Страх проти жадібності: коли виходити з інвестиції

Інвестиційний бізнес не відрізняється від будь-якого іншого. Незалежно від горизонту інвестування — два роки чи сім років — періодичний вихід у прибуток (частковий або повний take-profit) повинен бути обов’язково.

Так ми не тільки намагаємося своєчасно зафіксувати позиції з уже обмеженим потенціалом зростання, але і «підживлюємо» портфель успішними угодами для подальшої роботи з активами. Це важливо як для керуючого активами, так і для клієнта.

Особливо для клієнта. Вкладаючи гроші і тривалий час не отримуючи видимого результату від інвестиції, він може втратити інтерес до інвестування. Адже клієнти переважно люди бізнесу. Реалізований (а не «паперовий») прибуток для них — мірило успіху, а його фіксація — реперна точка.

Читайте також: Через 5 років заощадження можуть перетворитися на фантики: що з цим робити

Страх протистоїть жадібності

Здавалося б, що тут складного? Раз на квартал або раз на півроку зафіксувати прибуток за тією чи іншою інвестицією, зустрітися керуючому активами з клієнтом, потиснути руку, порадіти результату й обговорити плани на майбутнє. Але не все так просто.

Головне питання, яке хвилює обидві сторони: як визначити ідеальні точки входу в інвестицію і, відповідно, точку виходу з неї? Споконвічне протистояння страху й жадібності.

Як вирішити це питання

Універсальної відповіді на нього не існує. Завдання керуючого активами — бути глибоко в процесі. Інвестиції в активи — це не азартна гра, а глибоке вивчення секторів економіки, бізнесу компаній, що працюють в них, трендів, а також постійна робота над підвищенням власної емоційної стійкості.

Заходити в інвестицію в момент падіння й виходити з неї в самий розпал зростання, коли всі ще чекають і сподіваються, а ви з клієнтом вирішуєте зафіксувати прибуток і скоротити позиції. Завжди буде ризик і сумніви: чи правильно вчинили, чи не впустили можливість заробити більше. Позбутися від цих сумнівів не під силу навіть власникові сталевих нервів і дару дивитися на десять кроків уперед.

Оцінити правильність або неправильність дії можна тільки через час, і то — дуже умовно. Нехай би ще ринок був стабільним, але ж він украй волатильний, особливо зараз — велика емісія грошової маси, багато гравців на ринку.

Читайте також: Топ-5 акцій, які купила родина Джонсонів у 2021 році

Рецепту успіху не існує

Ви можете бути якісно підготовлені, глибоко вивчити бізнес компаній, у які інвестуєте, і потенціал їхнього зростання. Але все це не завадить ринку грати проти вас.

Ви впевнені в тому, що все передбачили, у правильності своєї позиції: перечекали, не вийшли в прибуток. Але потім надмірно турбуєтеся, усвідомлюючи, що можна було зробити це на гребені хвилі. І таких ситуацій не бракує в практиці будь-якого професійного керуючого капіталом.

Ідеального рішення, що забезпечує повний емоційний штиль і керуючому, і клієнтові, не існує. Згадаймо Нассіма Талеба і його «Антикрихкість»: «Шум постійних коливань кращий за штиль, який загрожує несподіваним штормом».

Що означає пасивно-активне управління

Не ідеальною, але оптимальною в цьому випадку є концепція пасивно-активного управління. Вона полягає в періодичному виході в прибуток для подальшого реінвестування. Таким чином, клієнт і бачить результат, періодично фіксуючи реальний прибуток, і залишається в процесі.

Вигідно — залишатися в тій самій позиції (компанії), і виходити в прибуток у розмірі її приросту за період.

Наприклад, показала компанія «плюс 30», ось ці плюс 30 ви «зняли», при цьому зберігаєте компанію у своєму інвестиційному портфелі. Для технологічної компанії із швидким зростанням «плюс 30%» може бути всього лише початком. Її потенціал зростання може бути й вищим 100%.

Завдання керуючого в цьому процесі — адекватна оцінка компанії шляхом глибокого вивчення її бізнесу й максимально можливої кількості чинників, що впливають на неї та сектор економіки, у якому вона працює.

І при цьому важливо пам’ятати: прорахувати все неможливо, завжди є фактор ринку, чорні лебеді. Зайва обережність, продиктована страхом і невпевненістю, буває не менш згубною, ніж самовпевненість і необґрунтований ризик.

Читайте також: Чому для покоління «гамбургерів» важливий пасивний дохід