Річниця націоналізації Приватбанку. Які залишились запитання

Яка повинна бути стратегія державного Приватбанку

Держави зазвичай володіють банками для виконання соціально важливих функцій, у яких не зацікавлені приватні банки. Наприклад, вони можуть фінансувати довгострокові інфраструктурні проекти або забезпечувати доступ до фінансових послуг усіх громадян.

Якоїсь унікальної суспільної користі, на нашу думку, Приватбанк не приносить. Тому в перспективі банк необхідно продати. 

Як держава уникатиме ризиків володіння Приватбанком

Є чотири ризики володіння державним банком.

Перший — держава часто є менш компетентним власником, ніж приватний власник.

Другий — держава може використовувати державні банки для фінансування бюджету.

Третій — держава може фінансувати за допомогою державних банків державні підприємства.

Четвертий — політики у разі «захоплення держави» можуть фінансувати через державні банки власний бізнес.

В українській новітній історії є приклади реалізації всіх чотирьох ризиків для різних державних банків. За даними НБУ, рівень проблемної заборгованості вищий у державних банках, ніж у приватних.

Після витрачених на порятунок приватного банку 139,3 млрд грн не хотілось би, щоб держава наступила на граблі, через які банк довелось би докапіталізовувати через погану якість управління вже державного банку.

Чи є шанс повернути інвестицію

Насправді інвестиція вже повернулася. Однак це повернення важко порахувати, бо витрати на докапіталізацію — ціна стабільної роботи фінансового сектора. Банкрутство банку могло би призвести до колапсу банківської системи.

Чи можливо повернути інвестицію грошима? Можливо, але лише частково. Втім, це не найважливіше в майбутній історії Приватбанку. Важливіше, щоб прийшов новий інвестор з чітким планом розвитку та досвідом у банківському бізнесі.