині квітня 2018 року в засоби масової інформації просочився проект Постанови про основні напрями бюджетної політики на 2019-2021 роки.

Уряд збирається в 2019 році порадувати своїх громадян: приростом ВВП 3,6%, інфляції 6,5%, безробіттям 8,9% і середньорічним курсом 30,5 грн/$.

На цьому наш Кабмін не зупиняється, і дає орієнтири на 2020 і 2021 рік. Цей проект документа цікавий в перспективі своїм офіційним статусом та можливістю назвати закладені в нього орієнтири офіційними. Проте детальніший аналіз говорить, що, швидше за все, ми маємо справу не з продуктом ретельного аналізу, а з бажаним планом Кабміну.

Бухгалтерська ідеологія

Справедливості заради скажу, що в самому Проекті зазначено, що показники можуть бути відкоректовані. Тобто автори документа, швидше за все, розуміють, що в Україні прогнозувати до 2021 року сьогодні просто нереально, але оскільки трирічне планування вже передбачено, то основна мета прогнозу — виставити деякі орієнтири для середньострокового планування.

Простіше кажучи, Мінфіну потрібно зробити трирічний план. Рахувати його потрібно, спираючись на якісь цифри, незалежно від якості цих цифр. Той факт, що період 2019-2021 років залишається самим слабо прогнозованим (хоча б через фактор виборів 2019 роки), робить всі ці прогнози кілька безглуздими і надає їм бухгалтерську сутність. Тобто зроблені вони були, тому як уряду потрібен середньостроковий прогноз.

Зрозуміло, збудуться чи ні прогнози, залежить від ряду таких факторів, як: ситуація на зовнішніх ринках на продукти нашого експорту й імпорту, а також врожаю експортованих сільгоспкультур в Україні. Так, динаміка цін на залізну руду, прокат, зернові та олійні культури вже не раз впливали на приріст нашого ВВП.

Найслабше місцем тут — врожай й ціни на нього. Мало зібрати хороший врожай, важливо його продати за гарною ціною. Все це залежить від кліматичних умов в цілому регіоні і від можливості українських аграріїв покращувати продуктивність праці та збільшувати посівні площі. Крім того, потрібно не помилитися й з посівними культурами.

Що не так

У міру поглиблення спеціалізації нашої країни в сільське господарство, прогнозованість ВВП буде все більш залежна від погодних та кліматичних факторів. В таких умовах дати 100% гарантію, що приріст ВВП в 2021 році буде 6,3%, дуже складно, а сам прогноз не має публічного обґрунтування, а значить, дуже ймовірно, був узятий зі «стелі».

Не зовсім також ясна й логіка зростання ВВП: значить, у 2019 році він зросте на 3,6%, а у 2021 році — на 6,3%. Також, за історичними спостереженнями минулих років, при зростанні ВВП у нас зазвичай безробіття знижується на кілька десятих процентного пункту, а не на кілька відсотків. Те ж можна сказати й про прогноз девальвації. Так, виходячи з історичних даних, зростання курсу долара США, навіть середньорічного, звичайно надає поганий вплив на ВВП.

Макропрогноз з Проекту

Давно відзначаю за нашим Мінфіном схильність проголошувати прогнози щодо курсу долара США, що не «лягають» в поточну кон'юнктуру валютного ринку. Створюється враження, що Мінфін зацікавлений в слабкості національної валюти по відношенню до світових валют.

Математично так це і є, оскільки, чим вище курс долара до гривні, тим більше відрахувань у гривнях йде при імпорті товарів. Крити тут нічим: імпорт, на жаль, в Україні з часом починає зростати швидше за експорт й зрозуміло, що податкова влада і митниця будуть зацікавлені в тому, щоб швидше «зробити план» без зайвих зусиль, а це дозволяє зробити саме зростаючий курс долара.

Про долар у 2021 році

Як на мене, прогноз по курсу долара США на 2021 рік, та ще й середньорічний, це повна утопія. Тут навіть не потрібно вивчати макроекономічні ризики й розуміти наші можливі провали на зовнішніх ринках. Один з найбільших ризиків для країни — це політичні конфлікти 2019 року. Нагадаю, що у нас весною 2019 роки вибори президента, а восени 2019 року — вибори парламенту.

Ми не знаємо точно, якою буде наша влада і за яким сценарієм відбудуться вибори, але один з можливих сценаріїв — це зміна президента країни. В такому випадку, парламент, налаштований під нинішнього президента, продовжить існувати до півроку, і в цьому сценарії є місце парламентської кризи і, м'яко кажучи, нерозуміння з нашими зовнішніми кредиторами.

Також не дуже ясно, власне, за рахунок чого буде зростати ВВП в 2021 році. Якщо в 2021 році долар в середньому коштувати 31,8 грн, то вже явно зростання ВВП буде йти не за рахунок припливу прямих іноземних інвестицій, які повинні були б поправити наш платіжний баланс. Ну і вже не зовсім ясно, яка повинна бути, на думку Кабміну, пропорція між девальвацією та інфляцією.

За наведеними даними видно, що темп інфляції буде випереджати приріст курсу долара, а це означає, що на 2019-2021 роки Кабмін нам анонсує інфляцію на долари всередині України. Оскільки темп інфляції явно більше темпу приросту курсу долара.

З моєї точки зору, Проект макропрогнозів Кабміну ніякої аналітичної користі в собі не несе. Це радше спроба видати за PR документ, який, в принципі, дуже необхідний Мінфіну для середньострокового планування. Показники всередині не узгоджені між собою, немає узгодженості і з історичними тенденціями по Україні в попередні 20-25 років незалежності. Прогнози ж на 2020-2021 роки взагалі виглядають як фантастика для майбутніх поколінь, оскільки нинішній Кабмін розуміє, що до 2020, а тим більше до 2021 року він вже ніяк не доживе.

Тому, було б більш правильно, якби проекти подібних документів спочатку подавалися публіці як розрахунковий документ, необхідний для середньострокового планування, з обов'язковим детальним розкриттям ключових макроекономічних індикаторів і того, як саме вони прогнозувалися.