Українські банки змогли зберегти довіру під час війни, тож їх ресурси продовжили зростати завдяки припливам коштів клієнтів. Відповідно зростали і їхні інвестиції, в тому числі вони наростили обсяги інвестицій у боргові цінні папери інших країн на майже 170 млрд грн з початку повномасштабного вторгнення. На перший погляд виглядає незрозуміло: навіщо позичати кошти іншим, коли в країні є ті, хто їх можуть потребувати? Про це «Мінфіну» пояснила Директорка Департаменту фінансової стабільності НБУ Первін Дадашова.
16 грудня 2025, 10:00
Чому українські банки вкладаються в облігації іноземних держав?
Банкам потрібні безпечні інструменти, що приносять дохід
По-перше, банки нарощують всі основні види своїх інвестицій. Попри суттєве зростання вкладень в іноземні облігації, найбільша частка в структурі активів українських банків все одно припадає на активи в Україні: кредити (37%), ОВДП (28%) та депозитні сертифікати НБУ (19%). Навіть після зростання частка вкладень в папери іноземних держав складає менше 5%.
По-друге, йдеться не про класичні «інвестиції» для заробітку, а про управління ліквідністю. Банки розміщують кошти у високоякісні ліквідні інструменти, аби вони були доступні для покриття можливих відпливів коштів. Таким чином банки уникають ризику, що не матимуть чим віддавати вкладення.
Потреба ефективного управління ліквідністю та балансування валютної позиції вимагає від банків утримувати частину коштів саме в іноземній валюті. Адже бізнес (експортери/імпортери) та населення тримають певну частку коштів у валюті. Зараз ця частка не висока і складає лише 30%, але вона тримається на цьому рівні досить тривалий період часу. Тож і банки мають тримати частину активів в іноземній валюті, аби повернути кошти клієнтам у відповідній валюті за першої вимоги.
Інше питання — де банк має тримати ці запаси коштів. Певні вимоги встановлені регулятором, а саме вимоги до дотримання нормативу короткострокової ліквідності LCRІВ. Перелік високоякісних ліквідних активів в іноземній валюті, які потрібні для виконання нормативу, не такий широкий. Звісно можна утримувати кошти просто в касі, але це не оптимально в умовах високих операційних та воєнних ризиків. Крім того, готівка не забезпечує навіть мінімального доходу. Тож потрібні безпечні інструменти, що приносять дохід. Цінні папери першокласних емітентів — найбільш вдалий приклад таких інструментів.
Яку валюту обирають
Фінансовий гуру Бенджамін Ґрем в своїй книзі «Розумний інвестор» рекомендує під час кризи вкладатися в надійні активи, до яких зокрема належать облігації уряду США. Банки так і роблять, адже найбільше коштів із зазначених 170 млрд грн вкладено в інструменти в американських доларах (69%), а за країнами походження — в папери США (58%).
Це інструменти із найвищим рейтингом надійності ААА, які можна продати без обмежень в будь-який момент і швидко отримати кошти для виплат клієнтам. Оскільки норматив LCRІВ вимагає від банків утримувати достатньо ліквідних активів на випадок кризи, представлення цих активів цінними паперами високоякісних емітентів відповідає згаданій логіці.
По-третє, здебільшого інструмент інвестицій у боргові цінні папери інших країн використовують працюючі в Україні банки з іноземним капіталом — на них припадає 56% обсягу відповідних вкладень. Це пояснюється регуляторними вимогами країн походження. Наприклад для ЄС інвестиції навіть в безризикові інструменти в Україні розцінюються як ризиковані. Щоб змінити цей підхід, НБУ прагне отримати статус еквівалентності регулювання.
Позиція НБУ
Якщо підсумувати, Національний банк не бачить загрози для фінансової стабільності від зростання інвестицій банків в іноземні облігації. Навпаки, такі вкладення — це запас міцності для виконання зобов’язань перед вкладниками своєчасно незалежно від валюти вкладень.
З огляду на високе поточне значення нормативу LCRІВ і збалансовані валютні позиції банків, відповідні ризики зараз низькі. Тож така інвестиційна поведінка банків є додатковою гарантією повернення коштів їх вкладникам вчасно та в повному обсязі.
Коментарі - 5