Компанія з управління сімейним капіталом: кому й навіщо її створювати

В умовах економічної нестабільності, валютних обмежень та непередбачуваності внутрішнього ринку, зростає потреба у фінансовій структурі, яка забезпечує стабільність, захист і гнучкість в управлінні капіталом. Одним із найефективніших інструментів у цьому контексті стає створення власної інвестиційної компанії або компанії для управління сімейним капіталом.

Такий підхід дозволяє не лише інвестувати в різні активи у всьому світі, а й оптимізувати податкові зобов’язання, забезпечити спадкоємність та зменшити ризики, пов’язані з особистим володінням активами.

Навіщо створювати окрему компанію для інвестування

Існує низка переваг, які отримує інвестор при створенні окремої юридичної особи для управління активами:

Захист активів: у разі пред’явлення позовів до фізичної особи-власника інвестиційної компанії, активи, що належать компанії, як окремій юридичній особі, не можуть бути вилучені для задоволення зобов’язань фізичної особи. Водночас, у разі позову до компанії, відповідальність обмежується її активами, і особисте майно власника компанії не підпадає під ризик. Це створює ефективний бар'єр між приватним капіталом інвестора та бізнес-активністю.

Гнучкість: така структура дозволяє вільно реінвестувати капітал із одних активів в інші без потреби вилучати кошти на особистий рахунок. Інвестиційна компанія може працювати з активами у різних юрисдикціях та класах — від стартапів до нерухомості чи фондів, — без обмежень, які часто застосовуються до фізичних осіб.

Конфіденційність: при інвестуванні від імені компанії ім'я бенефіціара може не фігурувати в публічних реєстрах, особливо в юрисдикціях, які дозволяють номінальне управління.

Податкова оптимізація: на відміну від фізичних осіб, які у багатьох випадках змушені сплачувати податок із повної суми доходу, без огляду на витрати на придбання активів, інвестиційна компанія оподатковується з чистого прибутку, з огляду на всі витрати, пов’язані з веденням діяльності.

Крім того, перехід із одних інвестицій в інші може здійснюватися без сплати податку на прибуток у разі, якщо кошти не виводяться з компанії. Ще одна перевага — відсутність необхідності перераховувати прибуток у гривню за курсом НБУ, як це вимагається для фізичних осіб. Це дозволяє уникнути додаткового податкового навантаження, пов’язаного з курсовими різницями при операціях в іноземній валюті.

Коли є сенс створювати таку компанію

Створення інвестиційної компанії починає бути доцільним, якщо сукупна вартість інвестованих або запланованих активів перевищує $500 тис — 1 млн. При менших обсягах витрати на утримання компанії можуть перевищити вигоди.

Які активи варто структурувати через інвестиційну компанію:

• Частки у компаніях (власний бізнес або інвестиції в партнерські структури в різних країнах);
• Стартапи (особливо на ранніх стадіях через SAFEs, Convertible Notes);
• Цінні папери: акції, облігації, ETF на світових фондових ринках (США, ЄС, Азія);
• Криптовалюти та цифрові активи;
• Нерухомість (житлова, комерційна, курортна, доходна);
• Інвестиційні фонди (hedge funds, private equity, венчурні фонди);
• Дорогоцінні метали (у вигляді ETF або фізичного зберігання в міжнародних сховищах).

Як правильно обрати юрисдикцію для інвестиційної компанії

Щоб обрати оптимальну юрисдикцію для створення інвестиційної компанії, насамперед варто проаналізувати типи активів, у які планується інвестувати (наприклад, стартапи, акції, нерухомість, криптовалюти), країни, де ці активи розміщені, а також характер очікуваних доходів — чи це будуть дивіденди, приріст капіталу, орендні платежі або відсотки. Не менш важливим є розуміння того, як інвестор планує поводитися з прибутком: реінвестувати його в межах компанії чи виводити у вигляді дивідендів.

Наприклад, Естонія підходить для довгострокових інвестицій у стартапи або інші проєкти, які не передбачають швидкого повернення коштів, оскільки там діє унікальна модель: податок на прибуток нараховується лише в момент його розподілу.

Це означає, що прибуток, який залишається в компанії або реінвестується, не оподатковується. На практиці це може виглядати так: естонська компанія інвестує в американські стартапи на етапах Seed/Series. A прибуток, отриманий від продажу часток або виплати дивідендів, не оподатковується доти, доки він не виводиться на особистий рахунок власника.

Іншу логіку пропонує Кіпр — держава, що традиційно приваблює тих, хто працює з цінними паперами. Тут, за певних умов, прибутки у вигляді дивідендів та приросту капіталу звільнені від оподаткування. Це робить юрисдикцію особливо зручною для трейдингу на фондових ринках. Наприклад, кіпрська компанія відкриває рахунок у європейського брокера, інвестує в акції американських і європейських корпорацій, отримує дивіденди та продає акції з прибутком — і не сплачує податки, якщо прибуток залишається в межах компанії.

Інвесторам, орієнтованим на азійські ринки або співпрацю з країнами Перської затоки, варто звернути увагу на ОАЕ. За дотримання визначених умов (наприклад, ведення діяльності у вільній економічній зоні, підтвердження економічної присутності), тут можливе повне звільнення від податків. Типовий приклад — компанія у вільній зоні Dubai Multi Commodities Centre (DMCC), яка інвестує у фондові ринки Сінгапуру, Гонконгу, а також бере участь у private equity фондах в регіоні. За правильного структурування — податкове навантаження буде нульовим.

Великобританія та Швейцарія можуть стати гарною базою для холдингових структур, зважаючи на високий рівень правового захисту інвесторів, стабільну репутацію і сприятливі умови роботи з міжнародними банками та фондами. Наприклад, британська Ltd може виступати холдингом, який володіє частками в інших компаніях у різних країнах (в тому числі в ЄС), отримуючи дивіденди з пільговим або нульовим податковим режимом. Або ж швейцарська AG може виступати юридичним «парасольковим» центром для управління родинним капіталом із залученням професійних радників.

Читайте також: Інвестиції у нерухомість за кордоном: як обирати та аналізувати плюси й мінуси

Важливо також враховувати податкову взаємодію між країною реєстрації інвестиційної компанії, юрисдикціями розміщення активів та країною податкового резидентства власника.

Зокрема, варто проаналізувати наявність угод про уникнення подвійного оподаткування, дотримання правил щодо контрольованих іноземних компаній (КІК), вимоги міжнародних стандартів обміну фінансовою інформацією (CRS/FATCA), а також передбачити витрати на адміністрування та підтримку компанії в обраній юрисдикції.

Оптимальною практикою є створення холдингової структури, яка дозволяє централізувати управління прибутком, витратами та інвестиційною політикою, залишаючи гнучкість у виборі цільових країн для розміщення активів.

Автор:

Керуючий партнер Черевко Ольга

Юридична компанія GLS