Олександр Риженко про електронні послуги, Mobile ID та перехід реєстрів на блокчейн

Глава Держагентства з електронного уряду Олександр Риженко в інтерв'ю «Мінфіну» розповів, якими адміністративними послугами можна вже скористатися онлайн, на які труднощі натикається влада при їх впровадженні, а також на що можна очікувати в майбутньому.

Які послуги повинні надаватися в електронному вигляді? Чому саме вони?

Ми визначили пріоритетні сфери для впровадження електронних послуг: земельна, екологічна, будівельна, соціальна, транспортна і питання державної реєстрації. У минулому році, після довгої підготовки, ми затвердили Концепцію розвитку електронних послуг. За цією концепцією до кінця 2018 року ми маємо перевести близько 100 послуг в електронний вигляд.

Зараз в Україні надається понад 1500 адміністративних послуг. З них — 100, які ми вибрали — самі соціально значущі й масові. Вони закривають більше як 80% потреб громадян. Наприклад, в соціальній сфері, понад 400 000 сімей оформляє щорічно допомогу при народженні дитини. Що стосується бізнесу, то близько 1 млн послуг в рік здійснюється по реєстрації, зміні та закритті бізнесу.

Які вже переведені?

У сфері будівництва ми перевели в електронний вигляд 4 послуги, в тому числі — декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. У земельній сфері — 6 послуг. Серед них — доступ до земельного кадастру і виписка з нього. Реєстрація та закриття бізнесу тепер також є онлайн. В екологічній сфері в електронний вигляд була переведена декларація про відходи, в соціальній — оформлення субсидій та допомоги при народженні дитини.

Оформлення субсидій запускалося в два етапи: на початку минулого року громадянин міг отримати відповідь, чи доступна йому субсидія, після цього йому необхідно було роздрукувати документи та подати їх до держорганів. Але вже до середини минулого року ми зробили доступним онлайн повний цикл: можна повністю дистанційно подати заяву, підтверджене Bank ID або електронним підписом.

Наскільки складно було вводити ці послуги?

Запуск будь-якої з електронних послуг проводиться в кілька етапів. Для початку необхідно проаналізувати нормативну базу. Адже кожна послуга визначається законом, а порядок її надання — іншим нормативним документом.

Щоб надати послугу в електронному вигляді необхідно поміняти ці нормативні документи та реалізувати послугу технічно. Як показує практика, останнє можна зробити за 1-3 місяці. А нормативні зміни можуть зайняти й півтора року. Тобто основна проблема — затвердити нормативну базу.

Послуги, які ми запустили спочатку, були одноступінчастими: подача заявок, декларацій та інші. Наступні послуги, реалізовані нами, а також ті, які ми збираємося запровадити — значно складніше. Вони вимагають взаємодії різних реєстрів і відомств.

Але якщо раніше ми стартували на «чистому полі», то за останній рік багато робіт вже виконано: концепція введення електронних послуг, їх список та план впровадження. Вже є постанова Кабміну, що визначає взаємодію пріоритетних реєстрів. Всього в Україні діє більше ніж 100 реєстрів. З них ми вибрали 18 критично важливих, які містять основну інформацію.

Саме ця законодавча підстава значно прискорює весь процес. Ми повинні встигнути.

Чи є в розробці електронні послуги, спрямовані на боротьбу з корупцією?

Так. Наприклад, видача дозволу та ліцензії на перевезення. Ця послуга має дуже широку аудиторію, близько 600 000 запитів на рік. За відгуками громадян, ми розуміємо, що в нинішньому вигляді вона несе багато корупційних ризиків.

З якими проблемами ви стикаєтеся при переведенні послуг в електронний вигляд?

Користувачів потрібно навчати, пояснювати необхідність отримання електронного цифрового підпису, тонкощам його використання. Ще одне важливе завдання — навчити громадян використовувати Bank ID.

Іноді ми змінюємо підхід до послуги. Так було з електронним посвідченням права власності. Довелося паралельно залишити можливість отримання його й в паперовому вигляді. Тому що люди хочуть щось «тримати» в руках.

Також важливим є питання навчання фахівців, адже необхідно ефективна взаємодія інформаційних систем. Іноді ми стикаємося з проблемою подвійної підвідомчості держорганів. Левова частка роботи — адаптація нормативів до нових технологій. Це важливий момент, адже порушення нормативів призводить до порушення закону.

Нещодавно вірус Petya.A навів жах на півкраїни. Наскільки електронні реєстри захищені від атак хакерів?

Я не можу назвати жодного реєстру, який би серйозно постраждав від цього вірусу. В основному всі життєво важливі реєстри, на зразок Демографічного реєстру, Земельного кадастру, надійно захищені. Як правило, вони закриті від зовнішнього впливу. Ті ж, що присутні онлайн, попередньо проходять певні технічні синхронізації, що мінімізує ризик зараження вірусом.

Зовсім недавно Україна приєдналася до Глобального реєстру кінцевих бенефіціарів компаній. Наскільки успішний цей проект? Які результати вже є?

Це дуже важливий проект. У 2015 році був прийнятий закон, що зобов'язує держоргани публікувати інформацію в формі відкритих даних, після чого почалася технічна робота над його реалізацією. Кілька тижнів тому ми нарешті змогли надати громадськості доступ до цієї інформації. Ми сподіваємося, що громадські організації, бізнес, що працює з даними, та журналісти будуть активно використовувати цей реєстр у своїй роботі.

Оприлюднення бенефіціарів — важливий елемент відкритості. Зараз в реєстрі опубліковано понад 2,5 млн бенефіціарів. Наприклад, завтра хтось з українських компаній буде виходити на європейський ринок. І наявність даних про компанії в реєстрі істотно полегшить їм це завдання. Компанії більше не виходитимуть «чорної коробкою». Європейські партнери, з якими наші підприємства захочуть співпрацювати, зможуть відстежити власника за офіційними джерелами.

Наскільки правдива інформація, опублікована там? ЗМІ вже знайшли деякі «прогалини» в реєстрі ...

Інформація до Глобального реєстру додавалася з реєстру юридичних та фізичних осіб. У свою чергу, до реєстру фізосіб колись було не обов'язково подавати інформацію про бенефіціарів. Тоді ця інформація додавалася, як довідкова. Тому, звичайно, можуть бути помилки й неточності. Але Мін'юст постійно працює над виправленням подібних неточностей.

У всіх на слуху Mobile ID. Деякі вважають, що його вже давно потрібно було вводити, інші — бачать порушення права на анонімність. Як ви вважаєте, чи потрібна в Україні подібна послуга?

Державне агентство електронного управління — один з найбільш затятих прихильників введення Mobile ID. Потрібно розділяти ідентифікацію мобільних абонентів і Mobile ID. Mobile ID, в першу чергу, забезпечує зручність і безпеку використання цифрового підпису. І це не означає, що оператор повинен вас прив'язати до своєї бази даних.

Щоб цифровий підпис став популярним й надійним інструментом ідентифікації, він повинен бути на надійному носії. Наприклад, на токені або ID-картці. Це дорого, тому дуже часто у нас цифрові підписи видаються на дисках або флешках. Але сенс Mobile ID якраз в тому, що звертаючись до оператора, ви отримуєте карту — захищений носій цифрового підпису та вам навіть не потрібно пристрій для її зчитування. Це зручно і дешево.

Бізнес зможе надавати певні послуги громадянам в електронному вигляді. Це стосується і держави. Більш того, держава зможе підвищити рівень безпеки. Ситуація така: чим більше налічується клієнтів з електронним підписом, тим більше бізнесу, який хоче на цьому заробити.

Чому так довго впроваджують цю послугу?

Бажання однієї держави мало, потрібна ще й зацікавленість бізнесу. Mobile ID — на 90% бізнес-проект, а держава — допомагає тільки нормативно. Тому саме бізнес повинен інвестувати в цю технологію. Технологія сертифікації ключів є, але забезпечити у себе систему передачі повідомлень, видачу спеціальних сім-карт — завдання операторів. Зараз настав момент, коли оператори і держава максимально до цього готові.

Які Ваші прогнози?

Велика ймовірність, що до кінця року один або два оператори запустять Mobile ID. У цьому питанні, велика частина залежить від оператора. Адже технологій впровадження Mobile ID дуже багато, і кожен з операторів сам вибирає, яка з них йому підходить.

Щоб операторам було легше, ми разом з Міністерством юстиції хочемо дозволити в Україні використовувати не тільки держстандарт, але і європейський стандарт.

Весь світ шаленіє з криптотехнологій. Кілька українських реєстрів збираються перейти на технологію блокчейн. Як ви вважаєте, це правильний напрямок? Чи варто взагалі реєстрам переходити на блокчейн?

Сьогодні, блокчейн — вершина технологій. Їй довіряють за замовчуванням. Вона ще жодного разу не була зламана та при цьому відкрита. Ця технологія здатна показати прозорість. Більш того, її використання дозволяє змінити деякі бізнес-процеси. Зараз у нас пілотний проект використання цієї технології в аукціоні СЕТАМ, Реєстрі майнових прав та Земельному кадастрі.

В рамках зміни бізнес-процесів, блокчейн також дозволить залучити третю сторону, наприклад — Transparency International та Фонд Східна Європа. Зараз не можна дати доступ третій стороні, щоб вона могла контролювати процеси, адже є певні питання, пов'язані із захистом персональних даних. Блокчейн нівелює це. Блокчейн — це ланцюжок хешів. Ми можемо дати доступ третій стороні, яка підтвердить, що ланцюжок не порушувався. Це свого роду аудитори, якими стануть Transparency International і Фонд Східна Європа.

Також у нас є плани щодо популяризації смарт-контрактів, але поки увага сконцентрована на цих 3-х пілотів.

Спілкувався Олекса Рябуха